Ухвала суду № 95558731, 11.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5777/18

1-кп/308/245/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., суддів Бенца К.К., Зарева Н.І., за участю секретаря Химинець О.Я., прокурора Гіряк Д.І., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_1 - Бухтоярова О.В., захисника ОСОБА_2 – Ванджурак Р.В., представника потерпілого Юрик Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Абрикосівка, Херсонської області, тимчасово непрацюючого, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), військовий пенсіонер, інвалід 3 групи, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого, уродженця м. Кіровоград, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні ними кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст.113, ч.2 ст.28 та ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 28 та ч. 2 ст.194 КК України.

Захисник ОСОБА_2 - Ванджурак Р.В. та обвинувачений ОСОБА_1 заявили в судовому засіданні відвід головуючому колегії суддів Фазикош О.В., обґрунтовуючи його тим, що головуючим було надано дозвіл на побачення в УВП №9 працівникам СБУ Закарпатської області, та таке побачення відбувалось без захисника, що на їх думку є тиском на обвинувачених, та таким чином сумніваються у неупередженості та безсторонності головуючого судді.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав подану заяву.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Захисник ОСОБА_1 - Бухтоярова О.В., в судовому засіданні підтримала поданий відвід ОСОБА_1 , додатково вказуючи, що в ухвалі про продовження строку дії запобіжного заходу головуючим зазначено що ОСОБА_1 обвинувачується, але вирок не ухвалено у справі, тому вважає є підстави сумніватись у неупередженості та безсторонності сааме головуючого судді.

Прокурор у судовому засіданні зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених відводів головуючому колегії суддів, вважає, що підстави для заявленого відводу колегії суддів є надуманими. Жодних заяв від обвинувачених стосовно здійснення будь-якого тиску на них не надходило. При цьому просить врахувати, що згідно поданого стороною захисту листа Управління СБУ в Закарпатській області управлінням здійснюються окремі заходи в рамках забезпечення реалізації пункту 6 Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод, затверджених Рішенням (Резолюціє) Ради Безпеки ООН 2202 (2015) від 17 лютого 2015 року, та дозвіл стосується проведення верифікації ОСОБА_1 .. Просив відмовити в задоволенні таких повністю.

Представник потерпілого в судовому засіданні зазначив, що відвід головуючому колегії суддів є необґрунтованим та вважає, що підстави для заявленого відводу колегії суддів є надуманими, тому просив відмовити в задоволенні таких повністю.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, що стосуються заяви про відвід колегії суддів, суд приходить до наступного висновку.

Так, як встановлено із приписів частин 1 і 2 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

В силу ч.1ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні викладені уст. 75 Кримінального процесуального Кодексу України і їх перелік є вичерпним.

Суд приходить до переконання, що посилання в заяві на зазначені обставини є безпідставними, такі заяви містять лише власні припущення. Враховуючи вищенаведене, такі доводи, зазначені у заяві в цій частині, не є обставинами, які свідчить про наявність підстав для відводу судді.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини у відповідній частині передбачає: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Вказане узгоджується із Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року , схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Відповідно до п.4 ч.1ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об`єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У відповідності з практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до вимог КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

При цьому дії головуючого спрямовані на забезпечення можливості здійснення всіма учасниками процесу їх прав та обов`язків, а особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права, не зловживаючи ними, та виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно із якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність, може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Щодо заявленого відводу судді Фазикош О.В. колегія суддів констатує, що лист Управління СБУ в Закарпатській області, на який посилається адвокат Ванджурак Р.В. та Кондратенко В.В., стосується, здійснення Управлінням окремих заходів в рамках забезпечення реалізації пункту 6 Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод, затверджених Рішенням (Резолюціє) Ради Безпеки ООН 2202 (2015) від 17 лютого 2015 року, а дозвіл на побачення стосується проведення верифікації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Вказаний лист містить гербову печать Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у листі відсутні відомості щодо розгляду даного кримінального провадження.

При цьому, відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про попереднє ув`язнення» побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув`язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин. Надане взятій під варту особі в порядку, передбаченому частинами першою - третьою цієї статті, побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув`язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється. Побачення осіб, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, зі співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй у справах біженців проводяться в умовах, що забезпечують їх конфіденційність.

Згідно наказу Міністерства Юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, розділу VII, Відповідно до статті 12 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та статей 8, 51, 59, 110, 116, 138, 139, 140, 151 КВК адміністрація СІЗО може надавати ув`язненим і засудженим короткострокові та тривалі побачення. Короткострокові побачення з родичами або іншими особами надають начальник СІЗО або його заступник (особи, які виконують їх обов`язки): зокрема ув`язненим - з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.

Частиною 6 статті 22 КПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно поданого листа про дозвіл на побачення в умовах СІЗО, в такому не зазначено про проведення будь-яких слідчих чи процесуальних дій в межах даного кримінального провадження.

Твердження сторони захисту про здійснення тиску на обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно проведення верифікації та сприяння в цьому головуючого судді ґрунтується на припущеннях та не підтверджено будь-якими доказами. Крім того, реалізація Комплексів заходів щодо виконання Мінських угод, затверджених Рішенням (Резолюціє) Ради Безпеки ООН 2202 (2015) від 17 лютого 2015 року не може бути підставою для відводу головуючого колегії суддів та не свідчить про упередженість такого або висловлювання стосовно суті справи, що також не може вважатись вмотивованою підставою для відводу головуючого колегії суддів.

Особистої заінтересованості головуючого судді Фазикош О.В. в результатах розгляду зазначеного кримінального провадження та інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості колегією суддів не встановлено.

Не погодження з процесуальними діями та рішеннями колегії суддів не є підставою для відводу такої та сам по собі факт задоволення чи відмови у задоволенні клопотання по справі, не свідчить про упереджене ставлення судді до розгляду даної справи або зацікавленість у її розгляді.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення у справі «Білуха проти України»).

Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше — це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Суду вважає за необхідне звернути увагу на помилковість аргументу сторони захисту про те, що відповідно до висновків ЄСПЛ щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», на яку вказав ОСОБА_3 , ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meћnariж v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що поведінка судді-доповідача не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що він не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи № 308/5777/18.

Взагалі не може бути підставою для відводу та будь-яких сумнівів у неупередженості судді те, яким чином проводиться процедура побачень з ув`язненими в умовах СІЗО, а також те, чи використав як головуючий або не використав право надання дозволу на побачення в умовах СІЗО з ув`язненими. Отже, немає жодної з визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 75 КПК України підстав для відводу головуючого судді.

Той факт, що головуючий надав дозвіл на побачення в умовах СІЗО з ув`язненими, не можуть бути підставами для обґрунтованих об`єктивних сумнівів у небезсторонності чи браку неупередженості у судді. Зрештою, очевидно, що думка головуючого судді не є визначальною для формування позиції колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у будь-якій справі

Разом з тим, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України.

Аналізуючи заяви про відвід головуючого Фазикош О.В., колегія суддів приходить до висновку, що підстави викладені в заявах та мотиви, які наведені в таких заявах, не є обґрунтованими доводами про неможливість розгляду справи вказаним головуючим колегії суддів; будь-яка заінтересованість судді у результаті розгляду справи або сумнів в об`єктивності та неупередженості не підтверджені посиланнями на певні достовірні факти, а тому приводу для відводу не вбачається. Під час розгляду заявлених захисниками заяв про відвід, судом не встановлено і заявниками не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви в неупередженості колегії суддів та свідчили б про особисту зацікавленість ОСОБА_4 в розгляді справи. Обставини, які б підтвердили надання головуючим або колегією суддів переваг в реалізації принципу змагальності сторін будь - кому з учасників процесу, також відсутні.

Наявність листа про проведення процедури верифікації не може свідчити про об`єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості судді Фазикош О.В. при розгляді даного кримінального провадження.

Інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Фазикош О.В. в заявах про відвід не зазначені.

Вислухавши думку сторін, мотивацію відводів, дослідивши зазначені в даних заявах доводи, причини та підстави для відводу головуючого колегії суддів Фазикош О.В., суд не вбачає підстав для їх задоволення, так як останні не вмотивовані, безпідставні, необґрунтовані, відсутні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу, обставини, які покладені в основу відводу, не підтверджуються.

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами. Доводи, викладені у заяві про відвід щодо можливого необ`єктивного розгляду справи колегіє суддів є тільки припущеннями заявників, інші доводи жодним належним та допустимим доказом не підтверджені.

Враховуючи, що процесуальний кодекс України обставин, за наявності яких суддя підлягав би безумовному відводу, при розгляді заяви не встановлено і заявниками не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді Фазикош О.В., а аналіз доводів заяв про відвід головуючого колегії суддів свідчить про те, що дана заява ґрунтується на суб`єктивних переконаннях заявників та не містить підстав для відводу.

Отже, заяви захисника ОСОБА_2 - Ванджурак Р.В. та Кондратенко В.В. про відвід головуючого колегії суддів, судді Фазикош О.В., з вказаних підстав не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 75-81, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заявленого відводу судді Фазикош О.В. при розгляді кримінального провадження за №12018070030000655 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 ст. 113, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28, ч.2 ст. 194 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.В. Фазикош

Судді: К.К. Бенца

Н.І. Зарева