Рішення № 95566421, 09.03.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2021 справа № 914/3358/20

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали

позовної заяви: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія України «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодсервіс», м. Новояворівськ, Львівська область

про: стягнення 621 986,79 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Олійник А.Р. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія України «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодсервіс» про стягнення 2 558 784,73 грн. заборгованості, з яких: 2 033 709,88 грн. основного боргу, 344 557,42 грн. пені, 91 542,07 грн. 3% річних, 88 975,36 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 31.12.2020р. було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.01.2021р.

Розгляд справи в межах підготовчого провадження відкладався з підстав викладених в ухвалі суду від 26.01.2021р.

16.02.2021р. судом було задоволено клопотання позивача про зменшення позовних вимог та повідомлено про розгляд справи за вимогами про стягнення з відповідача 344 557,42 грн. пені, 91 542,07 грн. 3% річних, 88 975,36 грн. інфляційних втрат.

16.02.2021р. від відповідача поступила заява про зменшення підлягаючих до стягнення штрафних санкцій на 90%.

Ухвалою від 16.02.2021р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.03.2021р.

17.02.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

В судове засідання 02.03.2021р. з`явився представник відповідача. Позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача оголосив зміст заперечень проти позовних вимог та просив суд при винесенні рішення зменшити на 90% нараховані позивачем штрафні санкції.

Заслухавши представника відповідача, для правового аналізу висловлених заперечень, суд дійшов висновку відкласти розгляд даної справи на 09.03.2021р.

В судовому засіданні 09.03.2021р. представник відповідача виступив в судових дебатах.

В ході розгляду справи по суті, дослідивши обставини справи та подані докази, судом було з`ясовано наступне:

09.10.2018р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивачем) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодсервіс» (відповідачем) було укладено договір постачання природного газу №6575/18-БО-21, за умовами якого, позивач зобов`язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити його вартість на умовах договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, ним було поставлено відповідачу з жовтня 2018р. по квітень 2019р. природний газ на суму 7 611 648,55 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі:

1. Акт від 31.10.2018р. на суму 364 297,36 грн.;

2. Акт від 30.11.2018р. на суму 1 155 210,54 грн.;

3. Акт від 31.12.2018р. на суму 1 550 786,30 грн.;

4. Акт від 31.01.2019р. на суму 1 620 269,83 грн.;

5. Акт від 28.02.2019р. на суму 1 166 486,83 грн.;

6. Акт від 31.03.2019р. на суму 1 283 312,86 грн.;

7. Акт від 30.04.2019р. на суму 471 284,83 грн.;

Відповідно до п. 6.1. договору, (з 01.12.2018р. – пункту 5.1. договору в редакції додаткової угоди від 29.11.2018р. №4), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначав, що станом на жовтень 2020р. за вказаними актами відповідач розрахувався частково на суму 5 577 938,67 грн., допустивши заборгованість в розмірі 2 033 709,88 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 2 033 709,88 грн. основної заборгованості, а також 344 557,42 грн. пені, 91 542,07 грн. 3% річних, 88 975,36 грн. інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

В ході розгляду даної справи, позивач подавав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з повним погашенням відповідачем суми основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.12.2020р. на суму 400 000,00 грн., від 28.12.2020р. на суму 1 000 000,00 грн. та від 29.12.2020р. на суму 633 709,88 грн.

Водночас, позивачем було здійснено перерахунок розміру штрафних санкцій за порушення строків виконання грошового зобов`язання включно по дату повного погашення відповідачем основного боргу – до 29.12.2020р.

З огляду на це, позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача 344 952,53 грн. пені, 141 017,56 грн. 3% річних та 136 016,70 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов відповідач наявність факту прострочення заборгованості за поставлений газ не заперечував, однак зазначав, що комунальне підприємство не мало змоги вчасно оплачувати основний борг за договором через несвоєчасність оплати кінцевими споживачами відповідача послуг з опалення та постачання гарячої води, а також через наявність у відповідача дебіторської заборгованості по субсидіях і пільгах та її несвоєчасне погашення державою.

Крім того, відповідач зазначав, що не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставку природного газу, які відповідно до встановленого порядку, здійснювалися за участі коштів державного бюджету та коштів населення, як безпосередніх споживачів теплової енергії, а тому вина відповідача у простроченні платежів є відсутньою.

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач просив суд при ухваленні рішення у даній справі зменшити розмір підлягаючих до стягнення пеню та 3% річних на 90%. При цьому, відповідач покликався на судову практику Великої Палати Верховного суду у Постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом, спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором поставки природного газу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з жовтня 2018р. по квітень 2019р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 7 611 648,55 грн., що свідчать підписані між сторонами акти надання послуг, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, за отриманий природний газ починаючи з 03.01.2019р. по 29.12.2020р. відповідач здійснював часткові оплати.

Судом встановлено, що станом на день розгляду спору відповідач повністю сплатив позивачу вартість поставленого газу на суму 7 611 648,55 грн., що підтверджено також позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 29.01.2021р.

В той же час, сторонами визнається, що оплата відповідачем вартості поставленого газу відбувалася з простроченнями, у зв`язку з чим позивач в періоди існування заборгованості нараховував відповідачу штрафні санкції у вигляді пені, 3% річних та інфляційні втрати.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору (з 01.12.2018 - пунктом 7.2 договору в редакції додаткової угоди від 29.11.2018 № 4) визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, позивачем було нараховано відповідачу 344 952,53 грн. пені, 141 017,56 грн. 3% річних та 136 016,70 грн. інфляційних втрат.

За результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку, суд встановив, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат нараховано вірно, а тому такі підлягають до задоволення.

Водночас, при прийнятті судом рішення про стягнення з відповідача остаточного розміру нарахованих штрафних санкцій, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року за наявності підстав, передбачених ч.3ст. 551 ЦК України, ч.1ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Згідно із п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Аналогічна позиція висловлена 13 січня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 902/855/18

Як вже встановлено судом, відповідачем було повністю погашено основну суму боргу власними коштами, шляхом перерахування 2 033 709,88 грн. трьома платежами в грудні 2020 року з власного банківського рахунку. Тобто, відповідач самостійно здійснив добровільне усунення порушення грошового зобов`язання.

Як зазначалося відповідачем у відзиві на позовну заяву, ТОВ «Енергія-Тепловодсервіс», як основна в Яворівському районі Львівської області теплопостачальна організація, не має впливу на процес розподілу отриманих від споживачів грошових коштів як оплати за спожиту теплову енергію, які зараховуються на рахунок із спеціальним режимом використання з подальшим їх перерахуванням позивачу відповідно до нормативів, затверджених НКРЕКП.

В обгрунтування необхідності зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій, відповідач зазначав наступне:

Відповідач зі свого боку робив усе можливе для уникнення прострочення розрахунків з позивачем за спожитий природний газ відповідно до договору, однак несвоєчасність оплати кінцевими споживачами, зокрема бюджетними установами/організаціями, послуг з опалення та постачання гарячої води, наявність у відповідача дебіторської заборгованості по субсидіях і пільгах та її несвоєчасне погашення державою, зумовило прострочення відповідачем розрахунків за поставлений природний газ для виробництва теплової енергії та надання послуг з опалення і постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям.

Крім оплати заборгованості власним коштом, відповідач здійснював активну претензійно-позовну роботу по стягненню з кінцевих споживачів їх заборгованості за поставлені тепло та гарячу воду (наприклад, справа №914/2774/20).

Тому заборгованість контрагентів перед відповідачем та відсутність бюджетних асигнувань поставили відповідача у складне фінансове становище, яке не дає можливості вчасно здійснювати свої грошові зобов`язання за договором перед позивачем.

Відповідач, будучи практично єдиним постачальником послуг з опалення та постачання гарячої води для населення та бюджетних установ/організацій Яворівського району Львівської області є збитковим підприємством, що підтверджується фінансовою звітністю.

Зокрема, збиток відповідача за результатами останнього фінансового звітного періоду за 9 місяців 2020 року становить понад 5 млн. гривень (збільшився на понад 1 млн грн у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року), при цьому поточна кредиторська заборгованість позивача становить понад 35 млн, дебіторська заборгованість за послуги – понад 25 млн, непокритий збиток майже 22 млн. грн., а заборгованість зі заробітної плати – понад 350 тис. грн. (копію фінансового звіту додано до матеріалів справи).

Позивач проти зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій заперечував та наголошував на тому, що несвоєчасність з оплати відповідачем за поставлений газ прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів. А збитковість відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки.

Розглянувши доводи сторін стосовно можливості зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку заяву відповідача задовольнити частково, при цьому суд виходить з наступних мотивів:

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: «для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Так, у розглядуваній справі судом встановлено, що відповідач повністю сплатив основну заборгованість перед позивачем. Крім того, діяльність відповідача є соціально-значимою, оскільки як теплопостачальна організація, відповідач забезпечує діяльність таких важливих соціальних об`єктів як: учбові заклади, дитячі садки, лікарні, Яворівського полігону - як об`єкту обороноздатності держави, а також Яворівської квартирно-експлуатаційної частини, що здійснює організаційне та технічне забезпечення військового майна та військових об`єктів в межах району.

З огляду на наведене, враховуючи й фінансовий стан відповідача, а також величину збитків, які були понесені позивачем у зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення підлягаючої до стягнення пені (неустойки) на 50%.

В той же час, досліджуючи можливість зменшення нарахованих до стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, беручи до уваги практику Великої Палати Верховного суду, а також наявність виняткових обставин, які дають підстави для зменшення нарахованої до стягнення з відповідача пені, що були зазначені вище, суд дійшов висновку також зменшити розмір нарахованих позивачем до стягнення 3% річних на 50%.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги підставність позовних вимог, однак, застосовуючи можливість зменшення розміру нарахованих до стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача 172 476,26 грн. пені, 70 508,78 грн. 3% річних та 136 016,70 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір в розмірі 9 329,80 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги факт зменшення позовних вимог в ході розгляду даної справи, у зв`язку з погашенням основного боргу відповідачем, позивачу підлягає поверненню частина сплаченого судового збору в розмірі 29 051,97 грн.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог - задовольнити частково.

2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодсервіс» про зменшення підлягаючих до стягнення штрафних санкцій – задовольнити частково.

3. Зменшити на 50% підлягаючі до стягнення пеню та 3% річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодсервіс» (81052, Львівська область, Яворівський район, с. Старичі, вул. Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 35413749) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 172 476,26 грн. пені, 70 508,78 грн. 3% річних, 136 016,70 грн. інфляційних втрат та 9 329,80 грн. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог

5. Повернути Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» частину зайво сплаченого платіжним дорученням 0000012681 від 10.12.2020р. судового збору в розмірі 29 051,97 грн.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.03.2021р.

Суддя М.В. Юркевич