Рішення № 95566425, 15.03.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 справа № 914/361/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут», м. Львів,

до відповідача: Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, м. Львів,

про: стягнення заборгованості в сумі 230 697,68 грн,

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання А.П. Полянський

За участю представників сторін:

позивача: Ю.Є. Морганюк – представник;

відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут» до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про стягнення заборгованості в сумі 230 697,68 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2021.

В підготовчому засіданні 15.03.2021 представник позивача надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором на постачання природного газу щодо своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.

В підготовче засідання 15.03.2021 представник відповідача не з`явився. Через відділ документообігу, 05.03.2021 (вх. №5368/20) відповідач поштою надіслав заяву від 02.03.2021 №01-14/262 про визнання позову, в якій зазначає, що визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Частиною 3 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Так, подана відповідачем заява про визнання позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає її.

ВУ чому засіданні 15.03.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника позивача, присутнього в судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Благогаз Збут» (надалі - позивач) та Львівським національним медичним університетом ім. Д. Галицького (надалі - відповідач) 29.01.2020р. було укладено Договір № 1513/01(надалі - Договір) на постачання природного газу.

На виконання умов вказаного договору, позивач здійснював відповідачу поставку газу у січні - жовтні 2020р. на суму 20 432,52 грн, відповідач за поставлений газ розрахувався частково у сумі 19 775,74 грн.

Поставка газу у жовтні 2020р. на суму 656,78 грн підтверджується Актом приймання - передачі природного газу та видатковою накладною № РН -0002287 від 31.10.2020р.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2020р. по 31.12.2020р. у відповідача виникла заборгованість за газ в сумі 656, 78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Благогаз Збут» (надалі - позивач) та Львівським національним медичним університетом ім. Д. Галицького (надалі - відповідач) 03.05.2019р було укладено Договір № 587/05 (надалі - Договір) на постачання природного газу, терміном дії Договору до 31.12.2019р.

Між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року в обсязі, що не перевищує 20% суми, а саме: до 29.02.2020р. на суму 39 038,01 грн.

Позивач здійснював відповідачу поставку газу у січні 2020р. на суму 39 038,01 грн, що підтверджується: Актом приймання-передачі природного газу та видатковою накладною №РН -0000006 від 28.01.2020р. в об`єм і 5,42195 тис.м. куб. на суму 39 038,01 грн з ПДВ; Актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2020р. по 31.01.2020р.

Заборгованість Відповідача за поставлений природний газ по Договору № 587/05 від 03.05.2019р. в січні 2020р. становить 39 038,01 грн.

Як вбачається в матеріалів справи, між ТОВ «Благогаз Збут» та Львівським національним медичним університетом ім. Д. Галицького 0.02.2020р. було укладено Договір № 1646/02 на постачання природного газу, терміном дії до 31.12.2020р.

Позивач здійснював відповідачу поставку газу у листопаді- грудні 2020р. на суму 190 342,08 грн, що підтверджується: Актом приймання-передачі природного газу та видатковою накладною № РН -0002533 від 30.11.2020р. в об`єм і 15,52818 тис.м. куб. на суму 111 802,90 грн. з ПДВ; Актом приймання-передачі природного газу та видатковою накладною № РН -0003222 від 31.12.2020р.в об`єм і 10.90822тис.м. куб. на суму 78 539,18 грн. з ПДВ; Актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2020р. по 31.01.2020р.

Заборгованість Відповідача за поставлений природний газ по Договору № 1646/02 від 10.02.2020р. в листопаді- грудні 2020р. становить 190342,08 грн.

Відповідно до п.4.2., 4.2.1.зазначених вище Договорів оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступном у порядку: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем протягом 7 банківських днів з моменту виставлення рахунку, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються Постачальником.

Заборгованість Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького за поставлений природний газ протягом 2019-2020р. перед позивачем ТОВ « Благогаз Збут» становить 230 697,78 грн.

Як зазначає позивач, відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

В ході розгляду справи, відповідач повністю визнав заявлені позивачем позовні вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У частині 1 ст. 174 Господарського кодексу України законодавець встановив, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості послуг постачання природного газу, протягом 2019-2020 років у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 230 697,78 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Як зазначалось судом вище, пунктом 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно пункту 1 та 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві та у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги визнання відповідачем позову, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, згідно ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», статтей 129 та 130 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те обставину, що спір до розгляду суду доведено з вини відповідача - витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у 50-и відсотковому розмірі.

Згідно частини 1 пункту 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таким чином, позивач вправі звернутися до суду з відповідним клопотанням щодо повернення суми сплаченого судового збору в розмірі 50 відсотків.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 247 - 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Львівського національного медичного університету м. Данила Галицького (код ЄДРПОУ: 02010793, 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69) на користь ТО В «Благогаз Збут» (код ЄДРПОУ: 41849377, 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 86 В, кв. 1) заборгованість в розмірі 230 697,68 грн та судовий збір в розмірі 1730,24 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.03.2021.

Суддя Н.Є. Березяк