Ухвала суду № 95543090, 16.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

16 березня 2021 року Справа № 580/1313/21

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В., розглянуто у порядку письмового провадження заяву фермерського господарства «Бірюк» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову у справі № 580/1313/21

за позовом фермерського господарства «Бірюк» (вул. Леніна (Центральна), 53, смт. Драбів, 19801)

до Драбівської селищної ради (вул. Гагаріна, 17, смт. Драбів, 19801)

про визнання протиправними та скасування рішення Драбівської селищної ради «Про продаж права оренди на земельних торгах (аукціону)» від 10.03.2021 № 7-3/VII, прийнято ухвалу.

15.03.2021 фермерське господарство «Бірюк» (ЄДРПОУ 32866565), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання адміністративного позову фермерського господарства «Бірюк» до Драбівської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішення Драбівської селищної ради «Про продаж права оренди на земельних торгах (аукціону)» від 10.03.2021 № 7-3/VII просить:

- забезпечити позов до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 73,4951 га, кадастровий номер 7120687400:03:002:0325, шляхом заборони всім без винятку суб`єктам вчинення реєстраційних дій вносити до реєстру відомості про право оренди земельної ділянки;

- забезпечити позов до подання позовної заяви шляхом заборони продажу право оренди на земельну ділянку загальною площею 73,4951га, кадастровий номер 7120687400:03:002:0325.

У обґрунтування заяви зазначено, що «рішення є протиправним та таким, що порушує права позивача як в даному позові так і той, що розглядається Господарським судом Черкаської області», «виконання даного рішення у подальшому не те, що утруднить виконання рішення суду, а взагалі унеможливить його виконання, адже зміниться суб`єктний склад спірних правовідносин, і потрібно буде ставити питання про визнання недійсним рішення аукціону».

Вирішуючи надану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає про таке. Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав та інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову – сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень – це прийняття таких рішень, що не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Заявником не окреслено мотиви щодо очевидних ознак протиправності рішення 10.03.2021 №7-3/VII суб`єкта владних повноважень, та не зазначено порушення прав, свобод або інтересів особи у публічно-правовому конфлікті таким рішенням.

Фактична протиправність чи правомірність відповідних рішень або дій належить встановленню судом за наслідками розгляду та вирішення адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, що просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

У додатках до заяви надано фотокопію рішення Драбівської селищної ради «Про продаж права оренди на земельних торгах (аукціону)» від 10.03.2021 № 7-3/VII, що не засвідчено в установленому порядку.

У заяві про забезпечення позову від 15.03.2020 не обґрунтовано, що захист прав заявника стане неможливим без вжиття таких заходів «всім без винятку суб`єктам вчинення реєстраційних дій вносити до реєстру відомості про право оренди земельної ділянки», про яких та до якого із реєстрів не зазначено у заяві, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат з огляду на твердження «щодо нас, як орендарів повинна застосовуватися форма продажу права оренди, що передбачена ч.2 ст.134 ЗК України, так як ми маємо переважне право продовження прав оренди, про що ми заявили відповідачу письмово, і яке порушене оспорюваним рішенням».

Заявником не надано доказів, що рішення від 10.03.2021 № 7-3/VII може порушувати його права чи права третіх осіб, які звернулись до державного реєстратора з метою вчинення реєстраційних дій, зокрема до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що забезпечення позову у спосіб, про який зазначає позивач, з підстав що зазначено у заяві, фактично є вирішенням спору по суті заявлених позовних вимог, позаяк у межах адміністративного позову, з яким фермерське господарство «Бірюк» має намір звернутися до суду буде вирішуватися спір щодо правомірності та обґрунтованості рішення Драбівської селищної ради «Про продаж права оренди на земельних торгах (аукціону)» від 10.03.2021 № 7-3/VII.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати заяву і з цією метою надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного (кожного) заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення прав (свобод, інтересів) особи у справі.

У заяві від 15.03.2020 про вжиття заходів забезпечення позову не доведено, що невжиття заходів шляхом: накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 73,4951 га, кадастровий номер 7120687400:03:002:0325, заборони продажу право оренди на земельну ділянку загальною площею 73,4951га, кадастровий номер 7120687400:03:002:0325, заборони всім без винятку суб`єктам вчинення реєстраційних дій вносити до реєстру відомості про право оренди земельної ділянки може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких особа звернулася до суду стане неможливим, позаяк не надано доказів, зокрема про наявні орендні відносини, волевиявлення на поновлення договору оренди землі, досягнення згоди щодо умов договору оренди на новий строк, підтвердження прав власності на земельну ділянку, строк дії договору оренди земельної ділянки, повідомлення орендаря про намір реалізувати переважне право, інше.

У висновках у постановах Верховного Суду: від 01.09.2020 у справі № 272/364/18 йдеться про те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо добросовісного користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі; від 30.09.2020 у справі № 272/440/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц йдеться про особливості переважного права орендаря щодо умов договору оренди на новий строк.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/642/19 наголосила: серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173). Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, що вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01.10.2019 та 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Незгода заявника із рішеннями суб`єкта владних повноважень та наміри звернення до суду із позовом про скасування управлінських рішень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, безпідставною і такою, що не належить до задоволення. Суд дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову з мотивів даної заяви за наявних можливостей захисту приватного права за правилами господарського судочинства, про які просить позивач у справі № 925/995/20 (ЄДРСР 90855477, 95305051), не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись статтями 2, 6-19, 139, 150-154, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви фермерського господарства «Бірюк» (ЄДРПОУ 32866565) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову у справі № 580/1313/21 за позовом фермерського господарства «Бірюк» до Драбівської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішення Драбівської селищної ради «Про продаж права оренди на земельних торгах (аукціону)» від 10.03.2021 № 7-3/VII.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова