Рішення № 95566248, 16.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2021Справа № 910/19965/20За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про стягнення 111913,21 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" про стягнення заборгованості в розмірі 111913,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності № 1809 від 01.04.2016, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ "Інтеравіа", в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 позовну заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19965/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Суд повідомляв позивача, відповідача та третю особу про відкриття провадження у справі № 910/19965/20.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем, відповідачем та третьою особою ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/19965/20.

11.01.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 24.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/19965/20.

29.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та покласти на позивача судові витрати, понесені відповідачем. В обгрунтування заперечень відповідач послався наявність підстав для коригування рахунків на оплату орендної плати за договором № 1809 від 01.04.2016 за спірний період: березень-липень 2020 року шляхом звільнення від нарахування орендної плати у повному обсязі за період з 17.03.2020 по 14.06.2020 включно на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, враховуючи запровадження карантинних заходів на території України, закриття пунктів пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського авіасполучення та терміналу D "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості користуватись приміщенням для розміщення офісу в терміналі D та здійснювати обслуговування пасажирів, на підтвердження чого надав сертифікат ТПП України № 3100-20-1461; здійснення оплати за оренду в розмірі 50% від суми нарахованої плати відповідно до Постанови КМУ № 611 від 15.06.2020 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (надалі - Постанова КМУ № 611) з 12.03.2020 по 16.03.2020 та з 15.06.2020 по липень 2020 року включно. За контррозрахунком відповідача до перерахування позивачу за період березень-липень 2020 року належить 23806,02 грн орендної плати з 82988,72 грн заявлених, а також відсутні підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу через некоректно виставлені рахунки та зважаючи на умови п. 3.7 договору, якими вимоги щодо оплати штрафу на користь балансоутримувача не передбачені.

11.02.2021 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив щодо настання факту форс-мажорних обставин у договірних відносинах, за відсутності їх переліку та узгодження в договорі № 1809 від 01.04.2016, та з огляду на те, що товариство не належить до орендарів, включених у перелік, вказаний у Додатку 1 до Постанови КМУ № 611 від 15.06.2020, які звільняються від сплати орендної плати з дати встановлення карантину. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22.02.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримує обставини, викладені у відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

01.04.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" (орендар) укладено Договір оренди № 1809 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Також до Договору були укладені Додаткові Договори, що є його невід`ємною і складовою частиною:

- Додатковий договір № 1 від 31.03.2017;

- Додатковий договір № 2 від 02.04.2018;

- Додатковий договір № 3 від 03.04.2019 (з додатком);

- Додатковий договір № 4 від 09.12.2019.

Відповідно до пункту 1.1 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 206, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, загальною площею 27,3 кв. м, що розміщене на 2-му поверсі пасажирського терміналу "D" (далі - майно), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", та перебуває на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 грудня 2018 року і становить за незалежною оцінкою - 2514840,00 грн, без врахування ПДВ.

Згідно п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення роздягальні.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта передачі - приймання майна (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика) і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди грудень 2018 року - 31435,50 грн без ПДВ.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 1809 від 01.04.2016 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 1809 від 01.04.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення № 206, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, загальною площею 27,3 кв. м, що розміщене на 2-му поверсі пасажирського терміналу "D", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", та перебуває на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль". Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2016, який підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.

Умовами п. 2 Додаткового договору № 3 від 03.04.2019 сторони домовились, продовжити термін дії Договору на 1 рік до 31.03.2020 включно.

Згідно п. 10.4 Договору в редакції Додаткового договору № 4 від 09.12.2019 у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Станом на дату розгляду справи по суті Договір № 1809 від 01.04.2016 чинний, докази протилежного матеріали справи не містять, сторонами чинність договору не оспорюється та не заперечується.

Відповідно до ст. 759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду. Суд відзначає, що з 01.02.2020 введено в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 3 жовтня 2019 року № 157-IX, який підлягає застосуванню, оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення орендної плати за період після введення його в дію.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. (ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно пунктом 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 5.2 Договору орендар зобов`язаний до 15 числа місяця, наступного за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача Акт приймання-здачі виконаних послуг та рахунок. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернуто балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами.

