Рішення № 95565759, 18.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2020Справа № 910/8883/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"

про зобов`язання виконати умови договору та стягнення неустойки за порушення строків поставки товару в розмірі 171 509,94 грн,

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

про стягнення 41 993,66 грн

Представники учасників процесу згідно протоколу від 18.11.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2020 року Державне підприємство "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" звернулось до Господарського суду міста Києва в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про зобов`язання виконати умови договору та стягнення неустойки за порушення строків поставки товару в розмірі 171 509,94 грн, з яких 133 120,26 грн пені та 38 389,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов`язків згідно договору № 302(3)19УК від 01.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/8883/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2020 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

22.07.2020 до канцелярії суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи та про об`єднання справ в одне провадження.

У підготовчому засіданні 22.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про об`єднання справ в одне провадження та оголошено перерву до 19.08.2020.

03.08.2020 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" стягнення 41993,66 грн.

Ухвалою від 05.08.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" пені і штрафу за порушення строку поставки у розмірі 171 509,94 грн прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічні позовні вимоги об`єднано в одне провадження з первісним позовом по справі № 910/8883/20. Підготовче засідання в об`єднаній справі призначено на 19.08.2020. Визначено строки для подання відзиву та відповіді на відзив.

18.08.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

За наслідками підготовчого засідання 19.08.2020 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі № 910/8883/20 на 30 днів до 30.09.2020 (включно) та відкласти підготовче засідання у справі на 09.09.2020. Відповідача за зустрічним позовом зобов`язано у строк протягом двох днів з моменту отримання ухвали подати до суду докази направлення відзиву на зустрічний позов позивачу за зустрічним позовом.

21.08.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на зустрічний позов з додатками.

У підготовче засідання 09.09.2020 прибули представники сторін та надали пояснення.

За наслідками судового засідання 09.09.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 07.10.2020.

Ухвалою суду від 01.10.2020 розгляд справи був призначений на 11.11.2020, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

У судовому засіданні 11.11.2020 судом була оголошена перерва до 18.11.2020.

До судового засідання 18.11.2020 прибули представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) та відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним). Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) підтримав первісні позовні вимоги та просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) просив у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов та зустрічний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи Суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - ВП ЗАЕС) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (далі - ТОВ «УМТК») укладений договір поставки товару № 302(3)19УК від 01.07.2019 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору ТОВ «УМТК» зобов`язане поставити, а ВП ЗАЕС прийняти сплатити за наступний товар:

1. рукавиці брезентові з брезентовим надолонником 3800 пар на суму 83448,00 грн.;

2. рукавиці бавовняні з брезентовим надолонником 30000 пар на суму 432000,00 грн.;

3. рукавиці антивібраційні 140 пар на суму 6014,40 грн.;

4. рукавиці суконні комбіновані 676 пар на суму 36909,60 грн.;

5. рукавички трикотажні 60000 пар на суму 298800,00 грн.

На загальну суму 857 172,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк поставки: липень - вересень 2019.

Отже, останнім днем виконання зобов`язання з поставки товару є 30.09.2019.

У строк, визначений п. 1.3 Договору, ТОВ «УМТК» поставило на адресу ВП ЗАЕС товар частково, на загальну суму 349086,00 грн.

29.08.2019 ТОВ «УМТК» частково виконало зобов`язання з поставки товару по Договору, на суму 162048,00 грн.:

- рукавиці брезентові з брезентовим надолонником 3800 пар на суму 83448,00 грн.;

- рукавиці бавовняні з брезентовим надолонником 2000 пар на суму 28800,00 грн.;

- рукавички трикотажні 10000 пар на суму 49800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 582 від 29.08.2019.

11.09.2019 ТОВ «УМТК» частково виконало зобов`язання з поставки товару по Договору на суму 146700,00 грн.:

- рукавиці бавовняні з брезентовим надолонником 5000 пар на суму 72000,00 грн.;

- рукавички трикотажні 15000 пар на суму 74700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 609 від 11.09.2019.

04.02.2020, з порушенням строку, встановленого п. 1.3 Договору, ТОВ «УМТК» на адресу ВП ЗАЕС поставило товар на суму 40338,00 грн.:

- рукавички трикотажні 8100 пар на суму 40338,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 44 від 04.02.2020.

У зв`язку з порушенням ТОВ «УМТК» зобов`язання по Договору ВП ЗАЕС на адресу останнього направлена претензія № 28-23/28510 від 27.12.2019 з вимогою про сплату неустойки за порушення строків поставки товару.

ТОВ «УМТК» не виконане зобов`язання по договору № 302(3)19УК від 01.07.2019 на суму 508 086,00 грн., з поставки наступних товарів:

- рукавиці бавовняні з брезентовим надолонником в кількості 23000 пар;

- рукавиці антивібраційні в; кількості 140 пар;

- рукавиці суконні комбіновані в кількості 676 пар;

- рукавички трикотажні в кількості 26900 пар.

Оскільки станом на день звернення із позовом до суду претензія не виконана, ВП ЗАЕС звернувся із даним позовом до суду, в межах якого просить суд зобов`язати ТОВ «УМТК» виконати договірне зобов`язання з поставки товару.

Крім того, постачальником були порушені визначені договором строки поставки товару позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача у відповідності до п. 7.2 Договору пеню в загальному розмірі 133 120,26 грн та штраф в розмірі 38 389,68 грн.

У свою чергу позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) зазначає, що відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) всупереч п. 3.2. Договору не здійснив оплату вартості частково поставленого товару, а тому просить стягнути з покупця в судовому порядку 40 338,00 грн основної заборгованості, 984,56 грн три проценти річних та 671,10 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати товару.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечує з тих підстав, що строк оплати вартості частково поставленого товару не настав, оскільки п. 3.2. Договору пов`язує початок перебігу строку оплати товару з моменту поставки всього товару, а не його частини, крім того, позивач за зустрічним позовом не надав відповідачу за зустрічним позовом у відповідності до п. 3.2. Договору податкову накладну, що зареєстрована у відповідності до Податкового кодексу України в ЄРПН, а отже обов`язок сплати вартості товару у розмірі суми ПДВ також не настав.

Також, відповідач за первісним позовом просив суд зменшити розмір штраф санкцій, нарахованих позивачем за первісним позовом на 85 %.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та про задоволення зустрічних позовних вимог, з наступних підстав.

Щодо первісних позовних вимог.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, укладеним в процедурі публічної закупівлі, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України та Глави 30 ГК України.

Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 1.3. Договору строк поставки: липень-вересень 2019. Відтак, кінцевим строком поставки товарів є 30.09.2019 включно.

Таким чином, за умовами договору відповідач зобов`язаний був поставити товар вартістю 857 172,00 грн до 30.09.2019 включно, проте, поставив товар 29.08.2019 н суму 162 048,00 грн, 11.09.2019 на суму 146 700,00 грн та 04.02.2020 на суму 40 338,00, що підтверджується видатковою накладною №582 від 29.08.2019, № 609 від 11.09.2019 та № 44 від 04.02.2020 відповідно.

У матеріалах справи відсутні докази підтвердження поставки товару на решту суми у розмірі 508 086,00 грн.

Разом з тим, умовами п. 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 (тридцять) днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % (сім) від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 1, 4). Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

Відповідач за первісним позовом не навів Суду ні доводів щодо не вчинення покупцем дій, до вчинення яких він не міг виконати свій обов`язок, ні доводів щодо відсутності з його боку вини в порушенні строків поставки товару.

З огляду на наведене та виходячи з положень ст. 610, 611, 612 ЦК України, відповідач за первісним позовом є порушником зобов`язання зі своєчасної поставки товару по договору, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема, у вигляді нарахування та стягнення за порушення строків виконання зобов`язання - пені у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, та штрафу у розмірі 7 % вартості товару, з якого допущено прострочення поставки більше як на 30 днів, на підставі п. 7.2 договору та ч. 2 ст. ГК України.

