Рішення № 95556805, 10.03.2021, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1876/20

Провадження № 2/503/114/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області про визнання права на спадкове майно,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кодимської міської ради Одеської області про визнання права на спадкове майно посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076629 належало право на земельну частку (пай), розташовану на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а спадщину, яка відкрилась, за законом прийняла її дочка - ОСОБА_3 шляхом вступу в управління спадковим майном внаслідок спільного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, але не оформила її. Крім того, ОСОБА_3 , шляхом вступу в управління спадковим майном, прийняла у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді права на земельну частку (пай) розташовану на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яке належало йому згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076681. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, а спадщину, яка відкрилась, за заповітом прийняла позивач - ОСОБА_1 , подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та оформила її, отримавши відповідні свідоцтва. Однак, внаслідок не оформлення спадкоємцем ОСОБА_3 прийняття нею спадщини після, відповідно, спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також через втрату правовстановлюючих документів на спадкове майно, позивач не може отримати свідоцтво на спадщину щодо сертифікатів про право на земельну частку (пай), які увійшли до складу спадщини. У зв`язку з вище викладеним позивач змушена пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання позовної заяви, в якій просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право на земельні частки (паї) розташовані на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області в порядку спадкування за заповітом, права на які належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076629 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076681.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - Кодимської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, відповідач надав до суду клопотання від 24.02.2021 року № 02-17/409 (а.с.68) про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також зазначив, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Крім того, згідно ч.4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Вислухавши позивача та дослідивши матеріали справи суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилась дитина - дочка ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 повторно виданого Бюро запису актів громадянського стану Виконкому Кодимської райради депутатів трудящих Одеської області 31.05.1965 року, актовий запис № 21 від 16.02.1937 року (а.с.6).

07.03.1973 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклали шлюб, у зв`язку з чим ОСОБА_5 змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », про що свідчить копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Сербівської сільської Ради депутатів трудящих Кодимського району Одеської області 07.03.1973 року, актовий запис № 2 (а.с.7).

На підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076629, виданого Кодимською районною державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 21.08.1996 року за № 939 ОСОБА_2 належало право на земельна частка (пай) площею 2,10 умовних кадастрових гектарів, розташована на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, що підтверджується копією сертифікату серії ОД-12 № 0076629 (а.с.4) та листом-повідомленням Відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.10.2018 року № 272/139-18 (а.с.21).

В свою чергу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076681, виданого Кодимською районною державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 21.08.1996 року за № 991 ОСОБА_4 належало право на земельна частка (пай) площею 2,10 умовних кадастрових гектарів, розташована на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, що підтверджується копією сертифікату серії ОД-12 № 0076681 (а.с.5) та листом-повідомленням Відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.10.2018 року № 271/139-18 (а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , повторно виданого Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 04.10.2018 року, актовий запис № 15 від 27.04.1998 року (а.с.15).

Спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , зокрема право на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ОД-12 № 0076629, успадкувала її дочка - ОСОБА_3 , яка проживала разом з нею та вступила в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 23.09.2020 року № 971 (а.с.18). Однак, за свого життя ОСОБА_3 документально не оформила дане прийняття, внаслідок чого правовстановлюючого документа на спадщину не отримала, про що свідчить лист-повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори від 19.12.2020 року № 2041/02-14 (а.с.35).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що в свою чергу підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Сербівською сільською радою Кодимського району Одеської області 05.06.2001 року, актовий запис № 22 (а.с.14).

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , допитані у судовому засіданні повідомили, що ОСОБА_3 , за місцем свого проживання доглядала за своїм хворим батьком ОСОБА_4 , який внаслідок стану свого здоров`я фактично проживав у неї певний проміжок часу, аж до настання його смерті, здійснила його поховання та після його смерті користувалась його майном, зокрема доглядала за його будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , обробляла і використовувала для вирощування земельну ділянку на якій останній розташований, що свідчить про її фактичний вступ в управління спадковим майном померлого ОСОБА_4 , до якого увійшло право на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ОД-12 № 0076681. Однак, за свого життя ОСОБА_3 документально не оформила дане прийняття, внаслідок чого правовстановлюючого документа на спадщину не отримала, про що свідчить лист-повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори від 19.12.2020 року № 2041/02-14 (а.с.35).

