Ухвала суду № 95552758, 12.03.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/5842/16-ц

Провадження № 2/638/1855/21

12.03.2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Мхітарян Л.Е.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 душ Сантуш Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківства, визначення місця проживання дитини, надання дозволу на виготовлення закордонного паспорту та виїзд дитини за межі України без згоди батька, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , судді Московського районного суду м. Харкова Скотар Ю.А., судді Київського районного суду м.Харкова Николаєнко Ірини Вікторівни, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківства, визначення місця проживання дитини,

встановив:

14.09.2020 року у провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківства, визначення місця проживання дитини, надання дозволу на виготовлення закордонного паспорту та виїзд дитини за межі України без згоди батька, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , судді Московського районного суду м. Харкова Скотар Ю.А., судді Київського районного суду м.Харкова Николаєнко Ірини Вікторівни, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківства, визначення місця проживання дитини, які згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зареєстрована у системі автоматизованого розподілу 14.09.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи №643/5842/16-ц.

01.02.2021 та 09.03.2021 року до канцелярії суду надйшло клопотання №1 та №3 ОСОБА_3 в яких він просить суд:

- закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_4 , оскільки даний спір вже було вирішено судом по справі № 643/1471/14 за тими самими позовними вимогами.

-перенести розгляд справи після закінчення спалаху гострої респіраторної хвороби СОVID-19,

-у випадку чергового перешкоджання розгляду справи суддею Московського районного суду м. Харкова Ермак Н.В. повідомити Вищу раду правосуддя, винести окрему ухвалу та направити до правоохоронного органу для внесення відомостей до ЄРДР з метою притягнення до відповідальності,

- вжити дієві заходи реагування щодо надання обмежувального припису у вигляді декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк шість місяців,

- надати у 5-ти примірниках всі завірені належним чином прийняті рішення, ухвали з моменту відкриття провадження по справі,

- вжити дієві заходи реагування щодо усунення перешкод щодо відправлення судом та подальшого отримання поштової кореспонденції з боку суду та 129 відділення Укрпошта,

- винести окрему ухвалу та направити до Московського ВП ГУНПУ в Харківській області щодо внесення відомостей до ЄРДР щодо проведення досудового слідства відносно посадових осіб 129 відділення Укрпошта,

- надати в стислий термін , з метою встановлення істини та притягнення винних до відповідальності письмово - поштою коди штрихового кодового ідентифікатора, який зазначається в квитанції під час замовлення послуг поштового зв`язку, яким відправлялася нібито кореспонденція на адресу ОСОБА_3 судом або сторонами по справам,

- внести окрему ухвалу та направити до Московського ВП ГУНПУ в Харківській області щодо надання підробних документів, підробки документів щодо отримання субсидій незареєстрованою ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 на загальну суму 21946,37 гривен, чим нанесла державі Україна суттєві збитки ,

- винести окрему ухвалу щодо внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення відносно посадових осіб ЦНАП, КП « Жилкомсервіс -35 дільниця», в діях яких на думку ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбачені ст. 366 КК України, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 ,

- направити судовий запит до Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Управління соціального захисту населення Московського району м. Харкова та витребувати завірену належним чином справу ОСОБА_2 ОСОБА_4 щодо неправомірних дій працівників Управління соціального захисту населення Московського району м. Харкова;

-винести окрему ухвалу та надати стислий термін судові запити до адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області з метою встановлення реєстрації проживання ОСОБА_2 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 протягом 2015-2021 років,

- винести окрему ухвалу та надати в стислий термін судові запити до Державної прикордонної служби України та витребувати відомості щодо перетину державного кордону України ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 протягом 2015,2016,2017,2018,2019,2020,2021 років, а також перетину державного кордону України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 2015-2021 років,

- винести окрему ухвалу , визнати явку обов`язковою ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , дослідити паспорти громадян України під час судового засідання, допитати у якості свідків по справі з метою встановлення щодо місця реєстрації проживання громадянки Португалії ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 .

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_1 просили у задоволенні вказаних вище клопотань відмовити. Зазначили, що провадження щодо вимог до судді Московського районного суду м. Харкова Скотар Ю.А., судді Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_7 слід закрити. Крім того, представником позивача по справі ОСОБА_1 заявлено клопотання про накладення заходу процесуального примусу на ОСОБА_6 в виді штрафу у розмрі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , посилаючись на ст.43,148 ЦПК України, а саме через зловживання ОСОБА_6 процесуальними правами наданими законом.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 до суду не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Розгляд справи неодноразово призначався в судове засідання, однак відповідач жодного разу не з`явився в судове засідання.

Судові повістки про призначення справи на 04.12.2021 року, 04.02.2021 року та 09.03 2021 року повернулися до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».

