Рішення № 95558199, 15.03.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/2130/21

Провадження № 2-а/243/35/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Фаліна І.Ю., за участю секретаря судового засідання Глух А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 13 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, начальника групи ІПК ВіПС (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних старшого прикордонних нарядів ППр Коломієць Владислава Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі відповідач 1), начальника групи ІПК ВіПС (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних старшого прикордонних нарядів ППр ОСОБА_2 (далі відповідач 2), в якому позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 145982 від 03.03.2021 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за ч. 1 ст. 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Позов обґрунтовує тим, що адміністративне правопорушення мало формальний характер, оскільки вчинено в стані крайньої необхідності, що не враховано відповідачем при розгляді справи. Крім того, відповідачем порушено порядок притягнення позивача до відповідальності, а саме, відповідачем не надано доказів на підтвердження її провини у вчиненні адміністративного правопорушення, не роз`яснено її права та обов`язки, проігноровано право позивача скористатися юридичною допомогою.

15.03.2021 року відповідач 2 засобами електронної пошти подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, визнати явку позивача в судове засідання обов`язковою, заслухати в судовому засіданні в якості свідка особу, яка виявила скоєне позивачем правопорушення.

Відзив на позов обґрунтовує тим, що обставини викладені позивачем в позовній заяві повністю відрізняються він наявних в матеріалах доказів, а саме, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні пояснення позивача, в яких вона підтвердила дані викладені в постанові про накладення адміністративного стягнення, зазначила, що з порядком виїзду з тимчасово окупованих територій України ознайомлена, намагання здійснити виїзд з тимчасово окупованих територій України встановленим порядком не підтвердила, скоєне правопорушення та накладене стягнення не оспорювала. На думку відповідача 1, позивач таким чином ввів суд в оману щодо фактичних обставин справи, а тому вважає за необхідним визнати явку позивача в судове засідання обов`язковою для надання з цього приводу пояснень.

Також, 12.03.2021 року відповідачем 1 до суду було подання клопотання про витребування доказів по справі, а саме: витребувати з Адміністрації Державної прикордонної служби України у якості додаткового доказу наявності події адміністративного правопорушення в діях громадянки ОСОБА_1 , інформацію про перетинання нею державного кордону України за 2021 рік, витребувати з об`єднаного командного пункту операції об`єднаних сил витяги з розпоряджень командувача операції об`єднаних сул про функціонування контрольних пунктів в`їзду/виїзду за період лютий-березень 2021 року.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року залишено без розгляду клопотання відповідача 1 від 12.03.2021 року про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідач 2 в судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку, визначеному ст. 268 КАС України.

Позивач в судове засідання не з`явилася, 11.03.2021 року надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

У зв`язку з тим, що всі сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення № 145982 від 03.03.2021 року, складеною начальником групи ІПК ВіПС (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних старшим прикордонних нарядів ППр ОСОБА_2 , притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.

З копії зазначеної постанови вбачається, що 03.03.2021 року о 06 год. 00 хв. в пункті пропуску «Мілове» виявлено громадянку ОСОБА_1 , яка пояснила, що 02.03.2021 року о 11:00 год. вона перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації в районі непрацюючого пункту пропуску «Маринівка», чим порушила вимоги п. 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 815, тобто скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

В поясненнях позивача від 02.03.2021 року, наданих відповідачем 1 до відзиву на позов, позивач на запитання «Коли та яким чином потрапили на територію РФ?» відповіла: «02.03.2021 року Маринівка».

З наданих відповідачем 1 до відзиву на позов заяви позивача та пам`ятки про права та обов`язки від 03.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 від правової допомоги відмовилась, з правами та обов`язками, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України ознайомлена.

Спірним у даній справі є правомірність винесення відповідачем 2 постанови № 145982 від 03.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, частиною 1 ст. 204-2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Отже вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, зокрема, на Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Відповідно до частин 1 та 3 статті 12 цього Закону, в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

28.11.2019 набрав чинності Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 815 (надалі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку, цей Порядок визначає процедуру в`їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) та з таких територій.

Дія цього Порядку поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб, які здійснюють такий в`їзд/виїзд і переміщення товарів через контрольні пункти в`їзду-виїзду, контрольні пункти в`їзду-виїзду на залізниці.

Згідно з пунктом 3 Порядку, в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.

Поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено.

З визначення термінів, викладених в пункті 2 Порядку вбачається, що контрольний пункт в`їзду/виїзду – це комплекс будівель, спеціальних, інженерних споруд і технічних засобів, розташованих на спеціально визначеній земельній ділянці, де здійснюються заходи контролю в`їзду-виїзду осіб, транспортних засобів та товарів, які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій.

Лінія розмежування - умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об`єднаних сил;

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку визначають правила в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.

Таким чином, особа підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, на позивача накладено стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП за перетинання державного кордону через непрацюючий пункт пропуску «Маринівка».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України», державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Стаття 35 Закону України «Про державний кордон України» передбачає, що особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Зокрема, стаття 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України.

Таким чином, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.

Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, відповідач 2, приймаючи спірну постанову не звернув уваги на вищезазначені положення законодавства, а тому, суд прийшов до висновку про скасування постанови № 145982 від 03.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Клопотання відповідача 1 про витребування доказів щодо винуватості позивача, суд вважає безпідставним, з огляду на те, що відповідно до вимог КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення та винесення постанов про накладення адміністративного стягнення. Зазначені докази повинні бути в розпорядженні органу на момент винесення рішення про накладення стягнення на особу, а не після накладення такого стягнення. Нормами КАС України також не передбачено збирання доказів судом, які стосуються винуватості особи.

Крім того, оскільки спірна постанова відповідача 2 є незаконної з підстав невірної кваліфікації вчиненого позивачем правопорушення, докази, які просить витребувати відповідач, не стосуються предмету доказування в цій справі.

Щодо клопотання відповідача 1 про визнання явки позивача обов`язковою, суд також вважає безпідставним, з огляду на те, що визнання обов`язковою явки сторони по справі у судове засідання за нормами КАС України є правом суду, а не обов`язком. Суд зазначає, що зміст спірних правовідносин в розглядуваній справі не потребує визнання обов`язковою явки учасників справи, оскільки наданих сторонами по справі доказів та пояснень в заявах по суті достатньо для вирішення цієї справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

За положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки відповідач 2 діє від імені Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, витрати на сплату судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 454,00 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 46, 48, 65, 91, 92, 132, 139, 193, 242-246, 255, 286 КАС України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, начальника групи ІПК ВіПС (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних старшого прикордонних нарядів ППр Коломієць Владислава Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення № 145982 від 03.03.2021 року, складену начальником групи ІПК ВіПС (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних старшим прикордонних нарядів ППр ОСОБА_2 , якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 1700,00 грн. – скасувати.

Закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Стягнути з Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938, ЄДРПОУ 14321736, 93120, Луганська область, м. Лисичанськ, пр. Перемоги, 58) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений та проголошений 15 березня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.Ю. Фалін

Донецької області