Рішення № 95564288, 05.03.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/513/20

2/465/1113/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05.03.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої-судді Марків Ю.С.

при секретарі Галімурка О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 з участю третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, -

В С ТА Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 з участю третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті сина залишилось спадкове майно – частина квартири АДРЕСА_2 та частина квартири АДРЕСА_3 . Заповіт сином позивачки складений не був, відповідно відкрилась після його смерті спадщина за законом. Спадкоємцями першої черги на час відкриття спадщини були батьки спадкодавця – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також відповідач по справі – ОСОБА_2 – переживше подружжя спадкодавця. На початку січня 2020 року позивачкою отримано повідомлення від державного нотаріуса П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, за змістом якого нотаріус просить протягом десяти днів з часу отримання повідомлення з`явитись для вирішення питання права на спадщину після смерті ОСОБА_5 08.01.2020 року позивачкою, як нею зазначається надіслано заяву до нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину по смерті її сина, однак отримала відповідь про необхідність звернення до суду для надання додаткового строку на прийняття спадщини, оскільки такий пропущено. Позивачка у своїй позовній заяві обгрунтовує пропуск строку на прийняття спадщини у зв`язку з різким погіршенням здоров`я, що в тому числі утруднило самостійне пересування, вимагало проходження лікування як в умовах стаціонару, так і амбулаторно. Зазначає, що нею не вчинено жодних дій, які б свідчили про відмову від прийняття спадщини по смерті сина ОСОБА_5 . Після спливу строку на прийняття спадщини, як зазначає позивачка, після 07.01.2018 року, а також і протягом 2019-2019 років стан її здоров`я не відновився, а лише погіршувався. Просить позов задовольнити, визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 сина – ОСОБА_5 , два місяці після набрання рішенням законної сили.

25.06.2020 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що серед рекомендацій лікарів, виклики яких здійснювала позивачка - жодного разу не було саме ліжкового режиму. Окрім цього, представником відповідача зазначається, що позивачка здійснювала виклики лікаря не постійно, а саме у період часу з 03.09.2017 по 04.12.2017 року не зверталась за медичною допомогою, що може свідчити про покращення її стану здоров`я в цей період, у доказах, які подає позивачка жодним чином не відображається неможливість самовільно пересуватись. Також зауважує, що позивачка мала змогу подати заяву шляхом виклику нотаріуса до місця свого проживання у випадку неможливості самостійно звернутись в нотаріальну контору. У відзиві на позовну заяву зазначається також, що позивачці було відомо про факт звернення відповідачки до нотаріуса з приводу відкриття спадщини після смерті спадкодавця, оскільки вони тісно спілкувались, відповідачка допомагала позивачці в міру своїх можливостей, однак ситуація змінилась після смерті чоловіка позивачки, після чого вона категорично почала відмовлятись від допомоги відповідачки, не бажала спілкуватись з нею. Вважає, що твердження позивачки про те, що відповідачка має намір позбавити її права на спадкування є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивачка сама у встановлений законом строк свідомо не звернулась до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини.

08.07.2020 року представником позивачки подано відповідь на відзив, в якому обґрунтовуються позовні вимоги з підстав неможливості подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини у зв`язку з неналежним станом здоров`я, неможливістю самостійно пересуватись. Окрім цього, зазначається, що квартира АДРЕСА_2 , яка входить до складу спадщини, хоч і дійсно придбана у період перебування її сина у шлюбі з відповідачкою, однак стверджує, що остання не має ніякого відношення до придбання цієї квартири, тому що така придбана позивачкою з її чоловіком для сина 11 квітня 2003 року. Також, у відповіді на відзив представником позивачки звертається увага на те, що звернувшись 11 грудня 2017 року до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини відповідачка приховала наявність інших, крім неї спадкоємців по смерті спадкодавця. Просить позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивачки просив позов задовольнити з підстав, викладених у поданих ними позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, вважає, що причини, які вказуються стороною позивача є безпідставними та не підтвердженими належними доказами, просить відмовити в задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Відповідач також просила відмовити в задоволенні позову повністю. Пояснила, що з позивачкою у них були чудові стосунки, а зважаючи на те, що інших дітей чи внуків у позивачки немає, то після смерті чоловіка відповідачки (сина позивачки) між ними була домовленість, що відповідачка оформляє спадщину на себе. Однак, через деякий час стосунки між ними погіршились, вважає, що до цього причетні сусіди позивачки, які в такий спосіб хочуть привласнити спадкове майно.

