Рішення № 95566806, 11.03.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/810/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув матеріали справи

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Топекс Україна" (вул. О.Онікієнка, 134, м. Бровари, Київська область, 07400)

до відповідача - Фізичної особи - підприємця Маміствалова Зураба Яковича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 74037,51 грн - основного боргу, 729,40 грн - 3% річних, 2926 грн - пені,1939,30 грн - інфляційних нарахувань, 3701,88 грн - штрафу

За участю від:

позивача - Литвиненко О.І.

відповідача - не з`явився

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топекс Україна" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Маміствалова Зураба Яковича про стягнення 83334,09 грн заборгованості, яка складається з: 74037,51 грн - основного боргу, 729,40 грн - 3% річних, 2926 грн - пені,1939,30 грн - інфляційних нарахувань, 3701,88 грн - штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №Т-65/17 від 13.06.2017 в частині щодо оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 29.12.2020: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/810/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 21.01.2021; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Ухвалою суду від 21.01.2021 відкладено підготовче судове засідання на 18.02.2021 та запропоновано позивачу строк для подачі доказів існування у відповідача заборгованості по розрахунках станом на 30.06.2020.

18.02.2021 на електронну адресу суду надійшло скріплене електронним цифровим підписом представника позивача клопотання б/н від 16.02.2021 (вх. №1421 від 18.02.2021) про долучення доказів, а саме: оборотно-сальдової відомості за перше півріччя 2020 року по рахунку 361, клієнт ФОП Маміствалов З.Я.; акту звіряння взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 29.06.2020; опису та квитанції Укрпошти про надсилання акту звіряння взаєморозрахунків відповідачу; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 18.02.2021 прийнято до розгляду клопотання позивача б/н від 16.02.2021 (вх. №1421 від 18.02.2021) із додатками та відкладено підготовче судове засідання на 25.02.2021.

24.02.2021 на електронну адресу суду надійшли скріплені електронним цифровим підписом пояснення б/н від 24.02.2021 (вх. №1612 від 24.02.2021) представника позивача щодо виникнення заборгованості та клопотання б/н від 24.02.2021 (вх.№1611 від 24.02.2021) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії акту звіряння станом на 31.01.2020 та копії графіку погашення заборгованості.

Ухвалою суду від 25.02.2021: прийнято до розгляду пояснення б/н від 24.02.2021 (вх. №1612 від 24.02.2021) представника позивача щодо виникнення заборгованості та клопотання б/н від 24.02.2021 (вх.№1611 від 24.02.2021) про долучення доказів, із додатками; закрито підготовче провадження по справі №921/810/20 та призначено його до розгляду по суті на 11.03.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2021 підтримав позовні вимоги в повній мірі.

Відповідач в судове засідання 11.03.2021 не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, у встановлений в ухвалі від 29.12.2020 (про відкриття провадження у справі) строк відзиву на позов не надав.

Про обізнаність відповідача щодо розгляду судом даної справи вказують наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення йому копій ухвал суду у справі №921/810/20.

Наявність на вказаних повідомленнях підпису особи, яка отримала відправлення та для вручення є достатніми доказами одержання відповідачем кореспонденції надісланої судом (постанова Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №916/365/17).

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

У частині 4 статті 165 ГПК України вказано, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Заслуговує на увагу і позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні по справі Пономарьов проти України №3236/03 від 03.04.2008, згідно з якого сторони (в т. ч. відповідач) мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їх судового провадження. Зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, доступ до яких є вільним, безоплатним та цілодобовим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Топекс Україна" (постачальником) та Фізичною особою - підприємцем Маміствалов Зурабом Яковичем (покупцем) 13.06.2017 укладено договір поставки №Т - 65/17, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2, п. 1.3 правочину постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями, у кількості та асортименті, визначеному у замовленнях покупця. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору.

Остаточна ціна товару вказується постачальником у видаткових накладних з урахуванням знижки, вказаної у п. 2.3. договору та є гривневим еквівалентом до ціни у доларах США вказаної у прайс-листі постачальника, відповідно до курсу Міжбанку за даними інтернет-сторінки www.minfin.com.ua, на день формування постачальником видаткової накладної (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.5 правочину загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.

Згідно п. 4.6 договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем або довіреною особою покупця з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видатковій накладній, товарно-транспортній накладній). На вимогу покупця разом з товаром, покупцю повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент отримання товару та підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно - транспортної) накладної (п. 4.7 правочину).

У п. 5.2 договору зазначено, що розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 6.3 правочину покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору.

У п. 7.2, п. 7.3 договору сторонами обумовлено, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості. Крім пені, передбаченої п. 7.2., у випадку несвоєчасної оплати товару, що перевищує 30 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п. 8.1, п. 8.2 договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017. В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих же умовах.

По акту приймання - передачі від 13.06.2017 до договору поставки №Т-65/17 позивач/постачальник передав, а відповідач/покупець ознайомився та прийняв СD-R диск, на якому міститься прас-лист до договору поставки.

При цьому, у договорі поставки та акті приймання-передачі зазначені, у розділі про реквізити сторін, відповідачем зазначено дві його адреси, юридичну: 47650, Тернопільська обл., Козівський р-н, смт. Козова, вул. Ушинського, 9; поштову: 46400, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, буд. 16.

На виконання умов договору поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю "Топекс Україна" (постачальником), серед іншого, поставлено Фізичній особі - підприємцю Маміствалову З.Я. (покупцю) товар по видаткових накладних: №4990 від 30.06.2020 на суму 2710,22 грн; №5077 від 03.07.2020 на суму 5167,04 грн; №5168 від 06.07.2020 на суму 6127,85 грн; №5256 від 08.07.2020 на суму 760,73 грн; №5285 від 09.07.2020 на суму 748,70 грн; №5292 від 09.07.2020 на суму 4807,36 грн; №5309 від 10.07.2020 на суму 6666,18 грн; №5308 від 10.07.2020 на суму 708,40 грн; №5310 від 10.07.2020 на суму 542,90 грн; №5530 від 13.07.2020 на суму 3631,21 грн; №5559 від 14.07.2020 на суму 5049,88 грн; №5560 від 14.07.2020 на суму 3040,95 грн; №5597 від 16.07.2020 на суму 3670,85 грн; №5580 від 15.07.2020 на суму 2423,85 грн; №5581 від 15.07.2020 на суму 3643,96 грн; №5616 від 16.07.2020 на суму 4819,94 грн; №5636 від 17.07.2020 на суму 1385,59 грн; №5637 від 17.07.2020 на суму 2006,41 грн; №5765 від 21.07.2020 на суму 4950,79 грн; №5784 від 22.07.2020 на суму 1760,12 грн; №5803 від 23.07.2020 на суму 1647,00 грн; №6050 від 03.08.2020 на суму 3139,50 грн; №6052 від 03.08.2020 на суму 2881,72 грн; №6051 від 03.08.2020 на суму 5055,28 грн, всього на загальну суму 77346,43 грн.

Приймання - передача товару по зазначених накладних посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

Разом з цим, згідно накладних на повернення товару № 878 від 09.09.2020 на суму 216,54 грн, № 880 від 14.09.2020 на суму 94,38 грн, № 881 від 14.09.2020 на суму 690,96 грн ФОП Маміствалов З.Я. здійснив повернення товару загальну суму 1001,88 грн.

У поясненнях б/н від 24.02.2021 (вх. №1612 від 24.02.2021) представником позивача зазначено, що відповідач повертав товар, поставлений згідно видаткових накладних №5077 від 03.07.2020, №5168 від 06.07.2020, №5309 від 10.07.2020.

В порушення умов договору поставки, відповідачем частково здійснено оплату за отриманий ним товар.

Зокрема, з виписки від 15.12.2020 АТ «Райффайзен Банк Аваль» по рахунку позивача за період 23.07.2020 до 23.07.2020 вбачається, що ФОП Маміствалов З.Я. 23.07.2020 перерахував 10000 грн, з призначенням платежу: за товар згідно угоди.

Із змісту позовної заяви вбачається, що з оплачених відповідачем 10000 грн, позивачем здійснено зарахування лише 2307,04 грн за поставлений у період з 30.06.2020 по 03.08.2020 товар на загальну суму 77346,43 грн.

При цьому, у поданих представником позивача письмових поясненнях від 24.02.2021 зазначено, що оплата 23.07.2020 в сумі 10000 грн була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача, що виникла за поставку товару до 30.06.2020. Також дана оплата була частково зарахована в рахунок оплати товару поставленого до 30.06.2020 та відповідно до видаткових накладних №4991 від 30.06.2020 на суму 1683,56 грн, №4992 від 30.06.2020 на суму 3892,43 грн, частково №4990 від 30.06.2020 у розмірі 1556,58 грн та №5077 від 03.07.2020 у розмірі 750,36 грн.

