Ухвала суду № 95563886, 16.03.2021, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/2439/21

Провадження № 2/947/1556/21

УХВАЛА

16.03.2021 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

при секретарі Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП «Крафт Трейдінг» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

20.01.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПП «Крафт Трейдінг» про стягнення грошових коштів в сумі 400 000, 00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21.01.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

В судове засідання сторони по справі не з`явились, однак 23.02.2021 року до суду надійшла заява від представника відповідача про визнання позову та розгляд справи за його відсутності, а 25.02.2021 року заяву від позивача про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності.

З урахуванням подання сторони по справі заяв про розгляд справи за їх відсутності, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 16.03.2021 року за відсутності сторін по справі.

Оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України.

Позовна заява - документ, який пред`являється позивачем до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про примусовий захист порушеного права чи інтересу.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що спір який виник в цій справі за предметною та суб`єктною юрисдикцією не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частини перша та третя статті 167 ГК України).

Таким чином, спори у справах, які виникають з корпоративних відносин між учасниками товариства, у тому числі й тих, які вибули, щодо визнання недійсним договору відчуження частки у статутному капіталі товариства є господарсько-правовими і підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17 (провадження № 12-226гс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 308/11659/16-ц (провадження № 14-391цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 756/10182/16-ц (провадження № 14-528цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18), від 24 квітня 2019 року у справі №752/21520/18 (провадження № 14-151цс19), а також узгоджується з висновками Верховного суду викладеними в постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 592/9310/16-ц.

Як вбачається, підставою для звернення позивача – ОСОБА_1 з цим позовом стали наступні підстави.

Позивач стверджує, що протоколом загальних зборів засновників ПП «КРАФТ ТРЕЙДІНГ» від 18.11.2014 року до складу засновників підприємства було включено ОСОБА_1 з вкладом до статутного капіталу підприємства у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.

За актом передавання-приймання індивідуально визначеного майна ПП «КРАФТ ТРЕЙДІНГ» від 25.11.2014 року Підприємство передало ОСОБА_1 індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових будівель та споруд, яке в цілому складаються з будівель літ. «А», «Б» загальною площею 16,1 кв.м та споруд літ. «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», огорожі № 1, 2 вимощення І, II, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок виплати вартості частки у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 року по справі №520/16686/14-ц, визнано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 березня 2010 року № 119 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси» незаконним та скасовано в частині включення до переліку майна, що підлягає реєстрацію за Одеською міською радою будівель загальною площею 16,1 кв.м. та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди видане 15 квітня 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 березня 2010 року № 119 Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради. Визнано рішення Одеської міської ради від 13 липня 2010 року № 5953-У «Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2010 році недійсним та скасовано в частині включення до об`єктів, що підлягають приватизації та відчуженню в 2010 році будівель загальною площею 16,1 кв.м. та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складаються з будівель літ. «А», «Б» загальною площею 16,1 кв.м. та споруд літ. «В». «Г», «Д», «Е», «Ж», огорожі № 1.2, вимощення І. II, розташованих на земельній ділянці площею 905 кв.м., укладений 21.10.2010 року між територіальною громадою міста Одеси від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та приватним підприємством «КРАФТ ТРЕЙДІНГ». Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності № 30916445 від 12.12.2014 року. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 вищевказане нерухоме майно.

Постановою Верховного Суду від 28.06.2020 року по справі № 520/16686/14-ц (провадження № 61-15222св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишено без змін.

З урахуванням викладеного, оскільки спірне нерухоме майно, яким ПП «КРАФТ ТРЕЙДІНГ» розрахувалось з ОСОБА_1 в рахунок її частки під час виходу зі складу членів підприємства, вибуло з володіння ПП «КРАФТ ТРЕЙДІНГ» та витребувано у ОСОБА_1 , остання звернулась до суду з вимогою про стягнення грошових коштів в сумі 400 000,00 грн., як компенсацію за вибуле з її власності нерухомого майна, яким ПП «КРАФТ ТРЕЙДІНГ» розрахувалось за частку ОСОБА_1 в статутному капіталі, під час виходу зі складу підприємства.

За наслідком викладеного вбачається, що спір в цій справі виник між юридичною особою - ПП «КРАФТ ТРЕЙДІНГ» та колишнім її учасником – ОСОБА_1 з приводу розрахунку за частку в статутному капіталі під час виходу ОСОБА_1 зі складу членів підприємства, а відтак спір в цій справі стосується корпоративних прав суб`єкта господарювання - ПП «КРАФТ ТРЕЙДІНГ».

З`ясувавши суть спірних правовідносин та дослідивши їх характер, суд дійшов висновку про те, що спір стосується корпоративних прав у ПП «КРАФТ ТРЕЙДІНГ» та виник між підприємством та колишнім його учасником, а тому справу слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, оскільки суд доходить до висновку, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, за наслідком чого провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України підлягає закриттю.

Керуючись ст. 19, 255, 256, 261, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження по цивільній справі №947/2439/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП «Крафт Трейдінг» про стягнення грошових коштів – закрити.

Роз`яснити позивачеві, її право на звернення з аналогічними вимогами шляхом подання відповідного позову в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено – 16.03.2021 року.

Головуючий Калініченко Л. В.