14.02.2018 року ОСОБА_3 , яка проживала в АДРЕСА_2 , склала заповіт, який не був скасований і не змінювався заповідачем, згідно якого заповіла ОСОБА_1 все своє нерухоме і рухоме майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за закону буде мати право, про що свідчить копія відповідного заповіту посвідченого посадовою особою виконавчого комітету Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 12 (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що в свою чергу підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 , виданого Кодимським районним відділом актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 09.03.2018 року, актовий запис № 92 від 09.03.2018 року (а.с.12).

Спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , успадкувала ОСОБА_1 подавши у встановлений законом строк до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини внаслідок чого була заведена спадкова справа № 138/2018 та 13.03.2019 року отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, про що свідчать копії свідоцтв про право на спадщину за заповітом виданими державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області Налдіною М.М. і зареєстрованими в реєстрі за № 161 (а.с.24) та за № 162 (а.с.22), а також листом-повідомленням Кодимської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 19.12.2020 року № 2041/02-14 (а.с.35).

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року. Правила Книги 6 цього кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим кодексом чинності.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах по спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Таким чином, строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 закінчився до набуття чинності Цивільним кодексом України, а тому застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу УРСР (1963 року), який втратив чинність з 01 січня 2004 року, але був чинним на момент відкриття спадщини після смерті як ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 525 та 526 ЦК Української РСР (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття - останнє постійне місце проживання спадкодавця.

В свою чергу, згідно ст. 529, 530 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом діти (у тому числі усиновлені) померлого є спадкоємцями першої черги.

Згідно ч.1 ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

За змістом положення пунктів 1 і 2 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадшини. При цьому, ч.2 ст. 549 ЦК УРСР передбачала, що такі дії мають бути вчинені протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця.

Таким чином після смерті спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спадщину прийняла їх дочка - ОСОБА_3 , а після смерті ОСОБА_3 спадщину за заповітом прийняла ОСОБА_1 . При цьому, прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснювалось шляхом вступу спадкоємця в управління всім спадковим майном, а прийняття спадщини ОСОБА_3 здійснювалось шляхом подання до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадшини.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X «Перехідні положення» ЗК України).

Згідно листів-повідомлень відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.10.2018 року № 271/139-18 та № 272/139-18, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 державні акти на право приватної власності на земельну ділянку, взамін сертифікатів серії ОД-12 № 0076629 та ОД-12 № 0076681 не видавалися.

При цьому, факт видачі сертифіката на ім`я особи свідчить, що останнього було включено до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є обов`язковим додатком до акта (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 178/982/18-ц (провадження № 61-19801св19).

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Таким чином, до складу спадкового майна, померлої ОСОБА_3 увійшло право на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом серії ОД-12 № 0076629, яке належало померлій ОСОБА_2 та право на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом серії ОД-12 № 0076681, яке належало померлому ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч.1 і 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Стаття 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

В свою чергу ч.1 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Водночас із цим ч.1 ст. 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

В свою чергу абзацом 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Однак, при відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно - права на земельні частки (паї) за виданими сертифікатами серії ОД-12 № 0076629 та № 0076681, через не здійснення документального оформлення прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_3 після спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також внаслідок втрати самих зазначених сертифікатів, призвело до не неможливості отримання спадкоємцем ОСОБА_1 свідоцтв на них в порядку спадкування за заповітом після спадкодавця ОСОБА_3 , що також підтверджується змістом листа-повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори від 19.12.2020 року № 2041/02-14 (а.с.35).

При наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави зазначені нотаріусами, при цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 369/8878/16-ц). Відмова в отриманні спадкових прав не постановою нотаріуса, а листом, не може бути перешкодою позивачці для захисту своїх прав у судовому порядку (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 707/1309/15-ц). В свою чергу сам відповідний лист нотаріальної контори є фактично відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 613/1289/17).

Частина 1 ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов обґрунтований, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 525, 526, 548, 549 ЦК Української РСР (1963 року), ст. 392, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1297 ЦК України, пунктом 1, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: Одеська область, Кодимський район, с. Серби; РНОКПП НОМЕР_6 до Кодимської міської ради Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, 106; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04527342, про визнання права на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) розміром 2,10 умовних кадастрових гектарів на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яке відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076629, належало ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) розміром 2,10 умовних кадастрових гектарів на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яке відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076681, належало ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 15.03.2021 року.

Суддя Д.В. Вороненко