Представник третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07.07.2017 року виданим Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що зроблений відповідний актовий запис №658.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на його майно.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 782/2017 до майна померлого ОСОБА_5 від 07 липня 2017 року, 24 січня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 20.09.2002 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 одружились 16.11.1996 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №387.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №718494 від 05.06.2003 року, квартира за адресою: АДРЕСА_4 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до матеріалів вищевказаної спадкової справи, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №111523971 від 24.01.2018 року, ОСОБА_5 належала на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_4 , а також на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.01.2018 року, державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.08.1977 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний запис №667, батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис №476, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданий Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Як вбачається з повідомлення державного нотаріуса П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинської Н.М. № 3916/02-14 від 23.12.2019 року, ОСОБА_6 повідомлено, що їй потрібно з`явитись протягом десяти днів з дня одержання повідомлення в приміщення П`ятої Львівської державної нотаріальної контори для вирішення питання права на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №18639 від 03.08.2017 року ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з 18.07.2017 по 03.08.2017 року з діагнозом закритий базальний перелом шийки правої стегнової кістки. Лікувальні і трудові рекомендації – нагляд травматолога поліклініки з 04.08.2017, хода за допомогою ходунків без навантаження на хвору ногу.

Як вбачається з витягу з медичної карти стаціонарного хворого №5575 від 09.08.2019 року ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні з 19.07.2019 року по 31.07.2019 року з діагнозом злоякісне новоутворення молочної залози, 19.07.2019 року проведено хірургічне лікування (операція – мастектомія за ОСОБА_9 зліва).

Відповідно до довідки про отримання допомоги №3796 від 11.01.2020 року, виданої гр.. ОСОБА_10 про те, що вона перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та їй, відповідно до Постанови КМУ №558 від 29.04.2004 року «Про порядок призначення та оплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» з 28.02.2018 року по 21.06.2019 року призначено компенсацію за надання послуг ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3222, ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні з 26.05.2009 року до 06.06.2009 року з діагнозом хронічний панкреатит, в стадії загострення.

05.01.2020 року ОСОБА_6 звернулась до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_2 та частину квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до повідомлення №71/02-14 від 15.01.2020 року державного нотаріуса П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинської Н.М. ОСОБА_6 повідомлено, що для включення її до кола спадкоємців їй необхідно подати в нотаріальну контору завірену в установленому законом порядку заяву спадкоємців, які прийняли спадщину, про згоду на включення її до кола спадкоємців або рішення суду про визначення їй додаткового строку, достатнього для подання нею заяви про прийняття спадщини та роз`яснено право на звернення до суду за місцем відкриття спадщини для надання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається з листа №401 від 08.07.2020 Комунального некомерційного підприємства «1-а міська поліклініка м.Львова» наданого на адвокатський запит ОСОБА_1 , ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні у 2-му травматологічному відділенні КНП ЛШМД з 18.07.2017 по 03.08.2017 з діагнозом закритий базальний перелом шийки правої стегнової кістки. За станом здоров`я пересуватись самостійно та повноцінно в межах квартири та за її межами не могла, в межах квартири пересувалась згідно рекомендацій лікаря травматолога за допомогою ходунків без навантажень на хвору ногу. Після проведеної операції до березня 2018 року пересувалась в межах квартири за допомогою ходунків, палички та сторонньої допомоги. Громадським транспортом не користувалась.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За правилами ч.1 ст.1268 ЦК, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У визначений законом строк та у встановленому законом порядку позивач ОСОБА_6 спадщину після смерті сина не прийняла, що і зумовило її звернення з позовною заявою до суду про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Як вбачається з положень ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1), а ч. 3 ст.1272 ЦК України - що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-1215цс16, постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №663/2151/17 провадження № 61-1517св20.

Позивач зазначає, що строк для прийняття спадщини нею був пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з тим, що протягом тривалого часу за станом свого здоров`я вона практично не могла самостійно пересуватись, не виходила за межі квартири, відтак не могла прибути до нотаріальної контори для подання такої заяви.

На підтвердження вказаних обставин, за 6 місячний період, як доказ суду надано виписку із карти стаціонарного хворого №18639, довідки про виклики лікаря від 05.09.2017, від 04.12.2017 та лист №401 від 08.07.2020 Комунального некомерційного підприємства «1-а міська поліклініка м.Львова».

