Рішення № 95549604, 16.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року м. Київ № 640/21777/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - відповідач), у якому просить суд:

- стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника кошти на користь бюджету через Головне управління ДПС у Черкаській області податковий борг в сумі 1 815 033,30 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до облікових даних контролюючого органу відповідач має податковий борг перед бюджетом в загальному розмірі 1 815 033,30 грн. У зв`язку з тим, що вказана податкова заборгованість відповідачем не погашена, сума боргу підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі № 640/21777/20 та призначено підготовче засідання на 04.11.2020.

Зважаючи на перебування головуючого судді Балась Т.П. на лікарняному розгляд справи відкладено на 03.02.2021.

У зв`язку із неявкою представників сторін у судове засідання 03.02.2021, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання письмових заперечень проти адміністративного позову не скористався.

30.10.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи подане клопотання представник відповідача покликається на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено справу № 910/24323/16 про банкрутство ПАТ «Мостобуд». Водночас, як зазначає відповідач, розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених до юридичної особи, повинен здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство.

Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Окрім цього, відповідно до пункту 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами пункту 59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до частини 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який набрав чинності 21 квітня 2019 року та вступив у дію 21 жовтня 2019 року мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 5 статті 41 зазначеного Кодексу передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Згідно з пунктом 87.10 статті 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.

Зі змісту положень пункту 87.10 статті 87 ПК України можливо дійти висновку, що з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань платника податків, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм Податкового кодексу України, однак в разі, якщо такі грошові зобов`язання включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.12.2018 року у справі № 809/2101/14 та у постанові від 26.12.2018 року у справі № 2а-0770/3601/11 виключно у випадку, коли вимоги контролюючого органу включені до конкурсних вимог у справі про банкрутство підприємства, норми Податкового кодексу України не застосовуються, а такі позовні вимоги про стягнення суми податкового боргу повинні розглядатися у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів включення заявленої у межах даної справи суми податкового боргу до конкурсних вимог у справі про банкрутство ПАТ «Мостобуд» № 910/24323/16.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у даному випадку, існує спір про стягнення податкового боргу за зверненням суб`єкта владних повноважень, а тому такий спір в розумінні статті 19 КАС України є публічно-правовим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі № 640/21777/20 слід відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до контролюючого органу податкові декларації платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9014948458 від 20.02.2018 терміном сплати 29.10.2017, 29.01.2018 на суму 14645,60 грн.;

- податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9012593859 від 06.02.2018 терміном сплати 29.04.2018, 29.07.2018, 29.10.2018, 29.01.2019 на суму 34087,63 грн.;

- податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9011875570 від 05.02.2019 терміном сплати 29.04.2017, 29.07.2019, від 29.10.2019, 29.01.2020 на суму 308206,71 грн.

Визначені у вказаних податкових деклараціях податкові зобов`язання у загальному розмірі 86 939,94 грн. відповідач не сплатив, що підтверджується даними інтегрованої картки ПАТ «Мостобуд».

У зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань, згідно статті 129 ПК України відповідачеві нараховано пеню в розмірі 5352,06 грн.

З матеріалів справи також установлено, що відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації, в яких відповідач самостійно визначив податкові зобов`язання, що підлягають сплаті до бюджету, а саме:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9016914939 від 13.02.2017 терміном сплати 30.09.2017, 30.10.2017, 30.11.2017, 30.12.2017, 30.01.2018 на суму 246,74 грн.

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9014934991 від 08.02.2018 терміном сплати 02.03.2018, 30.03.2018, 30.04.2018, 30.05.2018, 30.06.2018. 30.07.2017, 30.08.2018, 30.09.2018, 30.10.2018, 30.11.2018, 30.12.2018, 30.01.2019 суму 832,26 грн.

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9013004857 від 06.02.2019 терміном сплати 02.03.2019, 30.03.2019, 30.04.2019, 30.05.2019, 30.06.2019, 30.07.2019, 30.08.2019, 30.09.2019, 30.10.2019, 30.11.2019, 30.12.2019, 30.01.20 суму 826,26 грн.

Визначене у податкових деклараціях податкове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2011,26 грн. відповідач не сплатив, що підтверджується даними інтегрованої картки ПАТ «Мостобуд».

З матеріалів справи з`ясовано, що відповідачем подано до контролюючого органу податкові декларації платника податку з орендної плати з юридичних осіб, а саме:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9016987699 від 13.02.2017 терміном сплати 30.09.2017, 30.10.2017, 30.11.2017, 30.12.2017, 30.01.2018 на суму 225 620,29 грн.;

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9016022671 від 09.02.2018 терміном сплати 02.03.2018, 30.03.2018, 30.04.2018, 30.05.2018, 30.06.2018, 30.07.2017, 30.08.2018, 30.09.2018, 30.10.2018, 30.11.2018, 30.12.2018, 30.01.2019 суму 541 488,64 грн.;

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №90133106 від 06.02.2019 терміном сплати 02.03.2019, 30.03.2019, 30.04.2019, 30.05.2019, 30.06.2020, 30.07.2017, 30.08.2019, 30.09.2019, 30.10.2019, 30.11.2019, 30.12.2019, 30.01.2020 суму 541 488,64 грн.

Визначене у податкових деклараціях податкове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 1 308 597,57 грн. відповідач не сплатив, що підтверджується даними інтегрованої картки ПАТ «Мостобуд».

У зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань, згідно статті 129 ПК України відповідачеві нараховано пеню в розмірі 412 132,47 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 1 815 033,30 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11. статті 56 ПК України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов`язання оскарженню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, суму податкових зобов`язань відповідач у строки, встановлені податковим законодавством, не сплатив.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 02.02.2012 №155 на суму 19 156,49 грн. (а.с.12)

Вказана податкова вимога була надіслана контролюючим органом за адресою відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та було вручене відповідача 29.02.2012 (а.с.12).

Доказів оскарження податкової вимоги форми «Ю» від 02.02.2012 №155 або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надав.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості у розмірі 1 815 033,20 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (код ЄДРПОУ 01386326, зареєстроване місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника кошти на користь бюджету через Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 01386326, зареєстроване місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235) податковий борг в сумі 1 815 033,30 (один мільйон вісімсот п`ятнадцять тисяч тридцять три) грн. 30 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась