Рішення № 95566317, 16.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/149/21

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Гільдія», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЛК Будпласт», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневепро стягнення 131654 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Гільдія» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЛК Будпласт» (далі – відповідач) про стягнення 131654,15 грн., з яких 118821,61 грн. основний борг, 6784,70 грн. інфляційні втрати, 6047,84 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 11.02.2021 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 23.02.2021 та встановлено відповідачу строк до 02.03.2021 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар згідно перелічених в позовній заяві видаткових накладних; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адреси їх місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як стверджує позивач, між сторонами у справі укладено договір поставки від 01.03.2019 № 33 (далі – договір), відповідно до якого позивач – постачальник зобов`язався передати відповідачу – покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних (далі – товар), а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його на умовах, вставлених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору загальний об`єм товару, який продається за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими на умовах даного договору окремими партіями товару.

Згідно п. 1.3 договору право власності на товар переходить до покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця.

У відповідності до п. 2.1 договору ціна на товар визначаються сторонами в гривні та зазначаються у розрахункових та товарно-супровідних документах (товарна видаткова накладна), що надаються постачальником в момент передачі партії товару. У випадку здійснення покупцем 100% попередньої оплати за партію товару, по ціні на товар, встановленої постачальником на момент надходження суми оплати на поточний рахунок постачальника, при передачі сплаченої партії товару покупцю, вартість товару не змінюється (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна вартість договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого у відповідності з умовами договору.

Згідно з п. 2.4 договору покупець зобов`язується оплачувати кожну партію товару в строк, що не перевищує 21 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Постачальник зобов`язаний передати покупцю товар окремими партіями в кількості та асортименті (номенклатурі), погодженими сторонами в накладних. Доставка товару проводиться згідно Міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2000 року на умовах EXW із завантаженням на транспортний засіб покупця зі складів постачальника в м. Києві по вул. Саперно-Слобідській та/або м. Вишневе вул. Чорновола, 46, а за додатковою домовленістю сторін – на інших умовах згідно Міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2000 року.

Приймання товару здійснюється покупцем згідно Інструкції П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965 та Інструкції П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966. При виявлені невідповідності товару по кількості або якості умовам договору покупець зобов`язаний призупинити приймання товару. Подальше приймання та складання актів здійснюється за участю представника постачальника, якщо постачальник не надасть письмового дозволу на самостійне продовження приймання товару покупцем (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.7 договору датою поставки товару вважається дата зазначена в видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін та діє до 31.12.2019. У випадку якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору до закінчення терміну його дії, зазначеного в п. 7.1 договору, даний договір вважається укладеним на один рік (п. 7.1, 7.2 договору).

Звертаючи з даним позовом позивач зазначає, що підписаний відповідачем примірник договору поставки від 01.03.2019 № 33 на адресу позивача не повертався.

В той же час, як стверджує позивач, на виконання вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 51835,48 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 12.04.2019 № 869801 на суму 2321,28 грн., від 20.12.2019 № 3618201 на суму 10634,20 грн., від 23.12.2019 № 36182020 на суму 38880 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів

У вказаний видаткових накладних є посилання на договір від 01.03.2019 № 33.

Для оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури: від 11.04.2019 № 8698 на суму 2321,28 грн., від 19.12.2019 № 36182 на суму 49514,20 грн.

Також, позивач зазначає, що між сторонами у справі укладено договір поставки у спрощеній формі, за яким позивач поставив відповідачу товар, а останній його отримав та повинен здійснити розрахунки за поставлений товар.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 527669,65 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 04.03.2019 № 436401 на суму 341,76 грн., від 05.03.2019 № 464801 на суму 71145 грн., від 06.03.2019 № 464802 на суму 161690,40 грн., від 22.03.2019 № 610201 на суму 341,76 грн., від 01.04.2019 № 691901 на суму 39580,42 грн., від 02.04.2019 № 691902 на суму 153016,93 грн., від 04.04.2019 № 691903 на суму 6070,15 грн., від 04.04.2019 № 691904 на суму 80855,54 грн., від 04.04.2019 № 771101 на суму 14627,69 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів

Для оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури: від 01.03.2019 № 4364 на суму 341,76 грн., від 04.03.2019 № 4648 на суму 662300,87 грн., від 20.03.2019 № 6102 на суму 341,76 грн., від 28.03.2019 № 6919 на суму 279523,04 грн., від 04.04.2019 № 7711 на суму 14627,69 грн.

Всього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 579505,13 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар на загальну суму 460683,52 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2019 по 26.11.2020, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар відповідач в повному обсязі не виконав, в зв`язку з чим, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 18.12.2020 № 1 про сплату боргу за поставлений товар в розмірі 118821,61 грн., а також нарахованих за час прострочення виконання зобов`язання інфляційні втрати та 3% річних.

Надіслання зазначеної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 18.12.2020 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 18.12.2020. Завірені копії перелічених документів наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 118821,61 грн. – різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару. Доказів протилежного суду не надано.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст.1 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Положення ст. 205 Цивільного кодексу України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з положення ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підписавши перелічені вище видаткові накладні сторони засвідчили виконання позивачем зобов`язань з поставки товару та його прийняття відповідачем.

