Рішення № 95566205, 25.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2021Справа № 910/14252/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех"

про стягнення 355 006, 33 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава"

про визнання договору укладеним

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Гришко Т.В.;

від відповідача (за первісним позовом): не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 355 006, 33 грн, з яких: 340 000, 00 грн - основний борг, 2 934, 00 грн - 3 % річних та 12 072, 33 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

03.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава", в якій позивач (за зустрічним позовом) просить суд вважати договір купівлі-продажу № 07/02/20 укладеним на умовах поданого ТОВ "Київ-Спецтех" проекту договору, редакція якого наведена у прохальній частині зустрічної позовної заяви б/н від 30.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" про визнання договору укладеним об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" про стягнення 355 006, 33 грн. у справі № 910/14252/20. Зокрема, суд ухвалив перейти до розгляду справи № 910/14252/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.12.2020.

03.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач (за зустрічним позовом) заперечує проти зустрічних позовних вимог та проекту договору, наведеного у прохальній частині, та зазначає, що сплачені ТОВ "ДРСУ Полтава" кошти у сумі 340 000, 00 грн до укладення договору є авансом, відповідний договір між сторонами не укладений, договірні зобов`язання відсутні, відтак авансові кошти підлягають поверненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 за ініціативою суду внесено виправлення в ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 про прийняття зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/14252/20.

У судовому засіданні 10.12.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено розгляд справи на 21.01.2021.

14.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що між сторонами виникли розбіжності щодо порядку укладення договору, так як запропонована форма оплати коштів по договору була змінена позивачем без погодження на це відповідача, а тому на даний час такий договір укладений не був.

Ухвалою Господарського суду міста від 21.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/14252/20 призначено на 25.02.2021.

17.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у сумі 11 328, 72 грн, з яких 5 325, 10 грн - судового збору, 112, 92 грн - поштові витрати на відправлення позовної заяви з додатками; 3 344, 60 грн - добові втрати на перебування у відрядженні та 2 546, 10 грн - витрати на проїзд службовим автомобілем, пов`язані з участю в судовому засіданні.

У цьому судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) у судове засідання не з`явився, 24.02.2021 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (надіслане на електронну пошту суду), в якому відповідач (за первісним позовом) просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з перебування представника на лікарняному.

Розглянувши клопотання відповідача (за первісним позовом) про відкладення розгляду справи, суд відзначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача (за первісним позовом) був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача (за первісним позовом) не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (за первісним позовом) Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (за первісним позовом) згідно виставленого рахунку на оплату № 51 від 06.02.2020 на поставку: Обладнання піскорозкидальне 14 м3, МКД-110-01 (в кузов самоскида НОWО SINOTRAK), у кількості - 1 шт. було перераховано відповідачу (за первісним позовом) 340 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 544 від 10.02.2020, № 546 від 11.02.2020, № 1020 від 13.02.2020.

Проте, відповідачем (за первісним позовом) товар не поставлено.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, позивач зазначає, що відповідачем (за первісним позовом) оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов`язаний повернути сплачені кошти у розмірі 340 000, 00 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) 2 934, 00 грн - 3 % річних за період з 03.06.2020 по 16.09.2020 та 12 072, 33 грн - пені за період з 03.06.2020 по 16.09.2020.

В свою чергу, як зазначає позивач (за зустрічним позовом), у лютому 2020 року ТОВ "ДРСУ Полтава" вів переговори з ТОВ "Київ-Спецтех" з метою придбання спецтехніки - Обладнання піскорозкидальне 14 м3, МКД-110-01 (в кузов самоскида НОWО SINOTRAK) - 1 комплект.

Під час визначення всіх істотних умов договору сторони домовились про виконання господарських зобов`язань наступним чином, а саме:

- Загальна вартість товару складає 680 000, 00 грн;

- Покупець до підписання договору сплачує на рахунок продавця 630 000, 00 грн, що складає 92,65 % ціни товару;

- Решту суми розміром 50 000, 00 грн, що складає - 7,35 % покупець сплачує впродовж 5-ти робочих днів з моменту отримання товару.

Тож позивачем (за зустрічним позовом) було виставлено відповідачу (за зустрічним позовом) рахунок на оплату № 51 від 06.02.2020 на суму 630 000, 00 грн., проте ТОВ "ДРСУ Полтава" здійснив лише часткову оплату, перерахувавши 340 000, 00 грн.

Крім того, позивач (за зустрічним позовом) вказує, що після здійснення оплати ТОВ "ДРСУ Полтава" було ініційовано укладення договору шляхом направлення на адресу ТОВ "Київ-Спецтех" проекту договору купівлі-продажу № 07/02/2020 від 07.02.2020, відповідно до якого оплата здійснюється наступним чином: 50 % (аванс/попередня оплата) оплати протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору та 50 % до 15.03.2020 року.

Тож, в обґрунтування зустрічного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" зазначає, що оскільки сторонами не було виконано усні домовленості, у зв`язку з чим просить суд вважати договір купівлі-продажу № 07/02/20 укладеним на умовах поданого ТОВ "Київ-Спецтех" проекту договору, редакція якого наведена у прохальній частині зустрічної позовної заяви б/н від 30.10.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.1. ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказує позивач (за зустрічним позовом), у лютому 2020 року ТОВ "ДРСУ Полтава" вів переговори з ТОВ "Київ-Спецтех" з метою придбання спецтехніки - Обладнання піскорозкидальне 14 м3, МКД-110-01 (в кузов самоскида НОWО SINOTRAK) - 1 комплект.

Під час визначення всіх істотних умов договори сторони домовились про виконання господарських зобов`язань наступним чином, а саме:

- Загальна вартість товару складає 680 000, 00 грн;

- Покупець до підписання договору сплачує на рахунок продавця 630 000, 00 грн, що складає 92,65 % ціни товару;

- Решту суми розміром 50 000, 00 грн, що складає - 7,35 % ціни товару покупець сплачує впродовж 5-ти робочих днів з моменту отримання товару.

Тож, позивач (за зустрічним позовом) просить суд вважати договір купівлі-продажу № 07/02/20 укладеним між ТОВ "Київ-Спецтех" та ТОВ "ДРСУ Полтава" саме на умовах поданого ТОВ "Київ-Спецтех" проекту договору, редакція якого наведена у прохальній частині зустрічної позовної заяви б/н від 30.10.2020, яка містить вищезазначені терміни і розрахунки за товар.

Проте, суд зазначає, що нормами чинного законодавства визначено порядок укладення договорів, зокрема за волевиявленням сторін, що визначає обов`язковою умовою направлення пропозиції укласти договір (оферти) разом з проектом договору, проте, у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем (за зустрічним позовом) на адресу відповідача (за зустрічним позовом) пропозиції укласти договір разом з проектом договору в редакції наведеній у прохальній частині зустрічної позовної заяви б/н від 30.10.2020, як і відсутні докази прийняття ТОВ "ДРСУ Полтава" умов такого договору/пропозиції укласти договір в такій редакції (акцепту).

Тож, ТОВ "Київ-Спецтех" не було дотримано вимог ст.ст. 641-642 Цивільного кодексу, що свідчить про безпідставність тверджень ТОВ "Київ-Спецтех" про погодження сторонами умов договору в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем (за зустрічним позовом) на адресу відповідача (за зустрічним позовом) пропозиції укласти договір разом з проектом договору в редакції, наведеній у прохальній частині зустрічної позовної заяви б/н від 30.10.2020, відповідно відсутні докази прийняття ТОВ "ДРСУ Полтава" пропозицію ТОВ "Київ-Спецтех" укласти договір у вказаній редакції, як і відсутні докази прийняття ТОВ "Київ-Спецтех" умов ТОВ "ДРСУ Полтава" та направлення підписаного примірника договору, що свідчить про відсутність згоди обох сторін на укладення договору.

При цьому, суд зазначає, що укладення такого договору не є обов`язковим для сторін з силу закону, правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно такий договір купівлі-продажу укладається за волевиявленням сторін та у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним.

Тож, у даному випадку у суду відсутні підстав вважати договір купівлі-продажу № 07/02/20 укладеним на умовах поданого ТОВ "Київ-Спецтех" проекту договору, редакція якого наведена у прохальній частині зустрічної позовної заяви б/н від 30.10.2020.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених зустрічних позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" про визнання договору укладеним не підлягають задоволенню.