Разом з тим, щодо заявленого відповідачем за первісним позовом клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 85 % від розрахунків наданих позивачем за первісним позовом суд зазначає наступне:

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідач за первісним позовом просить суд зменшити розмір неустойки з тих підстав, що розмір неустойки (штраф та пеня), яку просить стягнути позивач за первісним позовом складає майже 25 % від загальної суми Договору та обтяжує фінансове становище відповідача за первісним позовом, спотворює дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, стягнення санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для іншої сторони, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідач за первісним позовом також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у позивача за первісним позовом збитків, спричинених порушенням строків поставки товару, більше того, в матеріалах справи є доказ, із якого вбачається, що порушення строків поставки не мало для покупця жодних негативних наслідків.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги що договір укладений на умовах оплати товару після поставки, що свідчить про залучення з боку постачальника власних коштів для його виконання, що відповідач за первісним позовом здійснив часткову поставку товару, а також відсутність сплати позивачем за первісним позовом вартості частково поставленого товару, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру присуджених штрафних санкцій та зменшити розмір санкцій на 50 % від суми, яка підлягає стягненню, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін та відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності до договору.

Наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій у відповідності до положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, у зв`язку з відсутністю з збитків завданих порушенням та з огляду на інші обставини справи, винятковість яких оцінюється судом, що розглядає справу та наявність у суду відповідного права, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, в тому числі підтверджується аналогічними висновками викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 902/1054/17, від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17, від 10.07.2019 у справі № 922/2776/18, від 29.10.2019 у справі № 925/560/18, від 12.12.2019 у справі № 910/3932/19 та від 29.04.2020 у справі № 917/693/19.

Позивач за первісним позовом у відповідності до п. 7.2. Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, що дорівнює 133 120,26 грн, а також штраф у розмірі 7 % за прострочення зобов`язання більше як на 30 днів, що дорівнює 38 389,68 грн.

Здійснивши власний розрахунок пені суд дійшов висновку, що дійсна сума пені становить 33 120,263 грн, у зв`язку з чим зменшенню підлягає визначений розмір пені. Разом з тим, розрахунок штрафу є вірним та обґрунтованим.

Однак, сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов`язань.

Згідно умов п. 6.2. Договору вбачається, що у випадку недопоставки товару постачальник зобов`язаний протягом 14 днів поставити бракуючу кількість на умовах DDP (м. Енергодар) та відшкодувати покупцю збиток, який виник у зв`язку з недопоставкою товару.

У зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем за первісним позовом товару на решту суми обумовленої Договором та доказів зворотного відповідачем до суду не надано, а строк виконання зобов`язання з поставки товару настав, суд дійшов висновку про те, що первісний позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 66 560,13 грн - пені (50 % від обґрунтованої суми пені) та 19 194,84 грн штрафу (50% від заявленої суми штрафу), зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" виконати умови Договору №302(3)19УК від 01.07.2019 та поставити позивачу за первісним позовом товар, відповідно до визначеного позивачем переліку.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає таке.

Як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, поставив товар 29.08.2019 н суму 162 048,00 грн, 11.09.2019 на суму 146 700,00 грн та 04.02.2020 на суму 40 338,00 грн, а відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) прийняв товар на загальну вартість 349 086,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №582 від 29.08.2019, № 609 від 11.09.2019 та № 44 від 04.02.2020 відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.2 Договору розрахунок за весь товар, поставлений відповідно до п. 1.1. здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Таким чином, з аналізу п. 3.2 Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за товар протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.

У випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість Договору, передбачену п. 3.1 цього Договору на суму ПДВ (п. 7.6. Договору).

При цьому, відповідно до п. 4.3. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdvl@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Відповідно до п.44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (а); дата складання податкової накладної (б); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (в); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (г); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (д); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (е); ціна постачання без урахування податку (є); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (ж); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (з); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (і); індивідуальний податковий номер (й).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.201.2. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Така податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи вбачається, що згідно податковою накладною №5 від 04.02.2020, що має відмітку контролюючого органу про її реєстрацію, та квитанції про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 26.02.2020, ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" своєчасно зареєстровано податкове зобов`язання по поставці ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" товару загальною вартістю 40 338,00 грн. (ПДВ - 6 72,00 грн).

Пунктом 7.6. Договору визначено, що у випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість Договору, передбачену п. 3.1 цього Договору на суму ПДВ.

Оскільки чинним законодавством визначено лише строк для реєстрації податкової накладної, який позивачем не порушено, а строку надання такої податкової накладної контрагенту не визначено, враховуючи, що покупцем (тобто відповідачем за зустрічним позовом) не зменшено ціну позову на суму ПДВ, податкову накладну №5 від 04.02.2020 було зареєстровано в ЄРПН, а також враховуючи чинні норми законодавства суд зазначає, що з означеної дати (дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН) відповідач міг самостійно довідатись про реєстрацію податкової накладної, однак цього не зробив та вартість Договору на суму ПДВ зменшив, за таких обставин саме лише посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що позивач за зустрічним позовом не надсилав на його електронну адресу податкову накладну жодними чином не свідчить, що він не був обізнаний про факт реєстрації позивачем такої податкової накладної.

