Рішення № 95566125, 16.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2021Справа № 910/235/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод фересплавів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці"

про стягнення 9 275,18 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Запорізький завод фересплавів" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці" (далі-відповідач) про стягнення 9 275,18 грн штрафних санкцій за договором поставки від 15.01.2018 № 57.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 57 від 15.01.2018 щодо своєчасності поставки товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 14.01.2021 прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), відкрив провадження у справі № 910/235/21, надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі 14.01.2021 позивач згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105472585343 отримав 19.01.2021, відповідачем отримано вказану ухвалу поштовим відправленням № 0105472585351 - 18.01.2021.

25.01.2021 від відповідача засобами поштового зв`язку (відправлено 21.01.2021) надійшли заперечення на позов, в яких учасник справи зазначив, що підписання додаткової угоди № 9 до договору поставки № 57 від 15.01.2018, тобто Специфікації на товар, тривало з 28.08.2020 (фактичне підписання відповідачем та відправлення їх на адресу позивача) по 17.09.2020 (дата отримання відповідачем підписаного позивачем примірника), тому зазначена у додатковій угоді № 9 дата її підписання 14.09.2020 є такою, що не відповідає обставинам договірних відносин, а підстави нарахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару відсутні.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

15.01.2018 між Акціонерним товариством "Запорізький завод фересплавів" (покупець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Камоцці" (постачальник, відповідач) був укладений договір поставки № 57 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з положеннями п. 3.1, п. 3.2 договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, що зазначені у додатку (специфікації) до цього договору; строки поставки зазначені у п. 3.3. цього договору.

У п. 3.3. договору встановлено, що поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1. даного договору тільки після отримання покупцем письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця (у разі необхідності). У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік, обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у додатковій специфікації) до цього договору.

Згідно з п. 3.4. договору разом з поставкою товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну на відпуск товару; акт приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 5.2. договору загальна сума договору на момент його складання становить 13 589,28 грн з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами у додатках (специфікаціях) до даного договору (п. 5.6. договору).

У пункті 10.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

У додатку № 1 до договору № 57 від 15.01.2018 сторони погодили номенклатуру товару та визначили, у т.ч. термін поставки: 14 календарних днів після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця.

Додатковою угодою № 9 від 14.08.2020 до договору погоджено номенклатуру товару, ціну, загальну вартість поставки 45 244,80 грн, умови оплати, та зазначили умови поставки: СРТ склад покупця, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд.11, строк поставки: протягом 25 робочих днів після підписання цієї додаткової угоди.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки товару в строк, визначений у додатковій угоді № 9, який настав 20.09.2020, у той час, як фактично товар отриманий позивачем 12.10.2020, у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування до стягнення з відповідача відповідно до п. 10.3. договору штрафних санкцій за 21 день прострочення, а саме: 4 750,70 грн штрафу 0,5 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочення та 4 524,48 грн штрафу 10% від суми непоставленого більше 10 календарних днів товару.

Відповідач позов не визнав, стверджуючи про фактичне підписання додаткової угоди № 9 до договору - 17.09.2020 та відсутність прострочення спірної поставки товару.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов додаткової угоди № 9 від 14.08.2020 до договору поставки № 57 відповідач зобов`язався здійснити поставку товару відповідно до узгодженої номенклатури, вартістю 45 244,80 грн, за визначеною адресою, у строк протягом 25 робочих днів після підписання цієї додаткової угоди.

Таким чином, строк поставки товару є таким, що настав 21.09.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем обумовлений товар поставлено за видатковою накладною № 932576112 від 06.10.2020, ТТН № 0000670 від 06.10.2020 та рахунком-фактурою № 3148740 від 06.10.2020 з зазначенням відмітки товароодержувача про фактичне отримання товару - 12.10.2020.

Відповідачем доказів на спростування обставин отримання позивачем товару 12.10.2020, суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання договірного зобов`язання щодо поставки обумовленого товару у визначений строк.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.3. договору поставки передбачено, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

Згідно зі статтею 230, пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару ним нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача: 4750,70 грн 0,5% штрафу від вартості 45 244,80 грн несвоєчасно поставленого товару за 21 день прострочення (з 21.09.2020 по 11.10.2020) та 4 524,48 грн 10% штрафу за прострочення поставки товару більше, ніж на 10 календарних днів.

Здійснивши перевірку наданого розрахунку, суд зазначає, що позивачем невірно визначено строк поставки відповідно до додаткової угоди № 9, а саме не враховано, що поставка мала бути здійснена у строк: 25 робочих днів, а 24 серпня 2020 (понеділок) є святковим днем - Днем Незалежності України, тому строк поставки настав 21.09.2020, а відповідно прострочення - з 22.09.2020.

За таких обставин, належними до стягнення з відповідача є штрафні санкції у сумі 4 524,48 грн 0,5% штрафу від вартості 45 244,80 грн несвоєчасно поставленого товару за 20 днів прострочення та 4 524,48 грн 10% штрафу за прострочення поставки товару більше, ніж на 10 календарних днів, всього 9 048,96 грн.

Щодо заперечень відповідача про безпідставність заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідач зазначив, що процес підписання додаткової угоди № 9 до договору поставки № 57 від 15.01.2018, тобто Специфікації на товар, тривало з 28.08.2020 (фактичне підписання відповідачем та відправлення їх на адресу позивача) по 17.09.2020 (дата отримання відповідачем підписаного позивачем примірника), тому зазначена у додатковій угоді № 9 дата її підписання 14.09.2020 є такою, що не відповідає обставинам договірних відносин, а підстави нарахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару відсутні.

Однак, з наданої позивачем копії додаткової угоди № 9 до договору судом встановлено, що у преамбулі додаткової угоди № 9 зазначена дата її підписання 14.08.2020, на другому аркуші цей правочин підписано відповідачем та скріплено печаткою товариства без будь-яких зауважень, приміток щодо іншої фактичної дати підписання.

Тож, оскільки зміст цієї додаткової угоди № 9 не містить інших дат її укладення та підписання, враховуючи свободу договору та презумпцію правомірності правочину, суд зазначає про недоведеність відповідачем протилежних доводів та обставин, ніж підписання додаткової угоди № 9 до договору поставки № 57 від 15.01.2018 саме 14.08.2020 та визначення початку відліку строку поставки з урахуванням цієї дати підписання.

Інших доказів на підтвердження обставин, які б звільняли відповідача від обов`язку здійснити поставку товару у визначений строк та покладення на нього відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, суду не надано.

За наведених мотивів, суд відхиляє доводи відповідача як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовані встановленими обставини.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Запорізький завод фересплавів" в частині стягнення 9 048,96 грн штрафних санкцій. В решті суми позов судом відмовлено у в`язку із необґрунтованістю підстав.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці" (04080, місто Київ, вул. Кирилівська, будинок 1-3, секція "Д", код 14290527) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод фересплавів" (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Діагональна, будинок 11, код 00186542) штрафні санкції у розмірі 9 048,96 грн (дев`ять тисяч сорок вісім гривень 96 коп) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 050,73 (дві тисячі п`ятдесят гривень 73 коп).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2021.

Суддя О.Г. Удалова