Щодо первісного позову у справі № 910/14252/20, суд відзначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (за первісним позовом) згідно виставленого рахунку на оплату № 51 від 06.02.2020 на поставку: Обладнання піскорозкидальне 14 м3, МКД-110-01 (в кузов самоскида НОWО SINOTRAK), у кількості - 1 шт. було перераховано відповідачу (за первісним позовом) 340 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 544 від 10.02.2020, № 546 від 11.02.2020, № 1020 від 13.02.2020.

Проте, відповідачем (за первісним позовом) товар не поставлено.

Позивач (за первісним позовом) звертався до відповідача (за первісним позовом) з листом № 104 від 21.05.2020, в якому просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" повернути грошові кошти у розмірі 340 000, 00 грн протягом 5 (п`яти) банківських днів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та експрес-накладної Нової пошти № 59000516096409 від 25.05.2020.

Відповідач (за первісним позовом) на вищезазначений лист відповіді не надав.

Крім того, позивачем (за первісним позовом) на адресу відповідача (за первісним позовом) направлялась претензія № 186 від 11.08.2020, в якій позивач (за первісним позовом) повторно просив повернути грошові кошти в сумі 340 000, 00 грн в строк до 18.08.2020, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та копією накладної АТ «Укрпошта» від 12.08.2020.

Відповідач (за первісним позовом) на вищезазначену вимогу відповіді не надав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (за первісним позовом) згідно виставленого рахунку на оплату № 51 від 06.02.2020 на поставку: Обладнання піскорозкидальне 14 м3, МКД-110-01 (в кузов самоскида НОWО SINOTRAK), у кількості - 1 шт. було перераховано відповідачу (за первісним позовом) 340 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 544 від 10.02.2020, № 546 від 11.02.2020, № 1020 від 13.02.2020.

Судом встановлено, що відповідач (за первісним позовом) оплаченого позивачем (за первісним позовом) товару не поставив, доказів зворотного суду не надав, грошові кошти не повернув, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" утворилась заборгованість у розмірі 340 000, 00 грн.

Так, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як зазначено судом вище, позивач (за первісним позовом) звертався до відповідача (за первісним позовом) з листом № 104 від 21.05.2020, в якому просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" повернути грошові кошти у розмірі 340 000, 00 грн протягом 5 (п`яти) банківських днів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та експрес-накладної Нової пошти № 59000516096409 від 25.05.2020.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржником безпідставно утримуються грошові кошти у розмірі 340 000, 00 грн, які підлягають поверненню позивачу (за первісним позовом), тож з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач (за первісним позовом) зобов`язаний був повернути грошові кошти у розмірі 340 000, 00 грн у строк до 01.06.2020 включно та починаючи з 02.06.2020 відбулося прострочення виконання зобов`язання з повернення перерахованих коштів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем (за первісним позовом) не надано до суду жодних надежних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві (за первісним позовом) перерахованих коштів у повному обсязі, факт наявності заборгованості у відповідача (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позовом) належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку чим суд вважає заявлені первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 340 000, 00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просив суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) 2 934, 00 грн - 3 % річних за період з 03.06.2020 по 16.09.2020 та 12 072, 33 грн - пені за період з 03.06.2020 по 16.09.2020.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 12 072, 33 грн - пені задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 2 934, 00 грн - 3 % річних за період з 03.06.2020 по 16.09.2020, суд відзначає наступне.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунків 3% річних та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем зобов`язання з повернення перерахованих грошових котів у розмірі 340 000, 00 грн, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача (за первісним позовом) 2 934, 00 грн - 3 % річних за період з 03.06.2020 по 16.09.2020.

Тож, первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Відповідно витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви згідно ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» .

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» (вул. Ярославів Вал, буд. 13/1, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код - 42623361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава» (вул. Героїв Сталінграду, буд. 22, корпус 3, квартира 107, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код - 34011607) 340 000 (триста сорок тисяч) грн 00 коп. - заборгованості, 2 934 (дві тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн 00 коп. - 3 % річних та 5 144 (п`ять тисяч сто сорок чотири) грн 00 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 09.03.2021.

Суддя С.О. Щербаков