Рішення № 95544588, 16.03.2021, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/538/20

2/0187/91/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участі секретаря судового засідання Дудки В.В., розглянувши в залі суду, у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

Встановив:

21.04.2020 до суду звернувся представник АТ КБ «Приватбанк» Савіхіна А.М. з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

В обґрунтування позову, з урахуванням уточнень від 05.06.2020, представник позивача зазначив, що 26.08.2011 між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н про надання йому кредиту у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.06.2016. Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором б/н від 26.08.2011 становить 6 627,44 грн. Спадкоємцями померлого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. На виконання вимог ст.1281 ЦК України 03.12.2016 була направлена претензія кредитора до Петриківської державної нотаріальної контори, яка зареєстрована 23.12.2016 і заведена спадкова справа № 350/2016. 30.09.2019 спадкоємцям було направлений лист-претензію, згідно якого АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив свої вимоги, але ніяких дій по сплаті заборгованості відповідачами не здійснено. Тому представник позивача, посилаючись на вищевказане, просила стягнути з відповідачів на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість спадкодавця перед кредитором у розмірі 6 627,44 грн. та судові витрати.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

Ухвалою судді від 10.06.2020 відкрито загальне позовне провадження та надано відповідачам термін на надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 22.09.2020 за клопотанням представника позивача витребувано докази: інформацію про склад сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату смерті ОСОБА_3 ; копію спадкової справи заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; інформацію про нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_3

08.12.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводити у його відсутність за наявними в справі доказами. Згідно відповіді на відзив від 01.09.2020 просили задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце його проведення були повідомлені у встановленому законом порядку, подали письмові заяви про проведення судового розгляду у їх відсутність, позовні вимоги не визнали, в процесі розгляду справи відповідачем ОСОБА_2 було надано відзив на позов про відмову у задоволені позовних вимог, оскільки не отримували спадкового майна, після смерті ОСОБА_3 .

Виходячи з викладеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим здійснювати судовий розгляд справи за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи і надані в ній докази на обґрунтування і спростування вимог, приймаючи до уваги позицію сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Як встановлено судом з письмових доказів, 26.08.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданим 24.06.2016 Петриківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис № 254.

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у ОСОБА_3 виникла заборгованість, яка станом на дату смерті боржника 22.06.2016 становить 6 627,44 грн. і складається із: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 6 627,44 грн.

03.12.2016 вих. № SAMDN52000049218868 ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є позивач, звернувся до Петриківської державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України до спадкоємців померлого, яка отримана 23.12.2016.

23.12.2020 Петриківська державна нотаріальна контора листом за вих. № 2211/02-14 повідомила АТ КБ «Приват Банк», що претензія зареєстрована. При цьому, повідомила, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 до нотаріальної контори не зверталися.

16.09.2019 АТ КБ «ПриватБанк» направило претензію ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про добровільне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

До спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, а і його обов`язки. Винятком з цього правила є лише зобов`язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов`язання спадкодавця, але у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (стаття 1281 ЦК України).

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Спадкування, тобто перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Зазначені правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 192/2761/14 (провадження № 61-4724 св18).

Отже, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, які прийняли спадщину, дійсний розмір вимог кредитора, встановити обсяг спадкового майна та його вартість та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , після надходження 23.12.2016 листа-претензії ПАТ КБ «ПриватБанк», судом встановлено, що спадкоємці до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не звертались, свідоцтво про право на спадщину не отримували.

Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилався на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З відповіді Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області від 09.10.2020 судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 (відповідачі).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, заявили про відмову від прийняття спадщини, відповідачі таких доказів не подали.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні пред`явлених до нього вимог кредитора.

Відповідачем ОСОБА_2 заперечується наявність у спадкодавця будь-якого нерухомого майна з посиланням на відомості є Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак такого витягу до суду не надано.

Суд зазначає, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, що узгоджується з позицією Верховного суду України (постанова від 18.09.2019 у справі № 640/6274/16-ц, провадження № 61-25487св18).

Відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої, частини четвертої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 , які прийняли спадщину у порядку визначеному ст. 1268 ЦК України, разом із правами спадкодавця прийняли також і його обов`язки, в тому числі, і обов`язки щодо погашення боргу спадкодавця перед кредитором, прийнявши спадщину відповідачі не довели перед чудом факт перевищення розміру вимог кредиторів над обсягом спадкового майна, а тому вони повинні солідарно відшкодувати кредитору спадкодавця суму боргу за кредитом у розмірі 6 627, 44 грн.

Доводи відповідачів, викладені у заяві та відзиві на позов, не спростовують висновків суду з підстав, що наведені вище, оскільки кредитор спадкодавця звернувся до спадкоємців з вимогою у встановлені ст.1281 ЦК України строки.

При цьому, заява відповідача ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу позовної давності безпідставні, оскільки лист-претензія була направлена відповідачам (спадкоємцям) 30.09.2019, а до суду позивач звернувся 21.04.2020, тобто в межах трирічного строку, визначеного статтею 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути солідарно на користь позивача судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн., який підтверджено платіжним дорученням № ZZ422B0U3Y від 12.02.2020.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, ЦПК України, ст. ст. 608, 1216,1218, 1281,1282 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, рах. № НОМЕР_4 ; МФО 305299) борг спадкодавця перед кредитором за договором № б/н від 26.08.2011 у розмірі 6 627 (шість тисяч шістсот двадцять сім) грн. 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, рах. № НОМЕР_4 ; МФО 305299) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1 051 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, рах. № НОМЕР_4 ; МФО 305299) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1 051 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн.).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. О. Говоруха