Постанова № 9555264, 20.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.04.10Справа №2а-1447/10/5/0170 09:59 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Сидоренко Д.В. при секретарі Лалаєві Д.О.

розглянувши за участю представників:

від позивача Бєляєв А.С. паспорт НОМЕР_1, дов. б/н від 26.06.09р.,

від відповідача - Горохова А.К. посвідчення НОМЕР_2

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Акціонерного товариства закритого типу «Вітас»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Акціонерне товариство закритого типу «Вітас» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0021661501/0 від 14.12.2009р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача викладені в акті перевірки № 422/15-1/20732633 від 03.12.2009р. не відповідають дійсності, у зв'язку з чим є неправомірним застосування штрафних санкцій, нарахованих податковим повідомленням-рішенням № 0021661501/0 від 14.12.2009р. на суму 170,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує. У запереченні на позов зазначив, що позивачем не надано належно оформленої декларації з податку на прибуток підприємства. Декларація, на яку посилається позивач заповнена всупереч правилам, передбаченим Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. № 143, у зв'язку з чим винесене податкове повідомлення-рішення № 0021661501/0 від 14.12.2009р. на суму 170,00 грн. є обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підпунктом 4.1.4. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181) передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Базовий податковий звітний період для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств встановлений п.16.4. ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, як квартальний податковий період. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Загальні вимоги до відправлення податкових декларацій поштою передбачено Законом № 2181. Зокрема, п.п. 4.1.7 Закону № 2181 встановлені єдині правила подання до податкової інспекції податкових декларацій поштою. Ці правила стосуються звітних документів, що мають статус податкової декларації. Так, відповідно до п. 1.11 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податку до контролюючого органу у строки, установлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення (п.п. 4.1.7 Закону № 2181).

Матеріали справи свідчать про те, що 26.10.2009 позивачем була здана зокрема податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 кварталу 2009 року, додаток К1/1 до декларації, для спрямування на адресу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим цінним листом з повідомленням про вручення, про що свідчить опис поштового вкладення №341486 (а.с.17), касовій чек від 26.10.2009 (а.с.18) про відправлення цінного листа №341486 (зворотній бік а.с.18).

Однак, 03.12.2009р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності, під час якої встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме, позивачем не подана декларація з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2009 року, граничний строк подання - 09.11.2009р.

За результатами перевірки складений Акт № 422/15-1/20732633 від 03.12.2009р., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0021661501/0 від 14.12.2009р. про нарахування податкового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.

Згідно пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

При цьому, спірна податкова декларація подана у встановлений Законом № 2181 строк подання податкової декларації 26.10.2009р. Тому посилання відповідача в акті перевірки на неподання декларації у встановлений строк є безпідставним та неправомірним.

Як вказав представник відповідача у судовому засіданні, підставою для визнання декларації такою, що не подана у строк, є відсутність необхідних перекреслень в переліку додатків до декларації.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованому у Мінюсті 25.08.2005 за №925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Але ж з наданого акту перевірки не можливо встановити, які саме порушення на думку податкового органу стали підставою для визнання податкової декларації такою, що не подана. В акті від 03.12.2009р. тільки наявні посилання на п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та на п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Нормативно-правовим актом яким затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток та Порядок її заповнення є Наказ ДПА України від 29.03.2003 №143.

Відповідно до п. 1.6 Порядку у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації

Так, п. 3.1 вказаного Порядку передбачено, що декларація складається із заголовної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а чотири (Р1-Р4) подаються виключно за рік.

Відповідно до ч.4 п.1.6. розділу 1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженому наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 передбачено, що оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

У судовому засіданні та у запереченні на позов відповідач вказує, що фактично позивачем був порушений п.1.6. Порядку заповнення декларації з податку на прибуток підприємства: у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. А саме у графі “додатки до рядків” відсутні перекреслення у графах з кодом додатку, який не подається разом з декларацією.

В свою чергу у графі “додатки до рядків” декларації з податку на прибуток позивача за 3 квартали 2009 року позначка «х» міститься у графі Додаток «К1/1», який був надісланий разом із декларацією 26.10.09р., напроти останніх граф відмітки відсутні.

Як вказує Порядок заповнення декларації, якщо рядок не заповнюється, то він перекреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Як вбачається з форми декларації на прибуток, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, зареєстрованої у Мінюсті України 08.04.2003 №271/7592, узгодженої рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківський діяльності від 31.03.2003 №06-10/239, після розділу Додаткові показники наявне речення: “До декларації додаються (потрібне позначити):”, після чого у табличної формі повинні бути наведені данні про додатки до рядків.

Таким чином судом дійшов висновку, що з урахуванням вимог ч.1 п.1.6. Порядку заповнення декларації про наявність особливих вказівок у самої декларації про заповнення розділу про наявні додатки, позивачем вірно не проставлені позначки про відсутність інших додатків.

Посилання відповідача на те, що відповідно до ч. 4 п. 1.6 Порядку додаток повинен подаватися на односторонніх аркушах форматом А-4, а позивачем додаток К1/1 поданий одному двосторонньому аркуші є безпідставним, оскільки ані Законом № 2181 ані зазначеним Порядком не передбачено такої підстави для неприйняття податкової декларації. Аналізуючи норми п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та норми п. 1.6 Порядку податкова декларація може бути не визнана такою лише у випадку якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно визнано декларацію позивача з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року такою, що не подана.

Оскільки у даному випадку декларація була подана з дотриманням строків, визначених законодавством, у спосіб визначений спеціальним законом, суд не вбачає підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, у звязку з чим, повідомлення-рішення № 0021661501/0 від 14.12.2009р. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021661501/0 від 14.12.2009р., без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021661501/0 від 14.12.2009р.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 20.04.2010р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 26.04.2010р.

На підставі викладено, керуючись статтями 11, 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021661501/0 від 14.12.2009р. про нарахування податкового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Вітас» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 4: ЄДРПОУ 20732633) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.