Рішення № 95543398, 16.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/142/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 50 до 60 відсотків;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 06.11.2020 по довічно у розмірі 60 відсотків від заробітку, нарахувати та виплатити різницю, з урахуванням фактично сплаченої за цей період часу суми щомісячного довічного грошового утримання.

Позов мотивовано тим, що оскільки на день звільнення загальний стаж позивача, що підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді дорівнює 25 років 07 місяців 06 днів, то відповідно і розмір її щомісячного довічного грошового утримання - 60 відсотків, що підтверджується і розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який було розраховано Новозаводським районним судом міста Чернігова.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У відзив на позовну заяву, відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що указом Президента України № 936/2000 від 31.07.2000 (а.с. 8-9) позивача призначено строком на п`ять років на посаду судді Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Постановою Верховної Ради України № 2788-IV від 08.07.2005 (а.с. 10-11) позивача обрано на посаду судді місцевого Новозаводського районного суду міста Чернігова безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 3026/о/15-20 від 05.11.2020 позивача звільнено з посади судді Новозаводського районного суду міста Чернігова у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 12-14).

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України № 254150013252 від 18.11.2020 ОСОБА_1 призначено з 06.11.2020 довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків від заробітку (а.с. 24).

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 06.11.2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 25 років 07 місяців 06 днів, що підтверджується розрахунком стажу судді (а.с. 13-14).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за № 5046-5488/Ф-02/8-2500/20 від 21.12.2020 відповідач відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на те, що визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці становить 50% від судової винагороди, відповідає чинному законодавству.

Вважаючи перерахунок її пенсії протиправним, а своє право порушеним, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (доповнено згідно із Законом № 1798-VIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII, чинного на день призначення позивача на посаду судді, було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону 2447-VIII, який набрав чинності 05 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Крім того, на час обрання позивача на посаду судді була чинною норма абзацу 2 пункту 1 Указу Президента України № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 - до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року позивач на денному відділенні навчалась в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого, отримала диплом про вищу освіту за спеціальністю правознавство, що підтверджується як записом в моїй трудовій книжці, так і дипломі спеціаліста.

Таким чином, до стажу роботи позивача на посаді судді входить крім зарахованого відповідачем стажу - 20 років 2 місяці 22 дні, стаж роботи в галузі права - 3 роки, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денному відділенні - 2 роки 4 місяці 15 днів.

Отже на день звільнення загальний стаж позивача, що підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді дорівнює 25 років 07 місяців 06 днів, що підтверджується і розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який було розраховано Новозаводським районним судом міста Чернігова (а.с. 13-14).

Якщо виходити із законодавчих положень частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII у поєднанні з положеннями абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, вдаючись до системного, об`єктивного та цільового їхнього трактування, то можна дійти висновку про те, що відповідно до законодавства, яке діяло на день зайняття громадянином України посади судді вперше, час роботи в галузі права, який є однією з необхідних умов для того, щоб бути рекомендованим на посаду судді, незалежно від тривалості цього стажу та виду діяльності, не зараховувався до стажу роботи на посаді судді. Строк роботи в галузі права та належність певної роботи (діяльності) до роботи в галузі права мали значення лише для реалізації права на зайняття судової посади.

Відповідно до закону, який регулював питання стажу роботи судді на час зайняття суддівської посади вперше, до суддівського стажу мали зараховуватися передбачені в такому законі певні види роботи (професійної діяльності) у разі дотримання встановленої законом умови, за яких робота не на посаді судді прирівнюється до суддівської діяльності.

Інакше кажучи, якщо особа, яка працювала на посаді судді, мала необхідний стаж роботи в галузі права - чи то на посаді прокурора і слідчого, чи адвоката, чи займалася науковою діяльністю у відповідній науковій установі тощо, то такий стаж визнався необхідним для вирішення питання про призначення її на судову посаду, але не відносився до стажу роботи на посаді судді. Відповідно до закону був запроваджений підхід, за якого до стажу роботи на посаді судді зараховувався певний вид роботи, але якщо були дотримані передбачені законом умови, за яких строк роботи на не суддівській посаді має зараховуватися до роботи на посаді судді. Йдеться, зокрема, про дотримання передбаченої законом умови наявності в особи стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Натомість виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стражів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів», пункти 48,49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Системний аналіз статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.

Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці четвертому пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) (аналогічна позиція висловлена у постанові ВП ВС від 08.10.2020 по справі № 9901/537/19).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у спірних правовідносинах позивачу до стажу роботи на посаді судді необхідно зарахувати стаж роботи, що загалом складає 25 років 07 місяців 06 днів.

Також позивач просить визначити їй розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки при призначенні її на посаду судді у 2000 році діяв закон, яким було передбачено, що в разі виходу судді у відставку призначалось щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 60 % заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, тому позивач мала очікування на отримання саме 60 % заробітної плати, а не 50 %, що є звуженням гарантій їх незалежності.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Ніяких застережень норми Закони України « Про судоустрій та статус суддів» чинні на момент призначення позивачу довічного грошового утримання не містять, що при вирішенні питання розміру щомісячного грошового утримання застосовуються норми чинні на час призначення позивача на посаду судді. Тому правових підстав застосовувати норми законодавства, які не є чинними на момент визначення розміру шомісячного грошового утримання немає.

В свою чергу, оскільки суд дійшов висновку, що відповідач повинен визначити стаж ОСОБА_1 , що враховується для обчислення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці - тривалістю 25 років 07 місяців 06 днів, тому відповідач повинен сплачувати позивачу щомісячне грошове утримання в розмірі 60% суддівської винагороди працюючого судді.

При цьому суд зауважує, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення ст.22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 № 2453-VI.

В частині позовних вимог про зобов`язання ПФУ здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці по довічно слід відмовити, оскільки це питання не є спірним, а судовому захисту підлягають тільки порушені права.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд, із встановлених обставин у цій адміністративній справі, приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги в частині, тому даний адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 50 до 60 відсотків.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 06.11.2020 у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, нарахувати та виплатити різницю, з урахуванням фактично сплаченої за цей період часу суми щомісячного довічного грошового утримання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан