Рішення № 95557020, 04.03.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/17814/20

Провадження №2/521/1263/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, третя особа – Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, третя особа – Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування.

У обґрунтування правової позиції та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача посилалась на ті обставини, що разом з ОСОБА_1 проживає його онука – малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матір дитини – ОСОБА_4 – померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а батько дитини – відповідач ОСОБА_2 – самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться розвитком, вихованням, станом здоров`я дитини тощо, не надає матеріальної допомоги, не сплачує присуджені в судовому порядку аліменти.

Зважаючи на викладене ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити його опікуном дитини.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався наданим процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, але від представника особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони у порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про розгляд справи, причини неявки суду не відомі.

Представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради у відкрите судове засідання не з`явилась, але надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони у порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене, врахувавши позицію сторони позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 10 лютого 2015 року, актовий запис №1392 від 10 лютого 2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_6 . Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

На підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 квітня 2020 року у справі №521/2383/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був розірваний.

Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 04 серпня 2020 року у справі №521/2388/20, яке набрало законної сили 11 вересня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 .

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса), актовий запис №9993 від 07 жовтня 2020 року, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті матері неповнолітня ОСОБА_6 залишилась проживати з бабкою та дідом по матері – ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту обстеження від 18 листопада 2020 року, складеного Службою у справах дітей Одеської міської ради, для дитини створені необхідні умови для проживання, виховання та всебічного розвитку.

Відповідач ОСОБА_2 життям, розвитком, утриманням, вихованням, станом здоров`я дитини не цікавиться. Згідно із заявою від 20 жовтня 2020 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., реєстровий №1908, ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_6 .

Як випливає з висновку органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №3328/01-20 від 29 грудня 2020 року, орган вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_6 та призначити ОСОБА_1 опікуном дитини.

Відповідно до частини 2 статті 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Як регламентує пункт 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 13 СК України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до частини 1 статті 3, частини 1, 3 статті 9 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованої постановою Верховної ради Української РСР від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з параграфом 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04) Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі «Ульсон проти Швеції» («Olsson v. Sweden (№2)», заява №13441/87, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі «Йохансен проти Норвегії» («Johansen v. Norway», заява №17383/90, п. 78).

Зважаючи на викладене та діючи в інтересах дитини суд доходить висновку, що існують достатні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_6 .

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (стаття 13 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

За загальним правилом кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 3 статті 12, частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).

Отже перевіривши факти і обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, установивши характер правовідносин, що виникли між сторонами, і надавши їм належну правову оцінку, – суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову ОСОБА_1 суд покладає судові витрати на ОСОБА_2 та стягує з відповідача на користь позивача судові витрати: суму оплаченого судового збору – в розмірі 840,80 гривень.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, третя особа – Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму оплаченого судового збору – в розмірі 840,80 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення: 04 березня 2021 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 – АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 – АДРЕСА_3 , інші відомості відсутні.

Третя особа: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради – 65000, місто Одеса, вулиця Генерала Петрова, 22, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26303175.

Суддя: І.В. Плавич