Ухвала суду № 95563866, 11.03.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9484/19

Провадження № 1-кс/947/446/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Устрой Н.В., за участю прокурора Ставської І.С., захисника підозрюваного – адвоката Крайнюкова М.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Телеганенко К.М., яке погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 Званською І.Я., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018162010001692 від 12.05.2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, із середньою освітою, одруженого, працюючого будівельником, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КПК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

11.05.2018 до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області надійшов рапорт заступника начальника СП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області про те, що в ході розгляду матеріалів ЖЄО №11576 за заявою ОСОБА_2 від 08.05.2018 було встановлено, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи нежитловим приміщенням АДРЕСА_3 та перебуває у спільній сумісній власності ОСББ «Фонтанський 16245»

За вказаним фактом слідчим СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України були внесені відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160480001692 від 12.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Разом з цим, в ході вивчення листа Управління ДАБК ОМР встановлено, що за ОСОБА_1 26.05.2016 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 101 загальною площею 998,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 . Підставою виникнення права власності значиться свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 22.09.2011, виданого Виконкомом Одеської міської ради. Проте, згідно інформації наданої Виконкомом ОМР таке свідоцтво не видавалось, право власності КП "БТІ ОМР" на підставі такого свідоцтва також не реєструвалась.

За вказаним фактом прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України були внесені відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018162010000048 від 03.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

У подальшому, а саме 03.04.2019 постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 кримінальні провадження за №12018160480001692 від 12.05.2018 та №42018162010000048 від 03.07.2018 були об`єднанні в одне кримінальна провадження за №12018160480001692 від 12.05.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.05.2016 державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Щеплоцькою Христиною Богданівною на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 від 22.09.2011, виданого Виконкомом Одеської міської ради було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 101 загальною площею 998,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 .

Так, відповідно до листа з Юридичного департаменту Одеської міської ради від 03.05.2018 за вих. № 925 встановлено, що 22.09.2011 виконавчим комітетом Одеської міської ради гр. ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нежитлові підвальні приміщення № 101 загальною площею 998,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 не видавалося.

Слід зазначити, що вищезазначене свідоцтво про право власності, НОМЕР_1 від 22.09.2011, виданого Виконкомом Одеської міської ради було видане на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.09.2011 за № 678.

В свою чергу, відповідно до листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.05.2018 за вих. № 01-10/174-ЗГ встановлено, що згідно чинного законодавства у Приморській районній адміністрації Одеської міської ради знаходяться архівні документи у період з 01.01.2008 року по теперішній час та за вказаний період розпорядження відносно зазначеного об`єкту нерухомості Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради не приймалось.

У подальшому, державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою Оленою Юліанівною на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 2-709, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30623155 від 25.07.2016 року зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 101 загальною площею 998,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 за гр. ОСОБА_3 .

На теперішній час на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2018, зареєстрований в реєстрі за № 388, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Токарською Т.В. право власності на нежитлові приміщення № 101 загальною площею 998,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано за гр. ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використовуючи завідомо підроблений документ, розуміючи що у останнього відсутні будь-які документи, які б позасвідчували право власності га вищевказаний об`єкт нерухомості, здійснив державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення № 101 за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 998, 5 кв.м., чим завдав майнової шкоди власнику об`єкту нерухомого майна – територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на загальну суму 553 870, 00 гривень.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12-ти років, постійного місця мешкання в м.Одесі не має, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 зник з місця його вчинення, не повідомив працівникам поліції про вчинення злочину. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований за межами міста Одеси, також відсутні відомості щодо наявності зв`язку підозрюваного із членами родини, відсутні стійкі соціальні зв`язки. Перебуваючи на свободі та маючи конституційне право вільно рухатись за ОСОБА_1 має можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчинити інший злочин. Враховуючи зібрані у ході досудового розслідування докази учинення підозрюваним ОСОБА_1 злочину, наявність та обґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється вказує, що застосування більш м`якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою недостатньо для запобігання таким ризикам.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, вказавши, що підозрюваний не переховувався, коли дізнались про наявність кримінального провадження, одразу з`явились до суду. Крім того, підозрюваний хворіє, має постійне місце проживання, перебуває у шлюбі, дружина хворіє на онкологічне захворювання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника, вказавши, що не переховувався, не знав про те, що перебуває у розшуку.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 25.05.2020 року відносно ОСОБА_1 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України – заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, та у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України – використання завідомо підробленого документу.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey), слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.2 Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, одне з яких є особливо тяжким, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

В частині ризику можливого незаконного впливу підозрюваного на потерпілого, свідків в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість існування такого ризику, оскільки в клопотанні не конкретизовано на яких потерпілих, свідків підозрюваний може здійснювати вплив та яким чином, вказаний ризик лише формально перелічений. Крім того, враховуючи час, який минув з моменту виявлення ймовірного вчинення кримінальних правопорушень (дата реєстрація кримінального провадження 12.05.2018 року), з клопотання та долучених матеріалів не вбачається, що протягом цього часу підозрюваним ОСОБА_1 здійснювався вплив на потерпілих та свідків.

В частині наявності зазначеного в клопотанні ризику знищення, приховання або спотворення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий суддя зазначає, що вищевказаний ризик є мінімальним, з огляду на те, що з початку досудового розслідування всі необхідні докази були вилучені під час слідчих дій, крім того, у органу досудового розслідування була можливість забезпечити схоронність вказаних речей та документів, а в судовому засіданні прокурор не довів, що підозрюваний здійснював будь-які спроби направлені на знищення, приховання або спотворення речей і документів.

Аналогічним чином, з огляду на відсутність належного обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення існування ризику можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, слідчий суддя, з огляду на ту обставину, що підозрюваний раніше не судимий й до кримінальної відповідальності не притягувався, приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування такого ризику та про його фактичну відсутність.

5.3. Вирішення питання щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, працює, тобто має постійне джерело прибутку та міцні соціальні зв`язки, хворіє, відповідно до наданих стороною захисту медичних документів, що вказує на можливість запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Також, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний добровільно з`явився до слідчого судді для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, сторона обвинувачення, попри встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи характеризуючи дані підозрюваної та встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вказаний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Телеганенко К.М., яке погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 Званською І.Я., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018162010001692 від 12.05.2018 року – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 23.04.2021 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 23 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 23.04.2021 року, наступні обов`язки:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора чи суду на визначений ними час;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до Одеського районного управління № 2 ГУНП в Одеській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.