Постанова № 9555383, 06.05.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2010 р. Справа № 2-а-1037/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни

При секретарі судового засідання: Петрунчаку Андрію Григоровичу

За участю:

Прокурор: не з`явився

представників сторін:

позивача : не з`явився

відповідача : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Жмеринського міжрайпрокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: фізичної-особи підприємця ОСОБА_1

про: стягнення фінансових санкцій в розмірі 510 грн.

ВСТАНОВИВ :

Жмеринський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної автомобільної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час проведення перевірки державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області дотримання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" було встановлено, що відповідачем було порушено вимогу ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". По факту порушення було складено акт № 137924 від 21.08.2009 року (а.с. 13). На підставі даного акту 19.10.2009 року начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, керуючись ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", винесена постанова № 088158 (а.с. 8) про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 510 грн. 00 коп.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зазначену постанову не оскаржив, в строки, встановлені законом, застосовані фінансові санкції, в добровільному порядку не сплатив, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету, прокурор звернувся до суду в інтересах Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з позовом про стягнення з відповідача фінансових санкцій в сумі 510 грн. 00 коп.

Прокурор в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис в розписці про отримання (а.с. 39). З урахуванням положень ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розгляд справи здійснювати без представника прокуратури.

Представник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в судове засідання не з`явився. 06.05.2010р. до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 40).

Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних заперечень проти позову не надав. Відповідно до ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Про час, дату і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать реєстр відправленої кореспонденції (а.с. 41) та поштові повідомлення № 2198036 (а.с. 26) та б/н (а.с. 36) з відміткою про отримання. Отже, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Згідно з ч. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права та обов`язки та зобов`язанні добросовістно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Ознайомившись з матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.08.2009 року, на підставі завдання на перевірку № 040155 від 17.08.2009 року, державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами перевірки складено акт № 137924 (а.с. 13) про перевірку транспортного засобу марки OPEL VECTRA 1,6 , державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, згідно якого виявлено порушення останнім Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як "таксі" без ліцензійної картки. Відповідач з актом ознайомився, від підпису відмовився.

Відповідача було повідомлено про розгляд його справи в Територіальному управлінні Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, про що свідчить поштове повідомлення № 165680 з підписом про отримання (а.с. 9).

Постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 088158 від 19.10.2009 року (а.с. 8) за порушення законодавства про автомобільний транспорті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію в сумі 510 грн. 00 коп. (тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Дану постанову було направлено відповідачу, про що свідчить реєстр згрупованих внутрішніх поштових відправлень № 2 від 21.10.2009 року (а.с. 14). Вона в добровільному порядку відповідачем не виконана та не оскаржена.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт”(далі Закон).

Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Згідно положень частин 1 та 4 статті 9 цього ж Закону ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

За правилами встановленими статтею 39 Закону передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції: за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індефікаційний номер НОМЕР_2) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р 31117106700006, код ЄДРПОУ 34701261, держбюджет м. Жмеринка, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниця МФО 802015) 510 (п"ятсот десять) гривень фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 07.05.10

Суддя /підпис/ Поліщук Ірина Миколаївна

З оригіналом згідно:

Суддя:

Секретар: