Рішення № 95546068, 11.03.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 Провадження №2/425/94/21

Справа №425/3508/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Мирошникової О. Ш.

за участю: секретаря судового засідання Кулішової О. С.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Жидких О. В., представника відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Степанцова В. Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 – позивач, до

Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради – відповідач,

про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення сум, належних працівникові при звільненні та моральної шкоди, та

ухвалив це рішення про таке:

І. Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

1.21.12.2020 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради (далі – відповідач) про скасування наказу про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн та судового збору.

Підстава позову: порушення відповідачем законодавства про працю, що полягає у незаконному звільненні позивача, яке призвало до вимушеного прогулу та моральних страждань позивача.

Моральні страждання позивач понесла внаслідок:

-зміни способу життя;

-необхідності докладання додаткових зусиль для захисту та відновлення своїх прав, приниження;

-втрати колишньої ділової репутації та авторитету;

-позбавлення позивача можливості працевлаштуватися на рівнозначну посаду та взагалі за фахом;

-відсутності коштів для існування.

2.04.01.2021 позивач подала до суду уточнену позовну заяву, чим виправила недоліки позовної заяви від 21.12.2020.

3.01.02.2021 відповідач подав до суду відзив у якому позов не визнав, оскільки позивач:

-була особою, яка безпосередньо обслуговує товарні та грошові цінності, тому належить до осіб, які можуть бути звільнені на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

-неналежно виконувала обов`язки головного бухгалтера відповідно до посадової інструкції, внаслідок чого збільшилась заборгованість відповідача перед бюджетом;

-вчинила дії, що призвели до нестачі надлишків матеріальних цінностей відповідача;

-не обґрунтувала стягнення на її користь моральної шкоди.

4.05.02.2021 позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій не погодилась із доводами відповідача, наведеними у відзиві з таких підстав:

-позивач не є особою, яку можна звільнити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

-неналежне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, що призвело до утворення заборгованості перед бюджетом, не є предметом спору;

-відповідач не довів наявність законних підстав для звільнення позивача;

-стягнення суми моральної шкоди обґрунтовується, зокрема, неможливістю позивача знайти роботу відповідно до досвіду та кваліфікації, перебуванням її на обліку як безробітної та одержанням допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.

5.23.02.2021 позивач подала до суду заяву, у якій зазначила, що відповідач виконав її позовні вимоги в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та просила суд стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди та судовий збір.

25.02.2021 позивач подала до суду заяву про залишення без розгляду вказаних позовних вимог.

6.У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у зв`язку з повним відновленням прав позивача.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

7.Разом із позовною заявою позивач подала до суду клопотання про витребування доказів та відстрочення сплати судових витрат.

8.16.02.2021 представник відповідача подав до суду заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із вирішенням спору мирним шляхом.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

9.24.12.2020 суддя залишила позовну заяву без руху, встановила позивачу строк у десять днів для усунення недоліків позовної заяви та відмовила позивачу в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

10.13.01.2021 суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

11.16.02.2021 суд задовольнив заяву представника відповідача про відкладення розгілку справи.

12.25.02.2021 суд задовольнив заяву позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

13. Оскільки частина позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишена судом без розгляду про що 25.02.2021 постановлено відповідну ухвалу, суд розглядає фактичні обставини лише в частині, що стосується стягнення з відповідача моральної шкоди.

14. 20.12.2019 Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради (далі - відповідач) та ОСОБА_1 (далі – позивач) уклали безстроковий трудовий договір, за умовами якого позивач була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера на підставі наказу № 154-к від 19.12.2019.

09.12.2020 відповідач звільнив позивача з цієї посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Підстави звільнення:

-акт № 166 від 07.12.2020, у якому працівники відповідача зафіксували нестачу матеріальних цінностей на суму 21002, 19 грн. та надлишок матеріальних цінностей (а.с. 13);

-невиконання позивачем обов`язків відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера.

17.02.2021 відповідач поновив позивача на роботі на посаді головного бухгалтера на підставі наказу № 18-к від 17.02.2021 та звільнив за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 19-к від 17.02.2021, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Запис про звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України відповідач визнав недійсним.

Також відповідач сплатив на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у повному обсязі, про що позивач зазначила у заяві від 23.02.2021.

Ці обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача та наказу про звільнення позивача (а.с. 6, 7, 91).

15.Позивач у своїй позовній заяві зазначає такі обставини, які свідчать про понесення нею моральних страждань у зв`язку з порушенням її трудових прав:

-зміна способу життя та необхідність докладати додаткові зусилля для захисту та відновлення своїх прав;

-приниження;

-втрата колишньої ділової репутації та авторитету;

-позбавлення позивача можливості працевлаштуватися на рівнозначну посаду відповідно до досвіду та кваліфікації та взагалі за фахом;

-відсутність коштів для існування;

-перебування на обліку як безробітної та одержання допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.