Таким чином, оскільки чинним законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався, з огляду на відсутність будь-яких заперечень-зауважень у видатковій накладній, оскільки реєстрації податкової накладної здійснена до виникнення строку з оплати товару, визначеного п. 3.2 Договору, тобто до сплину 45 календарних днів з моменту поставки товару (податкова накладна зареєстрована 26.02.2020, а строк оплати вартості всього поставленого товару настав 20.03.2020), отже, після сплину визначеного строку, у відповідача виник обов`язок з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ, з огляду на реєстрацію податкової накладної у визначений законодавством строк та відсутності підтвердження зменшення ціни договору відповідачем в односторонньому порядку, а можливість отримання податкової накладної відповідачем безпосередньо з ЄРПН, а не від позивача саме по собі не нівелює обов`язок відповідача у відповідності до п. 201.10 Податкового кодексу України зі сплати ПДВ, як і не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України.

Разом з тим, суд відхиляє заперечення відповідача за зустрічним позовом в частині не настання строку оплати товару, оскільки, жодним положенням Договору не визначено обов`язку позивача здійснити поставки всього обсягу товару одномоментно за однією видатковою накладною чи заборони позивачу здійснювати поставку товару партіями. Крім того, сам відповідач за зустрічним позовом прийняв виконання частини поставки , а отже зобов`язаний здійснити оплату поставленого товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар, в тому числі, станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вище викладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 40 338,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом три проценти річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач за зустрічним позовом є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості продукції за договором, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за періоди прострочення в цілому підлягають задоволенню.

Судом перевірено розрахунок позивача за зустрічним позовом в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості продукції за договором за періоди визначені позивачем за зустрічним позовом та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача за зустрічним позовом підлягає 671,10 грн інфляційних втрат.

Разом з тим, розрахунок трьох процентів річних є помилковим, суд здійснивши власний розрахунок трьох процентів річних дійшов висновку, що з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню три проценти річних в розмірі 957,93 грн.

Отже, зустрічні позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає сума основного боргу у розмірі 40 338,00 грн, три проценти річних в розмірі 957,93 грн та інфляційні втрати в розмірі 671,10 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору судом враховані роз`яснення, викладені у п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у яких зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму (частина 11 статті 238 ГПК України). З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення зустрічного зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про зобов`язання виконати умови договору та стягнення неустойки за порушення строків поставки товару в розмірі 171 509,94 грн задовольнити частково, в частині стягнення 66 560,13 грн пені та 19 194,84 грн штрафу.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (02068, м.Київ, Дарницький район, ВУЛИЦЯ АННИ АХМАТОВОЇ, будинок 13, офіс 222; ідентифікаційний код 36046631) виконати зобов`язання за договором № 302(3)19УК від 01.07.2019 (договором № 302(3)19УК/53-121-01-19-08289 від 16.07.2019) з поставки:

- рукавиці бавовняні з брезентовим надолонником в кількості 23 000 пар;

- рукавиці антивібраційні в кількості 140 пар;

- рукавиці суконні комбіновані в кількості 676 пар;

- рукавички трикотажні в кількості 26 900 пар.

3. У іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 41 993,66 грн задовольнити частково, в частині стягнення 40 338,00 грн основного боргу, 957,93 грн трьох процентів річних та 671,10 грн інфляційних втрат.

5. У іншій частині в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (02068, м.Київ, Дарницький район, ВУЛИЦЯ АННИ АХМАТОВОЇ, будинок 13, офіс 222; ідентифікаційний код 36046631) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом (01032, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Україна, Запорізька область, Енергодар, вул. Промислова, 133; ідентифікаційний код 19355964) 43 787,94 грн (сорок три тисячі сімсот вісімдесят сім гривень 94 копійки) штрафних санкцій та 2 572,98 грн (дві тисячі п`ятсот сімдесят дві гривні 98 копійок) судового збору.

7. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.01.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