Рішення № 95544157, 15.03.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/23/21

Провадження № 2-а/209/13/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Замкової Я.В.

за участі секретаря – Погрібної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Департаменту патрульною поліції Національної поліції України, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Департаменту патрульною поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Просить суд скасувати постанову серії ЕАН № 3584922 від 22.12.2020 року винесену інспектором роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульною поліції лейтенантом поліції Пасічник Ярославом Олександровичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 22.12.2020 року о 05-49 годині він керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGS 28.540, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки ВЕСТТ 930018, державний знак НОМЕР_2 на перехресті автомобільної дороги М-21 та М-12 у Вінницькій області, де був зупинений інспектором роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульною поліції сержантом поліції Білоус Дмитром Олеговичем, який відносно нього склав постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3584877. Згідно вказаної постанови він був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, оскільки перевозив великогабаритний вантаж ширина якого виступала за габарити, чим порушено п 22 ПДР України. За вчинення вказаного правопорушення на нього було накладено штраф у розмірі 510,00 грн. Цього ж дня о 06-30 годині рухаючись на автомобільній дорозі М-12 у Вінницькій області, був зупинений інспектором роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульною поліції лейтенантом поліції Пасічник Ярославом Олександровичем, який відносно нього склав постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3584922. Згідно вказаної постанови він був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, оскільки перевозив великогабаритний вантаж, а саме сільськогосподарську техніку відповідного дозволу, чим порушено п 22.5 ПДР України. За вчинення вказаного правопорушення на нього було накладено штраф у розмірі 510,00 грн. Вважає, що вказане правопорушення слід вважати триваючим, постанова є незаконною та підлягає скасуванню з підстав того, що оскільки він не вчиняв адміністративного правопорушення, а в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у вчиненні вказаного правопорушення, і тому постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13 січня 2021 року вказану позовну заяви прийнято до провадження та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві заявив клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

09 лютого 2021 року від представника відповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області надійшов відзив на позов з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. У відзиві представник відповідача зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в судовому засіданні за відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2020 року о 05-49 годині інспектором роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульною поліції сержантом поліції Білоус Дмитром Олеговичем була винесена постанова серії ЕАН № 3584877 від 22.12.2020 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно вказаної постанови, позивач 22.12.2020 року о 05-45 годині в с. Зарванці Вінницької області по вул. Мечнікова, 27, керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGS 28.540, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки ВЕСТТ 930018, державний знак НОМЕР_2 на якому перевозив вантаж, ширина якого виступала за габарити, чим порушив п. 22 ПДР. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 10).

В подальшому, 22.12.2020 року о 06-30 годині інспектором роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульною поліції лейтенантом поліції Пасічник Ярославом Олександровичем була винесена постанова серії ЕАН № 3584922 від 22.12.2020 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно вказаної постанови, позивач 22.12.2020 року о 06-26 годині на автомобільній дорозі М-12 у Вінницькій області, керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGS 28.540, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки ВЕСТТ 930018, державний знак НОМЕР_2 на якому перевозив вантаж, а саме сільськогосподарську техніку, без відповідного дозволу, чим порушив п. 22.5 ПДР. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 9).

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №569/15894/15-а, зазначено, що "триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону". Таким чином, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Таким чином, адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 слід вважати триваючим.

Доводи позивача про те, що ПДР України він не порушував, суд вважає такими, що відповідають дійсності за наступних підстав.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому основним документом, що надає право на рух великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, є дозвіл, що видається перевізнику Національною поліцією за наявності узгодження з дорожніми, комунальними підприємствами і організаціями.

На момент перевезення позивачем габаритного вантажу та на момент винесення інспектором оскаржуваної постанови, позивач мав при собі дозвіл № 2020-13128901-1282 НГ з 21.12.2020 року по 19.01.2021 року (а.с. 13) на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який дозволяв позивачу перевозити вантаж, а саме техніку, яка не перевищує нормативи вказані в дозволі, на вказаному транспортному засобі та по вказаному автошляху.

Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року № 1007/1207, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансбезпеки та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великоваговихта/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогих загального користування (п.1 Порядку №879).

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (вісі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (підп.2 п.2 Порядку №879).

В підп. 6 п.2 Порядку № 879 вимірювальним і зважувальним обладнанням вважаються технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

В п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно- вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Відповідно до п.п. 12,13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повино: утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням); видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до пп.пп. 7-9 п. 2 Порядку № 879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Відповідно до п. 8 вище вказаного Порядку, у темну пору доби місце здійснення габаритно-вагового контролю повинне бути освітленим.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти та за допомогою спеціального, сертифікованого вимірювального обладнання. Як вбачається з вище вказаного, працівник поліції не застосовував передбачені чинним законодавством правил проведення габаритно-вагового вимірювання, що підтверджує відсутність належних та допустимих доказів порушення мною чинного законодавства.

Фактична зупинка ТЗ була здійснена на узбіччі дороги при відсутності стаціонарного чи пересувного пунктів, лише за наявності автомобіля поліції, до того ж, вимірювання, з використанням відповідного обладнання взагалі не відбувалось, що є грубим порушенням Порядку № 879. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За вимогами частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 132-1 КУпАП, адміністративна відповідальність наступає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. В санкції даної статті також вказано, що за дане правопорушення несуть відповідальність і водії.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідачем не було дотримано вимог ст.ст. 33, 280 КУПАП, тобто постанова винесена упереджено, а інспектором не об`єктивно досліджені та визначені ті обставини, які мають значення для винесення обґрунтованої постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ч. 3 ст. 2 КАС України прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без повного дослідження об`єктивної та суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУПАП, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил скасувати

У той же час щодо закриття провадження у справі, суд вважає ці вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так за ч. 1, 2 ст. 222 КУПАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті...у тому числі частина перша статті 132-1 КУПАП України. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення за порушення ПДР України за ч.1 ст.132-1 КУПАП, належить органам Національної поліції, що відноситься до дискреційних повноважень останніх.

Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення за порушення ч.1 ст.132-1 КУПАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів національної поліції, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити постанову про закриття провадження у справі замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.

Щодо розподілу судових витрат у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, за подання позову до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 420,40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 8).

Факт отримання позивачем правничої допомоги вартістю 1150 грн. від адвоката Сидоренко А.С., підтверджується доданими до позову свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, договором про надання юридичної допомоги, рахунком фактурою, квитанцією до прибуткового касового ордера, актом виконаних робіт, описом наданих послуг (а.с. 14-19).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1150 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області Депертаменту патрульною поліції, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст. ст. 9, 132-1, 251, 252 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, ст.ст. 241, 242, 244, 245, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Департаменту патрульною поліції Національної поліції України, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3584922 від 22.12.2020 року винесену інспектором роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульною поліції лейтенантом поліції Пасічник Ярославом Олександровичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління патрульної поліції у Вінницькій області, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця, 21010, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок та витрат на правничу допомогу в сумі 1150,00 гривень, а всього на загальну суму 1570 гривень 40 копійок.

В частині позовних вимог щодо закриття провадження по справі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 15 березня 2021 року.

Суддя Я.В. Замкова