У зв`язку із наведеним у відповідності до вимог п. 11 ст. 128 ЦПК України судом розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному вебсайті судової влади України на 09.03.2021 року.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, судові повістки, що були адресовані ОСОБА_6 вважаються доставленими, оскільки надсилалися судом на останню відому суду адресу. Про зміну місця проживання, перебування чи місцезнаходження ОСОБА_6 суд не повідомляв.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

З урахуванням того, що неявка учасників справи не перешкоджає подальшому розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

Щодо заявлених ОСОБА_6 клопотань №1 та 3 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження по справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Між тим, як убачається з рішення суду від 17.07.2015 року по справі 643/1471/14-ц вказана цивільна справа розглядалась з інших підстав ніж зазначена справа та предмет позову також не є ідентичним. Враховуючи наведене відсутні підстави для задоволення клопотань в цій частині вимог.

Щодо вимог клопотань про перенесення розгляду справи після закінчення спалаху гострої респіраторної хвороби COVID 19 суд зазначає, що вказана обставина не є правовою підставою для перенесення судового розгляду. Крім того, відповідач не позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Щодо вжиття дієвих заходів реагування щодо надання обмежувального припису суд зазначає, що для надання заяв про видачу обмежувального припису главою 13 розділу 4 ЦПК України передбачений окремий порядок для подання таких заяв.

Щодо надання у п`яти примірниках всіх завірених належним чином прийнятих рішень суд зазначає про відсутність правових підстав для надання таких копій в такій кількості. Не зазначає таких підстав і ОСОБА_6 .

Щодо клопотань ОСОБА_6 про винесення окремих ухвал суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Вимоги клопотань про винесення окремих ухвал задоволенню не підлягають, оскільки постановлення окремих ухвал є правом, а не обов`язком суду та на час розгляду справи судом не встановлено будь-яких порушень законодавства.

Інші клопотання ОСОБА_6 також задоволенню не підлягають, оскільки не стосуються предмету доказування по даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , судді Московського районного суду м. Харкова Скотар Ю.А., судді Київського районного суду м.Харкова Николаєнко Ірини Вікторівни, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківства, визначення місця проживання дитини.

Крім інших позовних вимог ОСОБА_6 просив зобов`язати відповідача ОСОБА_8 припинити зазначені у позові дії на користь відповідача ОСОБА_9 ОСОБА_10 (том.30, а.с.161)

Також просив в якості відповідача заявив суддю Київського районного суду м.Харкова Ніколаєнко І.В. (том.35, а.с.145), під час розгляду нею вказаної справи.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтями 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз`яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

Тобто, якщо ОСОБА_6 вважав, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справи, він мав можливість оскаржити ухвалені у цих справах судові рішення до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі.

Щодо цивільної відповідальності, до якої позивач мав намір притягнути суддів-відповідачів, Консультативна рада європейських суддів зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Зазначений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах: від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначений висновок збігається із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 липня 2019 року у цивільній справі № 636/5534/15.

З матеріалів справи убачається, що в провадженні судді Московського районного суду м.Харкова Скотаря А.Ю. та Київського районного суду м. Харкова Ніколаєнко І.В. перебувала справа № 643/5842/16

ОСОБА_6 вказує на незгоду із процесуальними діями суддів Московського районного суду м.Харкова Скотаря А.Ю. та Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_11 в період, коли зазначена цивільна справа перебувала в їх провадженні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про закриття провадження у цивільній справі 643/5842/16 в частині позовних вимог ОСОБА_3 до судді Московського районного суду м. Харкова Скотаря Андрія Юрійовича та судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_7 про позбавлення батьківства, визначення місця проживання дитини.

Щодо заяви представника ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 – адвоката Авілової О.М. про застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_6 штучно створив перешкоди для подальшого розгляду справ по справі, зазначивши в якості відповідачів осіб, які жодним чином не відносяться до предмету спору та справа вже третій раз змінила районний суд.

В провадження судді ОСОБА_12 зазначена цивільна справа надійшла 14.09.2020 року.

Відповідно до вимог ч.12 ст.33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті. Протягом знаходження справи у провадженні судді Дзержинського районного суду м.Харкова Рибальченко Л. М. судом не встановлено зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_6 , що не позбавляє представника позивача за первісним позовом звернутися з вказаною заявою в подальшому за наявності правових підстав.

Керуючись ст. 255, 268 ЦПК України,

постановив:

В задоволенні клопотань №1 від 01.02.2021 року, №3 від 09.03.2021 року ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні заяви представника ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 – адвоката Авілової О.М. про застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_3 відмовити.

Закрити провадження у цивільній справі 643/5842/16 в частині позовних вимог ОСОБА_3 до судді Московського районного суду м. Харкова Скотаря Андрія Юрійовича та судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_7 про позбавлення батьківства, визначення місця проживання дитини.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії ухвали в частині закриття провадження по справі.

Повний текст ухвали виготовлено 15.03.2021 року.

Суддя