16.У судовому засіданні позивач зазначила, що вона пропрацювала на посаді бухгалтера 32 роки та протягом цього часу не мала зауважень від керівництва.

Після звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України їй почали телефонувати та питати, чому так сталося, вона відчула на собі неприязні погляди оточуючих.

17.Згідно з розрахунковими листами за вересень та жовтень 2020 року заробітна плата позивача на посаді головного бухгалтера відповідача складала відповідно 13465,00 грн. та 18294,00 грн. (а.с. 40).

18.Відповідно до довідки Рубіжанського міського центру зайнятості від 03.02.2021 позивач зареєстрована як безробітна з 10.12.2020, її дохід за період з 10.12.2020 до 21.12.2020 становить 709,67 грн. (а.с. 71).

V. Норми права, які застосував суд.

19. Конституція України:

Частина 6 статті 43 – громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

20.Цивільний кодекс України:

Пункт 9 частини 2 статті 16 - способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема:

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частина 1 статті 1167 – зокрема моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

21.Кодекс законів про працю України :

Пункт 2 частини 1 статті 41 КЗпП України - крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Стаття 237-1 - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

22.Цивільний процесуальний кодекс України:

Частина 4 статті 263 – при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

23.Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»:

24.Пункт 3 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пункт 5 - обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Пункт 9 - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Пункт 13 - судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

VІ. Мотивована оцінка суду.

25. Оскільки частина позовних вимог залишена без розгляду, суд оцінює доводи сторін лише в частині, що стосується стягнення з відповідача моральної шкоди.

26. Суд встановив, що відповідач 09.12.2020 звільнив позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, 17.02.2021 - поновив її на роботі та звільнив за угодою сторін; також відповідач виплатив позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

27. Через звільнення позивача з роботи у зв`язку із вчиненням дій, які дають підстави для втрати довіри до працівника, позивач більш ніж протягом двох місяців була змушена терпіти моральні страждання внаслідок:

-самого факту її звільнення відповідно до статті КЗпП України, що дає підстави сумніватися у її чесності, враховуючи тривалий трудовий стаж на посаді бухгалтера;

-виникнення труднощів у працевлаштуванні на рівнозначну посаду за фахом;

-фінансових проблем, яких позивач зазнала через втрату роботи;

-необхідності отримання статусу безробітної та допомоги по безробіттю у розмірі, що є значно меншим за середньомісячний дохід позивача до звільнення.

28. Крім того, позивачу довелось витрачати час та зусилля для звернення до суду за захистом своїх порушених трудових прав.

29. На думку суду факти поновлення позивача на роботі та виплати їй відповідачем вихідної допомоги за час вимушеного прогулу свідчать про визнання відповідачем неправомірності звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

30. Позивач довела наявність моральних страждань, пов`язаних із неправомірним звільненням, причинно-наслідкового зв`язку між цим діянням та його наслідками, та вину відповідача у заподіянні їй моральних страждань.

31. Тому у справі є підстави відповідно до ст. 23 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України для стягнення з відповідач на користь позивача моральної шкоди.

32. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує такі обставини:

-характер моральних страждань позивача – душевні страждання;

-тривалість обставин, що призвели до моральних страждань – більше, ніж два місяці;

-відновлення відповідачем порушених прав позивача та, внаслідок цього, її авторитету, ділової репутації, нормальних життєвих зв`язків.

33. За таких обставин суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.

VI. Розподіл судових витрат:

34. Згідно з квитанцією від 04.01.2021 № 0.0.1965806959.1 позивач сплатила 840,80 грн. судового збору.

35. Ціна позову 22270,77 грн. (12270,77 + 10000), вимога задоволені у сумі 1000 грн, що становить 4,5%.

Вимоги позивача суд задовольнив частково, тому суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 37,80 грн. пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України: 840 грн. * 4,5% = 37,80 гривень.

Суд вирішив:

1.Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення сум, належних працівникові при звільненні та моральної шкоди.

2.Стягнути з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000,00 гривень (одна тисяча гривень).

3.Стягнути з Комунальне підприємство «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 37,80 гривень (тридцять сім гривень 80 копійок).

4.Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

5.Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради (місцезнаходження: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Іванова, буд. 157; ідентифікаційний код юридичної особи: 33515421).

Суддя Рубіжанського міського суду Луганської областіМирошникова О.Ш.