Рішення № 95566025, 15.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2021Справа № 910/40/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Паславського Ярослава Андрійовича

до товариства з обмеженою відповідальністю «Комбівей Україна»

про стягнення 101370,26 грн.,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом фізична особа-підприємець Паславський Ярослав Андрійович до товариства з обмеженою відповідальністю «Комбівей Україна» про стягнення 101370,26 грн., з яких: 87752,76 грн. боргу, 7898,34 грн. інфляційних втрат, 5719,16 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги за агентським договором № ПРВ-АРТ-29/01-04-16 від 01.04.2016.

Суд своєю ухвалою від 12.01.2021 відкрив провадження у справі № 910/40/21 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.04.2016 фізична особа - підприємець Паславський Ярослав Андрійович (принципал) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віз-Транс» (наразі товариство з обмеженою відповідальністю «Комбівей Україна») (агент) уклали агентський договір №ПРВ-АРТ-29/01-04-16 (далі - Договір), відповідно до якого агент від імені та в інтересах принципала за агентську винагороду надає послуги з реалізації квитків на рейси перевізника.

Відповідно до умов Договору перевізник - фізична особа-підприємець або юридична особа, який надає послуги перевезення пасажирам/клієнтам і їхнього багажу автомобільним транспортом відповідно до вимог закону і на території, де надаються послуги.

Згідно з п. 1.1 Договору агент від імені та в інтересах принципала за агентську винагороду надає послуги з реалізації квитків на рейси перевізника.

Агент забезпечує реалізацію автобусних квитків на маршрути перевізника згідно з місцями, тарифами, маршрутами проходження і зупинок, та іншої інформації, наданої перевізником (п. 1.3 Договору).

За п. 2.1.1 Договору агент зобов`язаний своєчасно перераховувати грошові кошти за реалізацію квитків на рейси перевізника і підписувати всі необхідні документи для проведення розрахунку згідно з цим договором.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що по закінченню календарного місяця агент направляє принципалу звіт агента та акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг). Принципал зобов`язаний протягом трьох банківських днів після отримання акту прийняти виконані роботи (надані послуги) або направити письмові заперечення, після підписання акту, агент не пізніше 5 (п`яти) банківських днів проводить повний розрахунок з принципалом за реалізовані квитки.

Згідно з п. 4.2 Договору платежі за реалізовані квитки здійснюються агентом шляхом перерахування одержаних ним від реалізації коштів, за винятком суми агентської винагороди, на розрахунковий рахунок принципала, який вказаний у цьому договорі.

Відповідно до п. 4.4 Договору за реалізацію квитків принципал виплачує агенту агентську винагороду в розмірі 17% від тарифу принципала.

Сторони підписали акти (звіти) приймання - передачі наданих послуг на загальну суму 97752,76 грн., а саме: № 82 від 31.07.2018 на суму 32640,31 грн., № 522 від 31.08.2018 на суму 42646,67 грн., № 610 від 30.09.2018 на суму 16260,53 грн., № 664 від 31.10.2018 на суму 6205,25 грн.

Відповідач сплатив за послуги 10000,00 грн. (17.12.2018 - 5000,00 грн. та 23.01.2019 - 5000,00 грн.), внаслідок чого у відповідача утворився борг на суму 87752,76 грн.

Після звернення позивача з цим позовом до суду відповідач не сплатив 87752,76 грн. боргу.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 87752,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу08.11.2018 - 16.12.201897752.761.0222161.5117.12.2018 - 22.01.201992752.761.010927.5323.01.2019 - 25.11.202087752.761.0726319.90 Всього:9408.94Оскільки позивач просить стягнути з відповідача 7898,34 грн. інфляційних втрат, у суду відсутні підстави для стягнення більшої суми, ніж заявлено.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняЗагальна сума процентів97752.7608.11.2018 - 16.12.201839313.3492752.7617.12.2018 - 22.01.201937282.0787752.7623.01.2019 - 25.11.20206734847.55 Всього:5442.96

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 5442,96 грн. 3% річних. Суд відмовляє у стягненні 276,20 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 87752,76 грн. боргу, 7898,34 грн. інфляційних втрат, 5442,96 грн. 3% річних, а загалом 101094,06 грн. Суд відмовляє у стягненні 276,20 грн. 3% річних

Позивач просить покласти на відповідача 8700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- договір про надання правової допомоги № 201/2020 від 24.11.2020;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, платіжне доручення № 302 від 24.11.2020;

- додаток № 1 до договору про надання правової допомоги,

- детальний опис робіт виконаних адвокатом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Суд встановив, що, крім іншого, в перелік робіт включено вартість вивчення документів, агентського договору ПРВ-АРТ-29/01-04-16, звітів (актів) (1000 грн.), вивчення правової позиції по зразкових справах (1000 грн.).

Суд дійшов висновку, що ці дії є складовими такої дії як підготовка позовної заяви, а тому ці витрати у розмірі 2000,00 грн. не підлягають окремій оплаті.

Отже, до розподілу підлягають 6700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов фізичної особи-підприємця Паславського Ярослава Андрійовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Комбівей Україна».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комбівей Україна» (вул. П. Мирного, 16/13 літ. А, м. Київ, 01011, код 39683991) на користь фізичної особи-підприємця Паславського Ярослава Андрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 87752,76 грн. боргу, 5442,96 грн. 3% річних, 7898,34 грн. інфляційних втрат, 2096,27 грн. судового збору, 6681,74 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Суддя С. А. Ковтун