Надаючи оцінку зазначеним доказам, слід зазначити наступне.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що 18.07.2017 позивач отримала закритий базальний перелом шийки правої стегнової кістки, після чого перебувала під наглядом лікаря в стаціонарі по 03.08.2017, на наступний день 04.08.2017 та 10.08.2017 оглянута хірургом за місцем проживання. Відтак, протягом цього строку позивач дійсно не мала фізичної можливості звернутись до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Разом з тим, в подальшому, протягом майже п`яти наступних місяців, а саме в період з вересня 2017 по січень 2018 (завершення 6-місячного строку для прийняття спадщини) позивач двічі зверталась за консультацією лікаря, а саме у вересні 2017 року - із скаргами на біль в кульшовому суглобі, загальну слабкість, підвищений тиск та 04 грудня 2017 зі скаргами на незначне порушення ходи в результаті чого лікарем рекомендовано: ЛФК та масаж. З наданих позивачкою документів не вбачається, що протягом вересня 2007 - січня 2018 року вона не могла виходити з дому чи була обмежена постільним режимом.

На переконання суду, періодичні виклики лікаря, (1 раз на 3 місяці) не можуть свідчити про неможливість пересування позивачки та виходу її за межі квартири.

Суд не бере до уваги, як доказ лист №401 від 08.07.2020 Комунального некомерційного підприємства «1-а міська поліклініка м. Львова», оскільки, зазначена в ньому інформація очевидно виходить за межі повноважень в. о. головного лікаря. Останній не є, ані членом сім`ї позивачки, ані не проживав з нею в одній квартирі, в зазначений період позивач також не перебувала на стаціонарному лікуванні під його наглядом. Відтак, суд вважає, що в. о. головного лікаря не може володіти інформацією про те чи користувалась ОСОБА_6 громадським чи будь-яким іншим видом транспорту, а також, чи «до березня 2018 року ОСОБА_6 пересувалась в межах квартири за допомогою ходунків, палички та сторонньої допомоги». Будь-які медичні дані, на підставі яких в.о. головного лікаря прийшов до зазначеного вище переконання, в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, ступінь обмеження життєдіяльності особи (в т.ч. і неможливість пересування без допомоги сторонніх), а також потребу у сторонньому нагляді, догляді особи відповідна міська, міжрайонна або районна медико-соціальна експертна комісія визначає ступінь обмеження життєдіяльності особи, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу у сторонньому нагляді, догляді, або допомозі, реабілітації, групу інвалідності, причину і час її настання. За результатами огляду осіб комісія складає акт огляду та протокол засідання комісії, що підписується головою комісії та її членами і засвідчується печаткою (Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМУ №1317 від 03.12.2009 р. п.11, з наступними змінами та доповненнями).

Як вбачається, з матеріалів справи такого акту чи протоколу про підтвердження обмеження життєдіяльності ОСОБА_6 відсутні.

Відтак, поважності причин не звернення з заявою з вересня 2017 по січень 2018 матеріали справи не містять.

Суд не бере до уваги довідки надані позивачкою за період 2009 року, оскільки зазначені захворювання мали місце за 8 років до подій 2017-2018 років.

Також, суд не бере до уваги покликання позивачки на неможливість вчасного звернення до нотаріальної контори у зв`язку із тим, що нею здійснювався догляд за хворим чоловіком, оскільки з долучених до справи копії медичних довідок, вбачається, що здоров`я ОСОБА_7 погіршилось вже після спливу 6 місячного строку на звернення з заявою до нотаріуса, окрім того, матеріали справи не місять жодного доказу про те, що стороння допомога ОСОБА_7 була необхідна на постійній основі, цілодобово. Крім того, з часу відкриття спадщини і по день звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини минуло 2,5 роки.

Також, слід зазначити, що з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що на час звернення з заявою до нотаріуса (в січні 2020 року) стан здоров`я позивачки був значно гірший, в порівнянні з кінцем 2017- початком 2018 року.

Інші обставини на котрі покликається представник позивача, такі як похилий вік, скрутне матеріальне становище, моральні переживання після смерті близьких також не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення спадкоємцю ОСОБА_6 додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Оскільки, зазначені позивачем обставини, на думку суду, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись 12, 13, 258, 259, 265, 268, ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 з участю третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку на прийняття спадщини – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: П`ята Львівська державна нотаріальна контора, адреса: м.Львів, вул. Ген. Чупринки, буд.69.

Повний текст рішення виготовлено 15.03.2021 року.

Суддя Марків Ю.С.