Рішення № 95566276, 16.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2021Справа №910/1078/21

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Управління поліції охорони в м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс"

про стягнення 55 934,19 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Управління поліції охорони в м. Києві звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" про стягнення 55 934,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог Управління поліції охорони в м. Києві вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" наявна заборгованість у загальному розмірі 51 930,36 грн. з оплати наданих позивачем у 2020 році згідно Договору №36/29/6/Крп-2019 про надання послуг термінового виїзду наряду реагування на повідомлення з об`єктів від 01.02.2019 послуг.

Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" пені у розмірі 4 003,83 грн., нарахованої за прострочення відповідачем своїх грошових зобов`язань у період з 10.02.2020 по 21.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 відкрито провадження у справі №910/1078/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Вказана ухвала від 27.01.2021 про відкриття провадження у справі №910/1078/21 була надіслана відповідачу 03.02.2021 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02002, м. Київ, вул. Панельна, буд. 5), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477361400 була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" 05.02.2021.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/1078/21 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" повинне було подати відзив на позов у строк до 22.02.2021 включно (оскільки останній день строку на подання відзиву на позов - 20.02.2021 припадав на вихідний день - суботу).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.02.2021 між Управлінням поліції охорони в м. Києві (охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" (замовник) укладено договір №36/29/6/Крп-2019 про надання послуг термінового виїзду наряду реагування на повідомлення з об`єктів (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого за цим договором охорона приймає на себе зобов`язання з оперативного реагування на повідомлення уповноважених представників замовника про спрацювання сигналізації або можливе правопорушення (або злочини), що скоюються на об`єктах замовника та, у разі наявності підстав, прийняття невідкладних заходів щодо забезпечення публічного порядку на об`єкті. Перелік-дислокація об`єктів замовника визначаються сторонами у додатку (Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна послуги за цим Договором визначається у протоколі узгодження ціни (Додаток №1), що додається і є невід`ємною частиною цього договору та може змінюватися у разі зміни умов, які впливають на вартість послуг, що надаються охороною, шляхом підписання нового протоколу.

У пункті 2.3 Договору сторонами було погоджено, що оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно на умовах попередньої оплати не пізніше 10 числа місяця, в якому надаються послуги охорони, за реквізитами, вказаними у рахунку на оплату на поточний місяць. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок охорони.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що акт виконання робіт готується охороною в двох примірниках, підписується зі своєї сторони та передається замовнику в кінці кожного календарного місяця.

Замовник протягом трьох днів з дня отримання від охорони актів виконаних робіт, за умов відсутності заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, підписує надані акти і направляє один примірник охороні (п. 2.5 Договору).

Згідно п. 2.6 Договору за умов наявності заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, замовник зобов`язаний протягом трьох днів надати охороні обґрунтовані зауваження в письмовій формі. Якщо замовник, не надаючи обґрунтованих заперечень, відмовляється підписати акт виконаних робіт у строк, визначений в п. 2.4 цього Договору, вважається, що послуги надані охороною в повному обсязі, якісно і прийняті замовником без зауважень, а акт виконаних робіт вважається підписаним з моменту вручення його поштою замовнику, за адресою вказаною в договорі.

Відповідно п. 3.2.1 Договору замовник зобов`язався своєчасно здійснювати оплату за цим договором за реквізитами, вказаними у отриманих рахунках на оплату за відповідний місяць. У разі невідповідності реквізитів поточного розрахункового рахунку, зазначеного у отриманому замовником рахунку на оплату, та розрахункового рахунку, зазначеного у договорі в розділі "Юридичні реквізити сторін" на день складання договору, вірними вважаються банківські реквізити, зазначені у рахунку на оплату за відповідний місяць.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів, без обмеження строків нарахування пені, встановлених статтею 232 ГК України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання строком на 1 рік (п. 7.1 Договору).

У відповідності до п. 7.2 Договору якщо протягом 15 діб до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.

У Додатку №1 "Протокол узгодження ціни" (надалі - Протокол) сторонами досягнута домовленість про ціну послуг (п. 1 Протоколу), яка становить:

- 500,00 грн. (у тому числі ПДВ - 83,33 грн.) - за реагування НР (наряд реагування) протягом місяця за один об`єкт у зв`язку із спрацюванням на ньому сигналізації (але не більше 2 виїздів);

- кожний наступний виїзд - 250,00 грн. (у тому числі ПДВ - 41,67 грн.).

Пунктом 2 Протоколу визначено, що у разі виклику замовником групи реагування на об`єкти, які відсутні в переліку-дислокації об`єктів замовника (Додаток №2 до Договору), оплата установлюється в 20-кратному розмірі вартості одного виїзду (5 000,00 грн. в тому числі ПДВ - 833,33 грн.). Кількість об`єктів на момент підписання договору становить - 120 об`єктів. Зміна кількості об`єктів тягне за собою підписання протоколу узгодження ціни у новій редакції.

У Додатку №2 до Договору сторонами було складено перелік-дислокацію об`єктів (надалі - Перелік до Договору), у відповідності до якого послуги надаються на 120 об`єктах замовника.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до Договору, якими сторонами збільшувались або зменшувалась кількість дислокацій (об`єктів), у зв`язку з чим сторонами укладались Протоколи узгодження ціни та Переліки-дислокації у нових редакціях.

