Рішення № 95555863, 15.03.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/913/21

Провадження №2/235/719/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Бородавки К.П. за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Мамонова А.А. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ПрАТ «ШУ «Покровське» (далі - відповідач) на свою користь 114 985 грн у відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням.

В обґрунтування позову зазначає, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 10.01.2006 до 06.04.2016, працюючи гірником підземним з повним робочим днем у шахті, звільнився з підприємства за станом здоров`я за ст.40 п.2 КЗпП України. Під час роботи в шахті отримав ряд професійних захворювань, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 08.09.2019. З 19.02.2020 йому встановлена довічно третя група інвалідності за професійним захворюванням, первісно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності.

Вказує, що за наслідками професійних захворювань має потребу в продовженні медикаментозного та санаторно-курортного лікування; стан його здоров`я залишається досить тяжким, в зв`язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Стверджує, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму. Наведене вплинуло на його образ життя, позивач втратив нормальні життєві зв`язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. В якості компенсації моральних страждань просить стягнути з відповідача 114 985 грн, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2021.

Ухвалою суду від 16.02.2021 провадження у справі відкрито, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали (а.с.24).

Відповідно до розписки відповідач отримав копію ухвали та позовних матеріалів 19.02.2021; надав відзив на позов, за яким вважає компенсацію моральної шкоди в розмірі 114985 грн безпідставно завищеною та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить встановити суму моральної шкоди із розрахунку за 1% - 500 грн, тобто не більше 35 000 грн, в іншій частині позову відмовити. Посилається на той факт, що позивач знав про погіршення стану свого здоров`я, однак продовжував працювати на підприємстві відповідача, не повідомляв адміністрацію про необхідність переведення його на іншу, менш шкідливу працю. Крім того, вказує, що фондом професійного захворювання позивачу були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсувало йому втрачений заробіток (а.с.26-28).

Враховуючи приписи ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Сторонами визнано, копією трудової книжки НОМЕР_1 підтверджено, що позивач з 10.01.2006 по 06.04.2016 працював на підприємстві відповідача гірником підземним з повним робочим днем в шахті, звільнений 06.04.2016 у зв`язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.7-8).

За медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання від 13.03.2019 №9/198 відносно позивача, місце останньої роботи: ПрАТ «ШУ «Покровське», гірник очисного забою по 06.04.2016, раніше - гірник підземний, встановлено професійне захворювання, вперше: - хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; - хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань; їх розвиток в період роботи; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 26.12.2018 №351, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу), параметри яких перевищували допустимі величини; пилу, концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах праці - 10 років 2 місяці (а.с.11).

Вказаному медичному висновку передувало перебування позивача на лікуванні в стаціонарі ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва НАМНУ» з 28.02.2019 по 18.03.2019, що підтверджується випискою №230 із медичної картки хворого, за якою основний діагноз аналогічний вищевикладеному (а.с.12).

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 04.09.2019, затвердженого 05.09.2019 т.в.о першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, комісія у складі, в тому числі, представників відповідача, провела розслідування вказаного вище хронічного професійного захворювання позивача, встановила, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора - пил, робоча поза, фізичне навантаження, нахили корпусу (п.17); раніше професійних захворювань виявлено не було (а.15); причина виникнення професійного захворювання: пил переважно фіброгенної дії, вугільно-породний при вмісті вугільного діоксиду кремнію до 5% - фактична величина 53,6 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3; тривалість дії упродовж зміни - 81%; фізичне динамічне навантаження за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба - фактична величина 115,5Вт, при нормативному значенні 90Вт; фізичне динамічне навантаження з переважною участю м`язів рук та плечового поясу - фактична величина 49,5Вт, при нормативному значенні 45Вт (п.18, а.с.9-10).