Підписання сторонами зазначених видаткових накладних свідчить про укладення договору поставки у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань. Відповідач доказів на спростування факту укладення такого договору суду не надав.

Не повернення на адресу позивача підписаного відповідачем примірник договору поставки від 01.03.2019 № 33 не спростовує факту укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом підписання сторонами зазначених вище видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 615 Цивільного кодексу України).

Проте, всупереч згаданих приписів закону відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 118821,61 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 118821,61 грн. основного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 04.04.2019 по 16.12.2020 складають 6784,70 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 04.04.2019 по 16.12.2020 складають 6047,84 грн.

Відповідачем вірність розрахунку не заперечено, власного контррозрахунку суду не надано.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 118821,61 грн. боргу, 6784,70 грн. інфляційних втрат, 6047,84 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн. та понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3000 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові втрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2020 № 5603 на суму 2102 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно попереднього розрахунку судових витрат позивача на надання правничої (правової) допомоги адвоката, який містить у позовній заяві, сума таких витрат позивача складає 3000 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3000 грн., позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 24.10.2019 № 2410-1/19, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.11.2020, платіжне доручення від 23.11.2020 № 5561 на суму 3000 грн., на підставі якого було сплачено кошти за надані адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 3000 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/1348 від 15.02.2018, виданого на ім`я Зудінова Олександра Сергійовича.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відшкодування витрат пов`язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між позивачем (далі – клієнт) та адвокатським об`єднанням «Майстер Права» (далі – об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги від 24.10.2019 № 2410-1/19 (далі – договір правової допомоги), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, з питань визначених додатком № 1 до даного договору (п. 1.1 договору правової допомоги).

Відповідно до п. 1.2 договору правової допомоги правничу допомогу клієнту, за дорученням адвокатського об`єднання і згодою клієнта, надає адвокат Зудінов Олександр Сергійович, який діє на підставі свідоцтва ЗР № 21/1348 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15.02.2018 виданого Радою адвокатів Закарпатської області, адвокат Кушнір Роман Юхимович, який діє на підставі свідоцтва ЗР № 21/1349 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15.02.2018 виданого Радою адвокатів Закарпатської області, інші партнери, адвокати та співробітники адвокатського об`єднання.

Згідно з п. 2.1 договору правової допомоги адвокатське об`єднання, приймає на себе зобов`язання з надання клієнту правничої допомоги передбаченої в п. 1.1 цього договору, а також надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у клієнта в процесі розгляду його справи.

У п. 4.1 договору правової допомоги погоджено, що правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми на поточний рахунок адвокатського об`єднання. Вартість виконаних робіт (наданих послуг) з правничої допомоги за цим договором зазначається у додатку 1 до даного договору. Остаточна вартість виконаних робіт (наданих послуг) з правничої допомоги за договором визначається сумою всіх підписаних актів за час дії договору (п. 4.2 договору правової допомоги).

У відповідності до п. 4.5 договору правової допомоги за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги і її вартість.

Згідно п. 4.8 договору правової допомоги сума, вказана в додатку 1 до даного договору, є гонораром адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги та у разі повної чи часткової передоплати відповідно до п. 4.3 даного договору поверненню не підлягає.

Даний договір укладений на строк до 24.10.2020 та набирає чинності з моменту його підписання. Після закінчення строку дії договору, якщо сторони не попередили один одного письмово та продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгований на невизначений термін (п. 7.1, 7.3 договору).

В додатку № 1 до договору погоджено питання, що потребують вирішення шляхом надання правничої допомоги, а саме клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання щодо надання клієнту правничої допомоги під час розгляду в Господарських судах України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Гільдія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЛК Будпласт» про стягнення коштів (суми основного боргу, штрафних санкцій, збитків тощо) за неналежне виконання останнім договірних відносин.

В додатку № 1 до договору погоджено перелік послуг з правничої допомоги за п.1.1 договору, орієнтовні витрати часу та вартість послуг з правничої допомоги.

На виконання умов договору про надання правової допомоги адвокатське об`єднання надало позивачу передбачені договором послуги на загальну суму 3000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.11.2020, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін позивача та адвокатського об`єднання.

У вказаному акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) зазначено обсяг наданої адвокатським об`єднанням правничої (правової) допомоги позивачу пов`язаної зі справою та вартість наданої правничої допомоги.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання грошові кошти в розмірі 3000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.11.2020 № 5561, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів звернення відповідача до суду з відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 165, 178, 232,233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Гільдія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЛК Будпласт» про стягнення 131654,15 грн., з яких 118821,61 грн. основний борг, 6784,70 грн. інфляційні втрати, 6047,84 грн. 3% річних задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЛК Будпласт» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 10-А, ідентифікаційний код 38857037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Гільдія» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, офіс 2, ідентифікаційний код 39908553) 118821 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 61 грн. основного боргу, 6784 (шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 6047 (шість тисяч сорок сім) грн. 84 коп. 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат по сплаті судового збору, 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України, з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 16.03.2021.

Суддя Ю.В. Подоляк