Умовами п. 5.7 Договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату орендної плати: № 76/252 від 29.02.2020 за лютий 2020 на суму 39212,28 грн, з яких до сплати позивачу - 16338,45 грн; № 76/491 від 31.03.2020 за березень 2020 на суму 39525,98 грн, з яких до сплати позивачу - 16469,16 грн; № 76/732 від 30.04.2020 за квітень 2020 на суму 39842,18 грн, з яких до сплати позивачу - 16600,91 грн; № 76/913 від 31.05.2020 за травень 2020 на суму 39961,72 грн, з яких до сплати позивачу - 16650,72 грн; № 76/1119 від 30.06.2020 за червень 2020 на суму 40041,64 грн, з яких до сплати позивачу - 16684,02 грн; № 76/1277 від 31.07.2020 за липень 2020 на суму 39801,38 грн, з яких до сплати позивачу - 16583,91 грн. Загальна сума виставлених відповідачу за період з лютого 2020 по липень 2020 рахунків становить 238385,18 грн, з яких позивачу підлягають оплаті 99327,17 грн.

До матеріалів справи долучено акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору № 1809 від 01.04.2016: від 29.02.2020 на суму 39212,28 грн за оренду об`єкта у лютому 2020; від 31.03.2020 на суму 39525,98 грн за оренду об`єкта у березні 2020; від 30.04.2020 на суму 39842,18 грн за оренду об`єкта у квітні 2020; від 31.05.2020 на суму 39961,72 грн за оренду об`єкта у травні 2020; від 30.06.2020 на суму 40041,64 грн за оренду об`єкта у червні 2020; від 31.07.2020 на суму 39801,38 грн за оренду об`єкта у липні 2020. Загальна вартість послуг згідно долучених актів становить 238385,18 грн, з яких позивачу підлягають оплаті 99327,17 грн. Акти підписані з боку орендодавця та скріплені його печаткою. З боку орендаря акти не підписані.

Суд відзначає, що учасниками справи не висловлювались заперечення щодо розміру (сум) відсоткового розподілу між орендодавцем та балансоутримувачем орендної плати.

Згідно наявних в матеріалах справи копій Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за період з лютого по липень 2020 року були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА".

Як зазначив позивач, згідно з умовами п. 5.2 Договору акти приймання-здачі виконаних послуг за період з лютого по липень 2020 року вважаються підписаним сторонами.

Враховуючи умови п. 3.6 Договору, відповідач (орендар) відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, мав сплати на користь позивача (балансоутримувача) за оренду майна 30% від загальної вартості орендної плати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі приписів статей 222, 224 ГК України позивачем було пред`явлено відповідачу претензії № 35-28/5-61 від 10.06.2020 на суму 49408,52 грн заборгованості за Договором за період лютий-квітень 2020 року та № 35-28/5-154 від 14.09.2020 на суму 99327,17 грн заборгованості за Договором за період лютий-липень 2020 року. Докази отримання претензій долучені до матеріалів справи.

07.08.2020 відповідач надав відповідь (лист № 01-10.1-329 від 07.08.2020) на претензію № 35-28/5-61 від 10.06.2020, згідно з якою відповідач не визнав вимоги ДП "МА "Бориспіль" щодо сплати суми заборгованості за період лютий-квітень 2020 року.

Позивач зазначає, що відповідачем частково оплачено вартість оренди на суму 16338,45 грн. Вказана обставина не заперечується та не спростовується відповідачем.

Позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором № 1809 від 01.04.2016 відповідач не сплатив на користь позивача в повному обсязі орендну плату за період з лютого по липень 2020 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 82988,72 грн, враховуючи часткову оплату у розмірі 16338,45 грн.

З огляду на зазначене, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 82988,72 грн основного боргу.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилався на те, що орендоване ним за Договором № № 1809 від 01.04.2016 приміщення є нерухомим державним майном, що використовується для розміщення роздягальні, а відтак відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" відповідач має право на зниження орендної плати на 50% від суми нарахованої орендної плати за липень 2020 року, натомість в період з 17 березня 2020 по червень 2020, в зв`язку з обмеженням авіасполучення і введений карантин відповідач не мав змоги використовувати орендоване майно, а тому вважає, що має право на звільнення від сплати орендної плати.

Судом по матеріалам справи встановлено, що акти приймання-здачі виконаних послуг за лютий - липень 2020 по Договору № № 1809 від 01.04.2016, отримані відповідачем від ДП "МА "Бориспіль" разом з рахунками-фактурами за лютий - липень 2020 року, не були підписані відповідачем.

