Ухвала суду № 95543447, 16.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

16 березня 2021 року м. Київ № 826/3052/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в м. КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд-230»простягнення заборгованості У С Т А Н О В И В:

Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - позивач, Правобережне ОУ ПФУ в м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд-230» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Теплобуд-230»), у якому просить стягнути з ТОВ «Теплобуд-230» заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01 серпня 2015 року по 31 березня 2016 року в сумі 15 731, 72 грн на розрахунковий рахунок №25608301232821, код платежу 50020600 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та області, МФО 322669).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 06 березня 2020 року відкрито скорочене провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 26 квітня 2017 року, за клопотанням позивача, провадження у справі №826/3052/17 зупинено до розгляду Верховним Судом касаційної скарги по справі №570/2268/14-а.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», розділом 3 якого внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідні положення зазначеного Закону встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 21 серпня 2020 року, за клопотанням в.о. начальника ГУ ПФУ в м. Києві, провадження у справі №826/3052/17 поновлено за стадії, на якій його було зупинено.

Адвокатом Бердило О.М., який діє в інтересах відповідача, через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про закриття провадження у справі, яка мотивована тим, що згідно з положеннями частини п`ятої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги ГУ ПФУ в м. Києві не належать до прийнятих Законом правил адміністративного судочинства.

Представником ГУ ПФУ в м. Києві подані заперечення на заяву про закриття провадження, які обґрунтовані тим, що справи за позовом суб`єктів владних повноважень щодо стягнення заборгованості, підлягають розгляду за правилами адміністративного сдуочинства.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Таким чином, однією з підстав звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом до юридичної особи може бути наявність відповідних повноважень, наданих Законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, необхідно зазначити, що у своїй діяльності Пенсійний фонд України керується Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VІ, Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 № 400/97-ВР та Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 тощо.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань;

виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VІ Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Таким чином, керуючись нормами пенсійного законодавства та положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, з метою реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення, Пенсійний фонд України та його територіальні органи наділені правом звертатися до суду з позовами про стягнення сум.

Отже, вирішення спору у цій справі, який виник між сторонами з приводу стягнення заборгованості на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» належить до компетенції Окружного адміністративного суду міста Києва.

З огляду на викладене, підстави для задоволення заяви представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі №826/3052/17 відсутні.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Бердила Олега Миколайовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд-230», про закриття провадження в адміністративній справі №826/3052/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов