Постанова № 95546102, 11.02.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/694/21

Провадження №3/428/501/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

судді Комплєктової Т.О.,

за участі секретаря Казюк Л.Г.,

розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Держпраці у Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого в Луганському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки» на посаді начальника відділу територіальної оборони Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії №ЛГ23981/1766/АВ/П/ПТ від 27.11.2020 року, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке виявлено 27 листопада 2020 року за місцем служби на посаді т.в.о. начальника військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07668758, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд.38), зафіксоване актом інспекційного відвідування від 27.11.202 року №ЛГ 23981/1766/АВ. Виявлені порушення: частин 1,2 статті 115 КЗпП, частини 1 статті 116 КЗп, частини 5 статті 97 КЗпП, частини 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці» № 108, передбачена відповідальність за частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме при звільненні не проведено остаточних розрахунок з працівниками у день звільнення, зокрема:

- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звільнено, відповідно до наказу №79-ДС від 31.10.2020 року.

- остаточний розрахунок при звільненні було здійснено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20.11.2020.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надавав. Таким чином особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою відповідно до положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП України про день, час та місце розгляду справи не з`явилася, про причини неявки не повідомила, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року, відповідно до яких, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .

До суду ОСОБА_1 надав заяву із додатковими матеріалами щодо його невинуватості. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначив, що він, на момент звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був відсутній на роботі, не приймав вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення управлінських рішень та не виконував тимчасово обов`язки військового комісара, що підтверджується наказом військового комісара Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.09.2020 №189. Розрахунок із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було проведено в повному обсязі, що підтверджується довідками від 10.01.2021 №ВФЗ/184. ВФЗ /185. Враховуючи викладене, просив адміністративну справу відносно нього закрити.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку,зміцнення законності,запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП є посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю (ч. 1 і 2 цієї статті);

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони права громадян на працю, на оплату праці, на охорону праці та інших прав у трудовій сфері.

Об`єктивна сторона правопорушення може полягати, серед іншого, у порушенні строків виплати заробітної плати.

При цьому, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Відповідно до статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 допустив порушення строків виплати заробітної плати, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.41 КУпАП.

Суд зазначає, що відповідно до наданих суду матеріалі адміністративної справи встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на 31.10.2020 на посаді тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Луганського обласного військового комісаріату виконував полковник ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 призначено на посаду тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Луганського обласного військового комісаріату 27.11.2020 року.

Відтак, ОСОБА_5 на момент вчинення адміністративного правопорушення перебував на посаді заступника начальника відділу Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто не міг допустити порушення строків виплати заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки не був уповноважений на тимчасове виконання обов`язків військового комісара Луганського обласного військового комісаріату.

Більш того, відповідно до пояснень, наданих тимчасово виконуючим обов`язки начальника сектору соціальних виплат Захарківа А. встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку вимог ст. 87 ЗУ «Про державну службу» при звільненні їм були нараховані грошові кошти (вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних плат), однак на момент звільнення державних коштів на рахунках Луганського обласного військового комісаріату не було, у зв`язку із чим, фактично грошові кошти було останнім виплачено лише 20.11.2020 року. Окрім того, в порядку вимог ст.116, 117 Кодексу законів про працю, останнім було зараховано та 27.11.2020 року виплачено компенсацію середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Даний факт підтверджується наданими суду на дослідження матеріалами, зокрема відповідно до довідки №ВФЗ/184 від 10.01.2021 ОСОБА_3 нараховано та виплачено з урахувнням ПДВ грошові кошти у сумі 32 016 гривень 36 копійок ( нарахування при звільненні та компенсація середнього за рахунку за затримку при звільненні) та №ВФЗ /185 від 10.01.2021 №ВФЗ/185 ОСОБА_2 нараховано та виплачено з урахувнням ПДВ грошові кошти у сумі 31 337 гривень 50 копійок (нарахування при звільненні та компенсація середнього за рахунку за затримку при звільненні).

Відтак, перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Луганського обласного військового комісаріату, станом на 27.11.2020 року ОСОБА_1 вжив належних заходів для забезпечення виплати компенсації середнього за рахунку за затримку при звільненні ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Притягнення керівника до відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП можливе лише тоді, якщо порушення строків виплати при звільненні відбулось через його дії або бездіяльність, після проведення відповідного фінансування.

Тобто, ОСОБА_6 , вживались залежні від нього заходи з метою дотримання вимог законодавства про працю, тобто порушення строків виплати заробітної плати відбулось з незалежних від нього причин, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони правопорушення, і як наслідок, відсутність події та складу самого правопорушення.

Крім того, відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд зазначає, що Головним управлінням Держпраці в Луганській області не надано жодних належних доказів на підтвердження порушення вимог трудового законодавства саме з вини ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція.

Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотне.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд.

Суддя Т. О. Комплєктова