На підтвердження існування у Маміствалова З.Я. заборгованості на 30.06.2020 позивач надав: копію оборотно-сальдової відомості по рахунках з відповідачем за 1 півріччя 2020 року; акт звіряння розрахунків за період з 01.01 по 29.06.2020 та інше.

Таким чином, решта зобов`язання в сумі (77346,43 грн - 1001,88 грн - 2307,04 грн) 74037,51 грн залишилось не виконаним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топекс Україна" зверталось до Фізичної особи - підприємця Маміствалова Зураба Яковича із претензією №407 від 03.11.2020, в якій просило оплатити суму боргу в розмірі 74037,51 грн, із здійсненими нарахуваннями 3% річних, інфляційних, пені та штрафу.

Вказана вимога надіслана позивачем на поштову адресу відповідача 03.11.2020, підтвердженням чому являється наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення від 03.11.2020 зі штрихкодовим ідентифікатором №0740027809999.

Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Разом з цим, матеріали справи містять оформлений та підписаний Мамістваловим З.Я. графік погашення протермінованої дебіторської заборгованості, адресований генеральному директору ТОВ «Топекс Україна» Гончарову М.В. У ньому відповідач просив позивача погодити графік погашення заборгованості на загальну суму 74037 грн, а саме: 18850 грн до 09.10.2020; 18850 грн до 16.10.2020; 18850 грн до 23.10.2020; 17487 грн до 30.10.2020, яка виникла у зв`язку із тимчасовими фінансовими труднощами. Оплату боргу Маміствалов З.Я. гарантував.

В підготовчому судовому засіданні 25.02.2021 представником позивача зазначено, що зазначена у гарантійному листі сума боргу в розмірі 74037 грн стосується заявленої до стягнення у справі №921/810/20 суми основного боргу, яка станом на час розгляду справи в суді, не погашена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З`ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення учасника судового процесу, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов`язання за договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору поставки №Т-65/17 від 13.06.2017, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, повної оплати вартості отриманого товару в строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 74037,51 грн.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримання товару за договором №Т-65/17 від 13.06.2017 на суму 77346,43 грн, повернення товару на суму 1001,88 грн підтверджується вищезгаданими первинними документами - копіями видаткових накладних, накладних на повернення товару, доказами часткової оплати продукції, що містяться в матеріалах справи.

Доказів на підтвердження проведення повного розрахунку за отриманий товар як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 74037,51 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачені п. 7.2 договору пеню в сумі 2926 грн та п. 7.3 договору штраф в сумі 3701,88 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 1939,30 грн - інфляційних нарахувань та 729,40 грн - 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно п. 7.2, п. 7.3 договору сторонами обумовлено, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості. Крім пені, передбачені п. 7.2. у випадку несвоєчасної оплати товару, що перевищує 30 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме у п. 1.12. роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення суми пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 5.2 договору строк оплати - протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, приписи ч.1 ст.253 ЦК України, граничні строки нарахувань та суми, на які здійснювались нарахування, встановлено, що заявлені до стягнення суми 729,40 грн - 3% річних, 2926 грн - пені,1939,30 грн - інфляційних нарахувань, 3701,88 грн - штрафу є правомірними.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ст. 41, п. п. 4, 5 ч.2 ст. 42 ГПК України сторони зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару (грошового зобов`язання) є доведеним, визначені позивачем і заявлені до стягнення суми, за результатами проведеного судом перерахунку є правомірними, аргументів на спростування цього факту відповідачем не наведено, суд приходить до висновку що заявлені до стягнення суми 74037,51 грн - основного боргу, 729,40 грн - 3% річних, 2926 грн - пені,1939,30 грн - інфляційних нарахувань, 3701,88 грн - штрафу є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Маміствалова Зураба Яковича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топекс Україна" (вул. О.Онікієнка, 134, м. Бровари, Київська область, ідентифікаційний код 37721709) 74037 (сімдесят чотири тисячі тридцять сім) грн 51 коп. - боргу, 729 (сімсот двадцять дев`ять) грн 40 коп. - 3% річних, 2926 (дві тисячі дев`ятсот двадцять шість) грн - пені, 1939 (одну тисячу дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 30 коп. - інфляційних нарахувань, 3701 (три тисячі сімсот одну) грн 88 коп. - штрафу, 2102 (дві тисячі сто дві) грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено 16.03.2021.

Суддя І.П. Шумський