За довідкою від 19.02.2020 №088074 Серія 12ААА та довідкою до акта огляду МСЕК від 19.02.2020 №416812 Серія 12ААБ позивачу за результатами огляду 19.02.2020 встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності довічно, протипоказаний важкий фізичний труд, робота в підземних умовах, рекомендовано медикаментозне, санаторно-курортне лікування (а.с.13-14).

Розв`язуючи спір, суд враховує такі норми права.

Приписами ст.173 КЗпП за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Обов`язки роботодавця з управління охороною праці визначені ст.13 Закону України «Про охорону праці», за змістом якої роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт установлення позивачу професійного захворювання, яке складається з комплексу захворювань, внаслідок якого його професійна працездатність втрачена на 65% безстроково, та яке виникло в у зв`язку з тривалою роботою на підприємстві відповідача, що підтверджується Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання та не спростовано відповідачем, необхідність систематичного проходження позивачем лікування з приводу відповідних захворювань, встановлення позивачу 3 групи інвалідності довічно та визначення потреби у медичному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні, апріорі вказує на перенесення позивачем моральних страждань, втрати нормального життєвого укладу, притаманного віку позивача, необхідність прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, а отже, вказує на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди.

Доводи відповідача наведених висновків не спростовують.

Доводи відповідача про призначення позивачу фондом професійних захворювань страхових виплат не заслуговують на увагу, оскільки законодавець не ставить право працівника на відшкодування моральної шкоди, спричиненої фактом наявності у позивача професійного захворювання, обумовленого тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, в залежність від здійснених відповідним фондом виплат.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №3, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Відповідно до наслідків, що наступили, які підтверджуються наведеними вище медичними документами, наявність у позивача 65% втрати професійної працездатності, встановлення третьої групи інвалідності довічно, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, глибину фізичних та моральних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачем в розмірі 114 985 грн, є завищеним та з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди позивача підлягає стягненню сума в розмірі 40 000 грн.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 318 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог (35% від 908 грн.).

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надані: - договір доручення №511 на представництво та надання професійного правничої допомого від 12.01.2021; - акт приймання-здачі виконаних робіт за договором №511 від 12.01.2021 з описом наданих та виконаних послуг; - квитанція до прибуткового касового ордеру №43 від 12.02.2021, за якою позивач на підставі договору сплатив 4000 грн; - попередній розрахунок суми судових витрат, з якого вбачається, що до суми в розмірі 4000 грн включається оплата послуг з: усної консультації - 200 грн, правового аналізу правочину - 400 грн; складання позовної заяви та виготовлення необхідної кількості документів - 2500 грн; підготовки до розгляду справи в суді першої інстанції - 400 грн; представлення інтересів позивача в суді першої інстанції - 500 грн (а.с.16-21).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн, в обґрунтування якого вказано, що дана справа не представляє собою високу складність, справа слухається в спрощеному провадженні без виклику сторін, а тому представлення інтересів позивача в суді неможливе (а.с.29-30).

Враховуючи, що справа слухається в спрощеному провадженні без виклику осіб, будь-яких документів процесуального характеру представником позивача після відкриття провадження у справі та ознайомлення з відзивом відповідача представником позивача не підготовлено та до суду не надано, суд доходить висновку, що включення витрат за підготовку до розгляду справи в суді першої інстанції та представлення інтересів позивача в суді до складу витрат з правничої допомоги в розмірі 900 грн є безпідставним, а доводи представника відповідача з означеного питання слушними.

Розмір витрат в іншій частині в загальній сумі 3100 гривень відповідає принципу співмірності виконаній адвокатом роботи.

Відтак, враховуючи приписи ч.2 ст.141 ЦПК України та часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1085 грн (35% від 3100 грн).

Керуючись ст.ст.141, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду, спричинену професійним захворюванням, в розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в розмірі 318 (триста вісімнадцять) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1085 (одна тисяча вісімдесят п`ять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження - Донецька область, м.Покровськ, пл.Шибанкова, 1а, ЄДРПОУ 13498562.

Суддя