Листом вих. №3052/43/29/5/2020 від 23.10.2020 Управління поліції охорони в м. Києві направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень-травень 2020 року. Даний лист був одержаний відповідачем 05.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0405348028014.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 51 930,36 грн. із оплати наданих Управлінням поліції охорони в м. Києві у травні 2020 року послуг, а також про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" пені у розмірі 4 003,83 грн., нарахованої за період з 10.05.2020 по 21.01.2021.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором охорони.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 978 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення однією із сторін Договору іншої сторони про намір розірвати договір у спірний період, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був чинним у спірний період.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору було надано у період з січня по травень 2020 року послуги загальною вартістю 441 569,70 грн.

У відповідності до пункту 2.4 Договору позивачем було складено акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень-травень 2020 року та направлено їх відповідачу.

Згідно п. 2.6 Договору за умов наявності заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, замовник зобов`язаний протягом трьох днів надати охороні обґрунтовані зауваження в письмовій формі. Якщо замовник, не надаючи обґрунтованих заперечень, відмовляється підписати акт виконаних робіт у строк, визначений в п. 2.4 цього Договору, вважається, що послуги надані охороною в повному обсязі, якісно і прийняті замовником без зауважень, а акт виконаних робіт вважається підписаним з моменту вручення його поштою замовнику, за адресою вказаною в договорі.

Враховуючи, що вказані акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень-травень 2020 року були одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" 05.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0405348028014, в той час як в матеріалах справи не міститься, а відповідачем суду не надано, доказів надання Управлінню поліції охорони в м. Києві обґрунтованих зауважень в письмовій формі щодо обсягу та якості наданих послуг, то суд приходить до висновку, що в силу п. 2.6 Договору послуги у період з січня по травень 2020 року надані позивачем в повному обсязі, якісно і прийняті відповідачем без зауважень.

Зокрема, наведені висновки суду підтверджуються оплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" послуг, наданих Управлінням поліції охорони в м. Києві у січні-квітні 2020 року, та частковою оплатою послуг, наданих у травні 2020 року.

Крім того, складання акту надання послуг не є підставою для виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин у даному випадку, оскільки правовідносини виникають саме з Договору між сторонами про надання послуг з охорони та з факту надання таких послуг позивачем.

Тобто, обов`язок відповідача оплатити позивачу вартість наданих послуг з охорони виникає саме з факту надання таких послуг, та не залежить від складання акту надання послуг (підписання його відповідачем), який по суті є документом, який фіксує господарську операцію відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно на умовах попередньої оплати не пізніше 10 числа місяця, в якому надаються послуги охорони, за реквізитами, вказаними у рахунку на оплату на поточний місяць. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок охорони.

Позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості з оплати послуг, наданих у травні 2020 року.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, у відповідності до п. 2.3 Договору та ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" повинне було оплатити надані Управлінням поліції охорони в м. Києві у травні 2020 року послуги до 12.05.2020 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день виконання зобов`язань припадав на вихідний день - неділю, в той час понеділок - 11.05.2020 був неробочим днем згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 №995-р "Про перенесення робочих днів у 2020 році").

Як стверджує позивач, в той час як суду відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у таких твердженнях, відповідачем було частково оплачено надані у травні 2020 року послуги, а саме - розмірі 41 013,19 грн.

Доказів оплати іншої частини заборгованості у розмірі 51 930,36 грн. відповідачем суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись наведеними положеннями господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується часткове виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" зобов`язань з оплати наданих позивачем у травні 2020 року послуг, у зв`язку з чим станом на дату розгляду справи у відповідача наявна заборгованість перед Управлінням поліції охорони в м. Києві у розмірі 51 930,36 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" за Договором у розмірі 51 930,36 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" нараховану за період 10.05.2020 по 21.01.2021 пеню у розмірі 4 003,83 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по оплаті наданих у травні 2020 року послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Так, позивачем у змісті позовної заяви викладено розрахунок пені, яку він просить стягнути з відповідача, згідно якого Управлінням поліції охорони в м. Києві нараховано пеню на суму заборгованості за період з 10.05.2020 по 21.01.2021.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів, без обмеження строків нарахування пені, встановлених статтею 232 ГК України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня), порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів) та визначено строк такого нарахування (без обмежень), а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено строк нарахування пені піврічним терміном, не підлягають застосуванню.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати послуг за травень 2020 року, - 13.05.2020, та встановленої відповідачем дати, до якої підлягає нарахування пеня, - 21.01.2021, а також керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" пені у розмірі 4 003,83 грн.

Суд відзначає, що хоча позивачем було невірно визначено дату, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором, однак наведене не зумовило заявлення Управлінням поліції охорони в м. Києві вимоги про стягнення пені у розмірі більшому, ніж є правомірним.

За таких обставин позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві підлягають задоволенню в повному обсязі, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" підлягає стягненню борг у розмірі 51 930,36 грн. та пеня у розмірі 4 003,83 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача з огляду на задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління поліції охорони в м. Києві задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна позавідомча служба охорони плюс" (02002, м. Київ, вул. Панельна, буд. 5; ідентифікаційний код 39586215) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 9; ідентифікаційний код 40109147) борг у розмірі 51 930 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять) грн. 36 коп., пеню у розмірі 4 003 (чотири тисячі три) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 16.03.2021.

Суддя Р.В. Бойко