Рішення № 95566157, 15.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2021Справа № 910/14537/20Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участі секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп»

про стягнення 6 649 259, 46 грн (в редакції заяви від 29.10.2020)

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 15.03.2021

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до «БК «Азур Груп» про стягнення 6 649 259, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг від 16.04.2018 № 09/18, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду на 02.11.2020.

28.10.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просив в задоволені позову відмовити.

02.11.2020 від позивача через канцелярію суду в порядку ст. 46 ГПК України надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач просив позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 630 859, 00 грн залишити без розгляду.

Стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 6 649 259, 46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 відкладено підготовче засідання на 30.11.2020.

05.11.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» в частині стягнення 630 859, 00 грн залишено без розгляду. Повернуто позивачу з Державного бюджету України 9 462, 11 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі. Розгляд справи відкладено на 14.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 відкладено підготовче засідання на 25.01.2021.

Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 28.12.2020 по 16.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2021.

Судове засідання 15.02.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному.

Суддя Алєєва І.В. перебувала на лікарняному з 09.02.2021 по 26.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 розгляд справи призначено на 15.03.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2021 надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.03.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Крім того, суд враховує, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а сам відповідач не повідомляв суд про наміри подання доказів чи неможливості їх подання, а також про намір представника взяти участь у судовому засіданні.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.03.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

16.04.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовником) укладено договір № 09/18 про надання послуг.

Предметом вказаного договору є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт (далі - Послуги) на будівельному об`єкті «Будівництво житлового комплексу за адресою вул. Глушкова, 6 буд. 19 у Голосіївському районі м. Києва» (далі - Будівельний об 'єкт) (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору виконавець надає послуги на будівельному об`єкті баштовим(и) краном(ами), модифікації КБ-674 (далі - БК) в кількості, визначеній в проекті виконання робіт (дачі - ПВР), а замовник організовує надання послуг БК на будівельному об`єкті та проводить своєчасну оплату наданих виконавцем послуг.

25.09.2018 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни до пункту 4.2. Договору, а саме змінено вартість послуг по Договору. Решта умов Договору залишено без змін да доповнень.

На виконання умов Договору, в період з 16.04.2018 по 31.07.2019 позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 6 770 855, 34 грн, а відповідачем надані послуги прийнято, як належні, що підтверджується Довідками про вартість будівельних робіт та витрат форми КБ-3 та Актами приймання-виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, які підписані і скріплені печатками сторін та долучені позивачем до матеріалів справи разом з позовною заявою.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі Довідок або Актів.

За твердженням позивача відповідач провів часткове погашення заборгованості в сумі 462 260, 01 грн, а саме: 394 551, 45 грн погасив борг шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 38 від 10.01.2019, № 57 від 15.01.2019 та 67 708, 56 грн погасив борг відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Відповідно до вимог пунктів 1.2. та 5.3. Договору, відповідач зобов`язаний щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих позивачем послуг за попередній місяць, проте відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав, в наслідок чого у відповідача перед позивачем за період з 16.04.2018 по 31.07.2019 утворилась заборгованість за надані послуги у розмірі 6 308 595, 33 грн, яку відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось позивачем були надані відповідачу послуги за договором, однак відповідач за вказані послуги не розрахувався в повному обсязі, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 6 308 595, 33 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.

За наведених обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором виконував з порушенням умов договору, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 6 308 595, 33 позивачем доведено у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 6.3. Договору передбачено, що уразі порушення замовником строків оплати за договором, виконавець має право нарахувати замовнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 289 504, 02 грн пені.

Враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 25 925, 73 грн 3 % річних та 25 234, 38 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 25 101, 98 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 25 925, 73 грн.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним судовим вимогам.

Керуючись ст. 74, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БК «АЗУР ГРУП» (02081, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДНІПРОВСЬКА НАБЕРЕЖНА, будинок 19-А, ідентифікаційний код 37312682) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УБМ-ГРУП» (04209, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕБЕДИНСЬКА, будинок 2 ЛІТЕРА А, ідентифікаційний код 39907319) заборгованість у розмірі 6 308 595 (шість мільйонів триста вісім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 33 коп., пені у розмірі 289 504 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот чотири) грн 02 коп., 3 % річних у розмірі 25 925 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмір 25 101 (двадцять п`ять тисяч сто одна) грн 98 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 99 736 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот тридцять шість) грн 91 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.03.2021

Суддя І.В. Алєєва