Ухвала суду № 95565296, 15.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

15.03.2021м. ДніпроСправа № 904/8388/17

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт", м. Київ про заміну стягувача за рішенням у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Городнянської Вікторії Олександрівни, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 23 410,32 грн. заборгованості за простроченими процентами, 28 152,86 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 77,10 грн. 3% річних від суми прострочених процентів

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

від заявника: не з`явився

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Городнянської Вікторії Олександрівни заборгованості за кредитним договором від 28.09.2011 за № НКЛ-2007499 станом на 21.08.2017 (без врахування основної суми заборгованості стягнутої судом по справі № 904/9544/13) з 10.09.2013 по 21.08.2017 у сумі 51 640,28 грн., з яких:

- 23 410,32 грн. заборгованість за простроченими процентами за період з 10.09.2013 по 20.08.2017;

- 28 152,86 грн. пеня за несвоєчасне повернення процентів за період з 01.09.2016 по 20.08.2017;

- 77,10 грн. 3% річних від суми прострочених процентів за період з 01.09.2016 по 20.08.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 позовні вимоги задоволені повністю.

30 жовтня 2017 року на примусове виконання зазначеного рішення було видано наказ.

16 лютого 2021 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" про заміну стягувача за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 у справі №904/8388/17, а саме Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Дельта Банк" замінити на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт".

Заява мотивована тим, що 28 жовтня 2019 року між АТ "Дельта Банк" (далі - Банк, Первісний кредитор) та ТОЛВ "ФК Горизонт" (далі - Новий кредитор) укладено Договір № 2067/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав (далі - договір відступлення). За цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, але не обмежуються: право вимоги до боржників, позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у Додатку №1, Додатку № 2 до цього Договору. Банк, серед іншого, також відступив Новому кредитору, а Новий кредитор набув права вимоги Банку за Кредитним договором № НКЛ - 2007499 від 28 вересня 2011 року (з усіма додатковими угодами до нього).

Відповідно до частин 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Частиною 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалою від 18.02.2021 прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" про заміну стягувача у рішенні до розгляду в судовому засіданні 15.03.2021 о 15:00 год. з повідомленням учасників справи.

До суду 02.03.2021 надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" про розгляд заяви без участі представника останнього.

Позивач та відповідач у судове засідання призначене для розгляду заяви про заміну сторони не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт", дослідивши наявні у справи докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви про заміну стягувача за рішенням з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Частинами 1-3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено. що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч.1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу).

Згідно зі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво може здійснюватись і при заміні боржника або кредитора в зобов`язанні (статті 513, 520 Цивільного кодексу України). При цьому, згідно з Цивільним кодексом України такий договір про заміну сторони в зобов`язанні повинен бути укладений в такій же самій формі, що і первісне зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2019 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" (далі - покупець) укладено договір №2067/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав (далі - договір), відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцеві, па покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, але не обмежуються:

- право вимоги до боржників, позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі - "боржники"), які виникли за укладеними договорами (надалі - "укладені договори") та/або на інших підставах, наведених у додатку №1, додатку № 2 до цього договору (надалі - "права -вимоги");

- право оскаржувати недійсність або припинення/зміни прав вимоги у судовому та позасудовому порядках;

- право звертатися до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись, боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржників, суду тощо;

- право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку № 1, додатку; № 2 до цього договору, що пов`язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів, або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів тощо;

- право оскаржувати, як у судовому, так і в позасудовому порядках припинення, ліквідацію боржників за правами вимоги, які виникли за укладеними договорами, й наведеними у додатку №1, додатку №2 до цього договору та/або на інших підставах, наведених у додатку №1, додатку №2 до цього договору;

- право отримати грошові кошти/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень, та за наслідками зміни або розірвання укладених договорів;

- інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги, надалі за текстом - "майнові права".

Відповідно до п. п. 1.2.-1.3. договору покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

Згідно п.2.2. договору покупець підтверджує, що в момент укладення цього договору ознайомився та отримав від продавця інформацію та документи стосовно майнових прав, в тому числі за правами вимоги, що входять до складу майнових прав.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 31 560 602,96 грн. (далі за текстом "ціна договору"). Ціна договору сплачується покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

У витязі із додатку №1 до договору №2067/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав від 28.10.2019 у пункті 320 (п.п.321) зазначено: кредитний договір від 28.09.2011, номер договору/рахунку НКЛ-2007499 також вказані дані боржника кредитного договору ФОП Городнянська В.О. (код НОМЕР_1 ).

На виконання пункту 2.1. договору №2067/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав від 28.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" в повному обсязі здійснило оплату в розмірі 31 560 602,96 грн. за придбаний актив, що підтверджується платіжним дорученням № 43 від 04.10.2019, копія якого долучена заявником до заяви 01-10/110221-2 від 11.02.2021 (вх. № 7838/21 від 15.02.2021).

Фактичне виконання Новим кредитором грошових зобов`язань за відступлення права вимоги за договором є визначальним для заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки за частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16.

Можливість відступлення права вимоги є властивістю суб`єктивного зобов`язального права.

У постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справах № 6-459цс-17, № 752/8842/14-ц та Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 756/9788/15-ц викладено такий правовий висновок:

"Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 з Фізичної особи-підприємця Городнянської Вікторії Олександрівни на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за простроченими процентами у сумі 23410,32 грн., пені за несвоєчасне повернення процентів у сумі 28 152,86 грн., 3% річних від суми прострочених процентів у сумі 77,10 грн., судовий збір у сумі 1 600,00 грн.

Судом встановлено, що згідно укладеного 28.10.2019 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" (новий кредитор) договору №2067/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" перейшло право вимоги до ФОП Городнянської В.О. за кредитним договором № НКЛ-2007499 від 28.09.2011.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, станом на день розгляду заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" являється новим кредитором боржника - ФОП Городнянської В.О. за кредитним договором № НКЛ-2007499 від 28.09.2011.

Зі змісту норм Цивільного кодексу випливає, що за загальним правилом, будь-яке зобов`язальне право вимоги може бути відступлене кредитором іншій особі; недопустимість відступлення права вимоги в силу сутності зобов`язання або через пряму заборону закону є винятком.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Обмеження щодо заміни кредитора у зобов`язанні може бути встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК). Зазвичай такі обмеження спрямовані на усунення ризиків, пов`язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором.

Цивільний кодекс встановлює загальне правило про принципову можливість переходу права кредитора від однієї особи до іншої як в порядку загального (універсального) правонаступництва, так і в порядку правонаступництва в окремому правовідношенні (сингулярного правонаступництва). В ч. 1 ст. 512 ЦК України ці види правонаступництва розглядаються як самостійні підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Отже, заміна кредитора у зобов`язанні є родовим поняттям щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і, відповідно, його процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах "позивач-відповідач" не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання в межах "кредитор-боржник".

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов`язанні.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.

При цьому слід брати до уваги те, що в ЦК України термін "зобов`язання" вживається в різних значеннях і не збігається змістовно з поняттям "договір".

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Дозволяючи заміну сторони (як універсальне, так і сингулярне правонаступництво) на стадії виконавчого провадження у встановленому порядку, законодавець визнає, що вона як така не суперечить публічним інтересам у сфері судочинства та приватним інтересам сторін.

Правова оцінка законності відступлення права вимоги на стадії виконання судового рішення про стягнення грошей має ґрунтуватися на тому, що: будь-які ризики для боржника, пов`язані із відступленням права вимоги за грошовим зобов`язанням та стягненням відповідних сум як санкцій за його порушення, відсутні, оскільки вимога є безспірною в силу рішення суду, що набрало законної сили; обмеження права кредитора на вільне розпорядження своїм безспірним правом вимоги в статусі стягувача у публічно-правових відносинах виконавчого провадження не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності, які в зобов`язальному праві відіграють першорядне значення, що прямо випливає зі змісту ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Воля боржника за грошовим зобов`язанням на стадії застосування до нього заходів примусового виконання (наприклад, у вигляді арешту, примусового стягнення належних боржникові грошових сум та їх зарахування державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби) не має будь-якого юридичного значення. В ситуації, коли відбувається фактичне виконання обов`язку боржника у примусовому порядку, боржник не має і не може мати суб`єктивного права або інтересу щодо грошових сум, присуджених для сплати на користь кредитора. У випадку, коли судовим рішенням підтверджено наявність боргу і державною виконавчою службою здійснюються відповідні дії, кредитор наділяється правом використати публічно-правовий інститут (виконавче провадження) для реального відновлення його порушеного права. Оскільки на стадії примусового виконання судового рішення до боржника застосовуються заходи юридичної відповідальності, отже, навіть теоретично волевиявлення (згода) боржника щодо переходу прав кредитора у грошовому зобов`язанні до іншої особи (якщо це і передбачено умовами договору) не може вплинути на виконання судового рішення на користь нового стягувача (цесіонарія).

Договір № 2067/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав від 21.01.2021 та заміна кредитора за кредитним договором № НКЛ-2007499 від 28.09.2011, укладено після прийняття господарським судом рішення у даній справі.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Докази виконання рішення господарського суду в матеріалах останньої відсутні.

Суд зауважує, що заявником не повідомлено про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду від 12.10.2017 у справі № 904/8388/17 та пред`явлення наказу до виконання.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Законом України "Про виконавче провадження", зокрема п. 5 ст. 15 визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Враховуючи наведене, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заміна стягувача правонаступником можлива і за умови, що виконавче провадження не відкрито та наказ господарського суду не перебуває на виконанні.

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 643/4902/14 та від 16.06.2020 у справі №922/4519/14.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та заміни стягувача за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 у справі № 904/8388/17.

Керуючись статтями 52, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" про заміну стягувача у справі № 904/8388/17 задовольнити.

Замінити стягувача за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області №904/8388/17 Публічне акціонерне товариство Дельта Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 44, офіс 104, ідентифікаційний код 39013897).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повного текст ухвали - 16.03.2021.

Суддя Е.М. Бондарєв