Рішення № 95548309, 16.03.2021, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер: 362/1481/20

Номер провадження 2/728/125/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.

за участю відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Антоненка І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

12.03.2020 року позивач звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з даним позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з них солідарно 6794.39 доларів США, що за курсом станом на 28.11.2019 року становить 162929 гривень 47 копійок, в рахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом згідно кредитного договору № К2НСАN06092668 від 26.09.2008 року.

В своїй заяві вказав, що згідно вищезазначеного кредитного договору надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 13825.43 доларів США. В зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за даним договором останнім, утворилася заборгованість за відсотками за користування кредитом, яка відповідачем та поручителями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в добровільному порядку не сплачена.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.09.2020 року вказану справу передано за підсудністю до Бахмацького районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15.01.2021 року відкрито провадження по справі, визначено про її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17.02.2021 року, яке відкладено на 16.03.2021 року з об`єктивних причин.

Представник позивача - Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі і не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, застосувавши строк позовної давності, оскільки останній платіж за даним кредитним договором ним було здійснено 28.07.2009 року. Пояснив, що вказаний кредит йому було надано позивачем для придбання транспорного засобу – автомобіля Шевроле Авео, який ним відповідно до акта прийому в заставу від 03.03.2012 року було повернуто позивачу в зв`язку з неможливістю сплати кредиту. Вважав, що в такий спосіб він виконав зобов`язання за кредитним договором. До даного часу позивач не звертався до нього з вимогою щодо повернення коштів та стягнення заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Антоненко І.Є. в судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, про що надав письмове клопотання з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.07.2018 року у справі за № 366/108816-ц.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, але у наданих заявах просили розглядати справу за їх відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог, застосувавши строк позовної давності.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено в судовому засіданні 26.09.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір № К2НСАN06092668 (надалі Договір), відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 13825.43 доларів США на термін до 25.09.2015 року, який він зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Предметом застави за даним Договором є автомобіль Шевроле Авео, 2008 року випуску.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Договором між ПриватБанком, як кредитором та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як поручителями, 26.09.2008 року укладено договори поруки за № К2НСАN06092668/1 та № К2НСАN06092668/2, відповідно (а.с. 15,16).

За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі . Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості за договором № К2НСАN06092668 від 26.09.2008 року, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за умовами кредитного договору, станом на 28.11.2019 року утворилася заборгованість, яка складається з наступного: 12131.71 доларів США заборгованість за тілом кредиту; 6794.39 долари США по відсоткам за користування кредитом; 2084.81 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 88510.67 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 3 зворот-5).

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути кошти в розмірі 6794.39 долари США за відсотками за користування кредитом.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до акта від 03.03.2012 року прийому в заставу «ПриватБанку» автомобіля позичальника ОСОБА_1 , останнім, як таким, що прострочив кредит за кредитним договором № К2НСАN06092668 від 26.09.2008 року, передано автомобіль Шевроле Авео, 2008 року випуску.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 4.11 Договору визначено строк позовної давності тривалістю у п`ять років за вимогами про стягнення Кредиту, винагороди та процентів за користування Кредитом.

Згідно вищевказаного розрахунку заборгованості останній платіж в рахунок Договору було здійснено ОСОБА_1 28.07.2009 року.

14.02.2020 року на ім`я відповідачів позивачем було направлено повідомлення про сплату заборгованості (а.с. 6 зворот, 9).

Оскільки умовами Договору встановлений строк позовної давності у 5 років, то за захистом своїх прав позивач мав би звернутися до суду в період з 29.07.2009 року до 28.07.2014 року.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 (справа № 366/1088/16-ц), висновки якого відповідно до положень ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягають врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права, для обчислення початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах Верховний Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якого якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності, виходячи з дати здійснення останнього платежу, позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням позиції відповідачів про застосування строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 257, 261, 267, 526, 553, 1048, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» м. Київ вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 16.03.2021 року.

Суддя О.І. Глушко