Отримавши відповідні акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки, відповідач звернувся до РВ ФДМУ, до ДП "МА "Бориспіль" з листами № 01.10.1-194 від 17.04.2020, № 01.10.1-228 від 19.05.2020, № 01.10.1-256 від 15.06.2020, № 01-08-305 від 22.07.2020, № 01.10.1-363 від 19.08.2020, відповідно до яких заперечив проти прийняття до обліку та сплати рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг за березень - липень 2020 року, просив скорегувати рахунки за березень - липень 2020 року, оскільки внаслідок рішень органів державної влади (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (якою з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин), розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р (яким тимчасово закрито з 00 год 00 хв. 17.03.2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення), постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 228 (якою заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою), ТОВ "ІНТЕРАВІА", основною діяльністю якого є надання послуг з наземного обслуговування авіаперевізникам, тимчасово призупинило виробничу діяльність та не мало змоги використовувати майно, орендоване за Договором оренди. Відповідно до листів № 01.10.1-194 від 17.04.2020, № 01.10.1-228 від 19.05.2020, № 01.10.1-256 від 15.06.2020 відповідач вважав, що на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України має бути звільнений від сплати орендної плати за березень, квітень, травень 2020. Відповідно до листів № 01-08-305 від 22.07.2020, № 01.10.1-363 від 19.08.2020 відповідач просив позивача скоригувати рахунки за червень та липень 2020 відповідно до умов Постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину".

У відповідь на листи відповідача, ДП "МА "Бориспіль" зазначив, що заяви щодо зменшення орендної плати можуть бути задоволені за умови затвердження КМУ проекту постанови "Про питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину" (лист № 19-22/1-301 від 23.06.2020), що перерахунок орендної плати буде можливим після отримання відповідного роз`яснення від РВ ФДМУ (лист, додатковий договір) (лист №03-22-102 від 12.08.2020), про необхідність додаткового договору як підстави для коригування рахунків (листи № 19-22/1-454 від 03.11.2020, № 19/22/1-485 від 25.11.2020).

Проаналізувавши доводи позивача та відповідача, зміст листування сторін, суд зауважує, що фактично між орендарем та балансоутримувачем не було досягнуто згоди щодо задоволення звернень орендаря та зміни розміру орендної плати у спірний період; балансутримувачем (позивачем) пред`явлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі несплаченої орендної плати за виставленими рахунками у повному обсязі, проти відповідного нарахування відповідач заперечує з вищевикладених підстав.

Умовами частини 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/2264/17 від 27.08.2019, № 914/1248/18 від 22.05.2019, № 914/70/18 від 13.08.2019.

На підтвердження обставин щодо неможливості користування орендованим майном відповідач у відзиві посилався на постанову КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 № 211, якою з 12 березня 2020 на усій території України встановлено карантин; розпорядження КМУ від 14 березня 2020 № 287-р, згідно якого тимчасово закрито з 00 год. 00 хв 17 березня 2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення; постанову КМУ № 228 від 23 березня 2020, згідно якої заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою; рішення ДП "МА "Бориспіль" перевести обслуговування рейсів з пасажирського терміналу "D" до терміналу "F", у зв`язку з чим відповідно до наказу генерального директора ТОВ "ІНТЕРАВІА" № 27 від 17.03.2020 було тимчасово зупинено діяльність ТОВ "ІНТЕРАВІА" з обслуговування пасажирів та повітряних суден в пасажирському терміналі "D", наказом генерального директора ТОВ "ІНТЕРАВІА" № 29 від 31.03.2020 у ТОВ "ІНТЕРАВІА" встановлено простій з 04.04.2020 по 24.04.2020, наказом генерального директора ТОВ "ІНТЕРАВІА" № 31 від 24.04.2020 період простою продовжено до стабілізації ситуації та дозволу державних органів на відновлення авіасполучення в крані та світі.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження заборони на здійснення відповідачем господарської діяльності та відповідно використання орендованого приміщення для такої діяльності відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що обмеження регулярних пасажирських перевезень та переведення обслуговування рейсів з пасажирського терміналу "D" до терміналу "F" не позбавляє відповідача права доступу до орендованого приміщення та його використання.

Відповідач в обґрунтування підстав звільнення від орендної плати у період з 17.03.2020 по 14.06.2020 посилається саме на норму частини 6 статті 762 ЦК України, стверджуючи при цьому, що внаслідок рішень органів державної влади (закриття з 17.03.2020 пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення; встановлення заборони прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою) ТОВ "ІНТЕРАВІА", основною діяльністю якого є надання послуг з наземного обслуговування авіаперевізникам, тимчасово призупинило виробничу діяльність та не могло використовувати майно; також зупинення за рішенням позивача роботи терміналу D, в якому знаходилось орендоване по договору приміщення для розміщення офісу призвело до неможливості використання майна.

Вищеперелічені обставини відповідач визначає як форс-мажорні та такі, що унеможливили використання орендованого майна, на підтвердження чого ним долучено до відзиву копію сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-20-1461 про форс-мажорні обставини: карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України ТОВ "ІНТЕРАВІА" щодо обов`язку користування державним нерухомим майном - нежитловим приміщенням № 206, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, загальною площею 27,3 кв. м, що розміщене на 2-му поверсі пасажирського терміналу "D", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"та перебуває на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" за договором № 1809 від 01.04.2016, період дії форс-мажорних обставин: 17.03.2020-14.06.2020.

З цього приводу суд зауважує, що умовами укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1809 від 01.04.2016 умов та підстав звільнення від обов`язку оплати орендної плати, у т.ч. з підстав настання форс-мажорних обставин, не передбачено.

Крім того, саме лише посилання на те, що у зв`язку з запровадженням карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення Урядом України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень та закриття кордонів, ТОВ "Інтеравіа", основною діяльністю якого є надання послуг з наземного обслуговування авіаперевізникам, тимчасово призупинило виробничу діяльності, оголосило простій, не є безумовною підставою настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах щодо оренди державного майна, оскільки має бути оцінено неможливість використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами.

Відповідачем не надано належних доказів та не доведено, що обмеження регулярних пасажирських авіаперевезень позбавило його права доступу до орендованих приміщень та їх використання.

Надана роздруківка з сайту позивача про закриття терміну "D" Міжнародного аеропорту "Бориспіль" не є доказом обмеження відповідача у реалізації використання працівниками відповідача орендованого приміщення за цільовим призначенням.

Більш того, Постановою КМУ № 228 від 23 березня 2020 "Питання перевезень авіаційним транспортом", на яку посилається відповідач, була передбачена тимчасова заборона прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Отже, відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення та користування ним.

Суд наголошує на тій обставині, що орендоване приміщення було взято в оренду саме для використання під роздягальню.

Таким чином, підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у спірний період відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України відсутні.

Пунктом 14 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Фонд державного майна України листом № 10-16-8306 від 30.04.2020 "Щодо деяких питань реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2020 рік" надав роз`яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту яких вбачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно:

1. Перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди.

2. Якщо так, то орендар звертається із заявою до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України.

3. Після отримання звернення орендаря орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об`єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди, про що складається акт.

4. На підставі заяви орендаря і складеного представниками орендодавця і балансоутримувача акту обстеження орендодавець приймає рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період карантину.

З викладеного вище вбачається, що задля реалізації свого права на звільнення від орендної плати, відповідачу необхідно було звернутися з відповідною заявою до орендодавця - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і це право, як вбачається з наданих відповідачем примірників листів, було реалізоване.

Водночас, будь-яких доказів встановлення у визначеному порядку обстеження орендованого приміщення з метою фіксування доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та складання відповідного акту суду не надано.

Таким чином, суд, оцінивши усі доводи сторін та надані докази, аргументи відповідача, дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав в розумінні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України для звільнення від сплати орендної плати у вказаний ним період, що становить частину спірного періоду у даній справі.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.

Так пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Згідно пункту 2 Постанови № 611 постановлено орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Враховуючи зазначене, від орендної плати звільняються лише ті орендарі, що зазначені у Додатку 1 до Постанови № 611.

Відповідач до визначеного переліку орендарів згідно Додатку 1 до Постанови № 611 не входить.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору № 1809 від 01.04.2016, відповідач орендував нежитлове приміщення № 206, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, загальною площею 27,3 кв. м, що розміщене на 2-му поверсі пасажирського терміналу "D", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з метою розміщення роздягальні.

