Рішення № 95560384, 03.03.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2609/20

Провадження № 2/444/162/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Державного підприємства "Укрветсанзавод" до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 18% ставки податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 103 (сім тисяч сто три) гривні 72 коп.; 1,5% військового збору в розмірі 591 (пятсот девяносто одна) гривня 98 коп.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ухвалою Господарського суду м.Києва від 03.07.2018 року стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку. Проте в резолютивній частині судового наказу визначена сума без будь- якого застереження чи розрахунків щодо неутримання ПДФО та військового збору.

На підставі даного наказу головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві Мороз Л.Є. було відкрито виконавче провадження про стягнення з державного підприємства «Укрветсанзавод» повністю виконано ухвалу Господарського суду м.Києва від 03.07.2018 року по вказаній справі щодо виплати коштів на користь ОСОБА_1 , в розмірі 50 063,19 грн, що підтверджується постановою про закриття виконавчого провадження від 12.03.2018 року. Вказують, що Постановою Верховного Суду у складі Касаційного Господарського суду від 12.03.2019 року ухвала Господарського суду м.Києва від 03.07.2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 21.11.2018 року були скасовані, а справу направлено на новий прозгляд до суду першої інстанції.

В подальшому, рішенням Господаського суду міста Києва від 04.06.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме: стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 39 465,09 грн. При цьому в резолютивній частині судового рішення визначена сума без будь якого застереження чи розрахунків щодо неутримання ПДФО та військового збору.

Вказують, що 17.10.2019 року ДП «Укрветсанзавод» звернулося до Господарського суду м. Києва із заявою про поворот виконання рішення суду та видано судовий наказ про примусове виконаня ухвали про стягнення з ОСОБА_1 10 598,52 грн.

Стверджують, що оскільки Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві було стягнуто і виплачено грошові кошти у розмірі 39 465,09 грн на користь ОСОБА_1 без врахування податків, то суми податку в розмірі 18% ставки податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 103 (сім тисяч сто три) гривні 72 коп.; 1,5% військового збору в розмірі 591 (пятсот девяносто одна) гривня 98 коп. підлягають поверненню. Просять позов задоволити.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, зазначивши, що вона працювала на посаді головного бухгалтера Жовківської філії ДП «Укрветсанзавод», за наказом №35-п/17 від 31.08.2017 року її було звільнено на п.1 ст.36 КЗпАП «угода сторін». Вказує, що в день звільнення позивач не розрахувався із нею. З вересня 2017 року по лютий 2018 року, відповідач неодноразово вимагала від позивача виплату заборгованості по заробітній платі та остаточний розрахунок при звільненні. Вказує, що ухвалою Господарського суду від 21.11.2018 року задоволено її позов та стягнуто з ДП «Укрветсанзавод» середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 року залишено без змін ухвалу Господарського суду м.Києва від 03.07.2018 року. В подальшому 28.12.2018 року головний державний виконавець Шевченківського РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві виніс Постанову про закінчення виконавчого провадження про стягнення боргу у повному обсязі. Просить у позові відмовити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити

Відповідач в судове засідання не з`явилась, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Проти позову заперечує, просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зіст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Судом встановлено, що 03.07.2018 року ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 910/6968/16 за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрветсанзавод» про стягнення заробітної плати в межах справи № 910/6968/16 стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 50 063,91 грн. (а.с.8-12)

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 року залишено без змін ухвалу Господарського суду м.Києва від 03.07.2018 року.

Головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мороз Л.Є. стягнуто з Державного підприємства «Укрветсанзавод» борг у сумі 50 063,91 грн. на користь ОСОБА_1 . Підтвердженням примусово стягнутих сум з ДП «Укрветсанзавод» та отримання ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 50 063,91 грн. є постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.41).

Крім цього, відповідач не заперечив щодо вказаного факту.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 12.03.2019 року ухвала Господарського суду м.Києва від 03.07.2018 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 року були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

04.06.2019 року рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/6968/16 за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрветсанзавод» про стягнення заробітної плати в межах справи № 910/6968/16 стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 39 465,09 грн. (а.с. 42-43).

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до ч. 1ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Подібні висновки щодо застосування ст. 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року (справа 6-91цс14), від 22 січня 2014 року (справа 6-151цс13), постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року справа №517/186,17, від 28 березня 2018 року, справа №173/166/17, від 03 травня 2018 року справа №473/2859/17.

Виходячи із системного аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Згідно із п.п. 168.1.1 п.168 ст. 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Доходи визначені ст. 163 ПК, є об`єктом оподаткування військовим збором (п.п.1.2 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК). Ставка військового збору становить 1,5 % об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п.16-1 підрозділу 10 ХХ Кодексу.

Відповідно до ст. 171 та п.п. 1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу особою, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, та податковий агент – для оподаткування інших доходів з джерела їх походження в Україні.

Ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, тому, незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника, адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.

Схожі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18липня 2018року у справі №359/10023/16-ц,Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10жовтня 2019року у справі №522/13736/15та у справі №369/10046/18,а також в постанові Великої Палати Верховного Судувід 30 січня 2019року у справі №910/4518/16та в постанові Верховного Суду від 27листопада 2019року,справа № 401/1813/16-ц.

Також, вичерпний перелік підстав, які дають право роботодавцю проводити утримання із зарплати для погашення заборгованості працівника перед підприємством, наведено в ч. 2 ст. 127 КЗпП. До них відносяться: повернення авансу, виданого в рахунок зарплати; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування; за невідпрацьовані дні відпустки у разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже одержав відпустку; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству.

Якщо працівник відмовляється повернути помилково виплачені йому внаслідок нелічильної помилки кошти, то відповідно до норми ст. 1215 ЦКУ: не підлягає поверненню безпідставно отримана виплата, у тому числі зарплата, якщо її роботодавець провів добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку і недобросовісності з боку працівника.

В даному випадку, відповідачу ОСОБА_1 роботодавець - ДП "Укрветсанзавод" провів виплату добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку і недобросовісності з боку працівника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 23, 141, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

У позовній вимозі Державного підприємства "Укрветсанзавод" щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з отриманого нею доходу за рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 року по справі №910/6968/16 на користь Державного підприємства "Укрветсанзавод" (як податкового агента) (ЄДРПОУ 38519326; вул. Б. Грінченка, буд. 1, м. Київ, 01001) суми:

-18% ставки податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 103 (сім тисяч сто три) гривні 72 коп.;

-1,5% військового збору в розмірі 591 (пятсот девяносто одна) гривня 98 коп. - відмовити.

У позовній вимозі Державного підприємства "Укрветсанзавод" щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Укрветсанзавод" (як податкового агента) (ЄДРПОУ 38519326; вул. Б. Грінченка, буд. 1, м. Київ, 01001) судові витрати, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: судовий збір за подання позовної заяви про стягнення боргу в розмірі 2102,00 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Зеліско Р. Й.