У Додатку 2 до Постанови № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків. Оскільки, приміщення орендується для організації роздягальні, то відповідач до визначеного у Додатку 2 до Постанови № 611 переліку орендарів не входить, як і не входить до переліку, визначеному у додатку № 3.

Також суд зазначає, що до матеріалів справи долучено лист РВ ФДМ від 28.12.2020 № 50-0202-5176, до якого долучено перелік орендарів по яким відповідно до постанови № 611 прийнято рішення про перерахунок орендної плати. Як вбачається, з долученого переліку по частині орендованих приміщень, відповідачу було погоджено нарахування орендної плати у розмірі 50%, проте за договором № 1809 від 01.04.2016 було відмовлено у зменшенні орендної плати.

Щодо заперечень відповідача, що РВ ФДМ не наділений правом тлумачити норми постанови № 611, суд відзначає, що постанова № 611 містить переліки осіб, яким надано пільги, що сплати орендної плати на період карантину, і позивач до вказаного переліку в рамках зобов`язань за договором № 1809 від 01.04.2016 не входить, вказана обставина не пов`язана з тлумачення норм постанови.

У пункті 3.5 Договору № 1809 від 01.04.2016 визначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Суду не надано доказів того, що сторонами було погоджено зміну розміру орендної плати за договором № 1809 від 01.04.2016.

За таких умов, оскільки, сторони не досягли згоди щодо зміни розміру орендної плати, а заперечення до рахунків та актів були, як вбачається з вищезазначеного, не обгрунтованими, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 82988,72 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5657,98 грн, штраф у розмірі 20858,75 грн, 3% річних у розмірі 1316,32 грн та втрати від інфляції у розмірі 1091,44 грн.

Суд зазначає, що зволікання відповідача зі сплатою орендних платежів до надання відповідних роз`яснень орендодавцем і балансоутримувачем та задоволення його вимог про звільнення від сплати та/або зменшення орендної плати розцінюється судом як порушення виконання господарського зобов`язання, оскільки відповідач не був позбавлений обов`язку здійснювати оплату орендної плати у визнаному ним розмірі та розраховувати на подальше узгодження сторонами взаєморозрахунків та конкретного розміру орендної плати у спірний період.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору сторони погодили, що, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При розрахунку пені за лютий та березень 2020 року позивачем не було враховано шестимісячне обмеження на її нарахування. Суд відзначає, що ним включено до періоду розрахунку пені за лютий 2020 дати оплати боргу 16.09.2020, оскільки, це передбачено умовами укладеного між сторонами договору. Згідно перерахунку суду, сума пені за період з 16.03.2020 по 18.11.2020 (з урахуванням дат виникнення зобов`язань зі сплати по кожному місяцю і врахуванням шестимісячного обмеження), що підлягає стягненню з відповідача становить 5441,69 грн і підлягає стягненню з відповідача.

Судом відхилено доводи відповідача щодо безпідставності стягнення на користь балансоутримувача пені та 21% штрафу, враховуючи загальні умови розподілу між орендодавцем та балансоутримавачем орендної плати та, відповідно, отримання права балансоутримувача на нарахування штрафних санкцій за невиконання цього зобов`язання відповідачем відповідно до цієї пропорції.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму штрафу у розмірі 20858,75 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 16.06.2020 по 18.11.2020 суд вбачає його арифметично невірним, в зв`язку з чим сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача у визначеному судом розмірі 1309,52 грн.

Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою, проте, оскільки, згідно приписів ст. 237 ГПК України, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, втрати від інфляції підлягають стягненню у визначеному позивачем розмірі 1091,44 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" (Україна, 01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4; ідентифікаційний код 33240887) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Україна, 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) 82988 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 72 коп.) основного боргу, 5441 (п`ять тисяч чотириста сорок одну гривню 69 коп.) пені, 20858 (двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім гривень 75 коп.) штрафу, 1309 (одна тисяча триста дев`ять гривень 52 коп.) 3% річних, 1091 (одна тисяча дев`яносто одну гривню 44 коп.) інфляційних втрат та 2097 (дві тисячі дев`яносто сім гривень 81 коп.) судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 216,29 грн та 3% річних у розмірі 6,80 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Усатенко