Рішення № 9554309, 09.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/61509.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ленінська кузня»

до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»

про стягнення боргу та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Боженко В.М., Єгорова, К.А. –предст.,

Від Відповідача           Головко І.І. –предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ленінська кузня»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»та просить, з урахуванням поданих до суду 03.02.2010 роз’яснень, стягнути з Відповідача суму боргу з врахування індексу інфляції в розмірі 3350142,67 грн., 365172,84 грн. пені та 99774,00 грн. –3% річних від суми заборгованості.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 1ТД від 10.03.2005 в частині перерахування грошових коштів за отриманий на підставі вказаного Договору та Специфікацій до нього Товар.

12.02.2010 Позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому зазначив, що з урахуванням сплати Відповідачем суми боргу в розмірі 250000,00 грн. та зарахування зустрічних вимог відповідно до Акту № 30 від 29.01.2010 сума основного боргу Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»складає 2876913,75 грн., решта вимог залишена без змін.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та зазначив, що Позивач не звертався до нього з вимогами щодо проведення звірки взаєморозрахунків, претензій Позивача він не отримував. Крім того, Відповідач вважає, що неможливо виявити момент коли зобов’язання мало бути виконане, оскільки Позивач поставив Товар достроково до моменту отримання 100% попередньої оплати за Товар від Відповідача, а нові терміни оплати сторонами не визначались. Таким чином, Відповідач вважає нарахування штрафних санкцій безпідставним. Крім того, Відповідач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2009 у справі № 18/91 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ленінська кузня»стягнуто з Позивача заборгованість та штрафні санкції за договором поставки № 099/08-Пр.Др.О. від 21.10.2008 в розмірі 3194114,47 грн., за яким Відповідач є поручителем на підставі договору поруки № 003/08-Пор. від 10.10.2008, а у зв’язку з цими обставинами Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія»вимагає від Відповідача сплати зазначеної суми за Позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          10.03.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ленінська кузня»(далі –Позивач, Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня»(далі – Відповідач, Покупець) укладено Договір № 1ТД (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в номенклатурі, кількості та в строки, які викладаються у Специфікаціях, що є невід’ємними частинами Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 1ТД від 10.03.2005 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Договір вступив в дію з моменту підписання сторонами та був пролонгований Додатковою угодою від 04.01.2008 до Договору строком до 31.12.2008.

          Так, Сторонами узгоджено та повноважними представниками підписано наступні Специфікації на поставку Товару за Договором № 1ТД від 10.03.2005, а саме: Специфікація № 8/2008 від 07.10.2008 на суму 2353108,31 грн., умови оплати –100% попередньої оплати, строк поставки –протягом 30 днів за умов 100% передплати; Специфікація № 9/2008 від 08.10.2008 на суму 4692245,09 грн., умови оплати –100% попередньої оплати, строк поставки –протягом 30 днів за умов 100% передплати; Специфікація № 11/2008 від 17.11.2008 на суму 1332898,65 грн., умови оплати –100% попередньої оплати, строк поставки –протягом 30 днів за умов 100% передплати.

          На виконання умов Договору та Специфікацій до нього Відповідачем здійснено перерахування авансового платежу в розмірі 1300000,00 грн., а Позивачем за видатковими накладним поставлено Товар, обумовлений Специфікаціями № 8/2008, № 9/2008, № 11/2008, а саме: № РН-0000514 від 24.11.2008 на суму 325175,52 грн., № РН-0000516 від 01.12.2008 на суму 2451386,58 грн., № РН-0000518 від 11.12.2008 на суму 161883,30 грн., № РН-000521 від 17.12.2008 на суму 1669 112,69 грн. та № РН-0000520 від 17.12.2008 на суму 18240,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

          Згідно зі статтею 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

          Оскільки Позивачем здійснено поставку Товару без попередньої оплати Відповідача в повному обсязі, а в силу зазначених положень законодавства Відповідач є зобов’язаним в частині сплати за отриманий Товар, однак строк такого виконання зобов’язань не визначений, тому до спірних правовідносин з приводу оплати отриманого Відповідачем Товару підлягають положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з неотриманням коштів за поставлений товар у повному обсязі, Позивач звернувся до Відповідача з листом-вимогою від 15.01.2009. Однак вказаний лист судом не визнається як належний доказ звернення Позивача з вимогою щодо погашення заборгованості за поставлений Товар, оскільки не містить відомостей про отримання такого Відповідачем. В той же час, лист-претензія вих. № 01 від 28.01.2010 направлена Позивачем 30.01.2010 Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська кузня»з вимогою щодо погашення заборгованості, з цього дня і починає перебіг строк щодо виконання Відповідачем зобов’язань в частині оплати отриманого від Позивача Товару.

Стосовно тверджень Відповідача про необхідність проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами суд зазначає, що наданих Позивачем доказів достатньо для встановлення дійсної заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»за Договором № 1ТД від 10.03.2005, а у випадку непогодження з такою Відповідач мав змогу звернутись до Позивача з вимого щодо проведення відповідних звірок. Доказів звернення з такими вимогами до Позивача Відповідачем до матеріалів справи не надано. При цьому зі змісту відзиву Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» вбачається, що заборгованість за Договором № 1ТД від 10.03.2005 в розмірі 3325798,45 грн. станом на момент звернення Позивача з позовом до суду ним визнається.

Матеріалами справи встановлено, Відповідач платіжними дорученнями № 1793, № 1794, № 1795, № 1796 здійснив перерахування грошових коштів в сумі 250000,00 грн.

Крім того, з урахування положень Додаткової угоди № 1 від 28.01.2010 до Договору між сторонами 29.01.2010 підписано Акт № 30 зарахування зустрічних вимоги на поставлену продукцію та надані послуги відповідно до Договорів № 766-А-711 від 01.02.2007 та № 972-А-711 від 31.12.2009 на суму 198884,70 грн.

Таким чином, строк виконання зобов’язань по оплаті поставленого Товару в розмірі 2876913,75 грн. є таким, що настав, розрахунку в повному обсязі за отриманий Товар, переданий згідно з видатковими накладними, наданими до матеріалів справи, Відповідачем не здійснено, заборгованість в сумі 2876913,75 грн. Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня»не погашена, доказів протилежного до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що правовідносини з приводу виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ленінська кузня»зобов’язань за договором поставки № 099/08-Пр.Др.О. від 21.10.2008, а також підстави виникнення відповідальності у Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»згідно з договором поруки № 003/08-Пор. від 10.10.2008 не є предметом спору у даній справі та в межах розгляду даного спору не розглядаються.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу в розмірі 2876913,75 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

З урахуванням встановлених обставин справи зобов’язання з оплати поставленого Позивачем Товару Відповідач повинен був виконати до 06.03.2009 і саме з цього моменту Відповідач визнається таким, що прострочив виконання зобов’язань.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили, що у випадку перевищення строку оплати, вказаної у Специфікації, Відповідач зобов’язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

          Як було встановлено в ході розгляду спору, Відповідач є зобов’язаним в частині оплати за поставлений Позивачем товар, в той же час момент виконання такого зобов’язання сторонами не погоджувався, а тому положення Договору щодо стягнення пені з посиланнями на умови Специфікацій в частині строку оплати є не обґрунтованими.

В даному випаду, суд доходить до висновку, що факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за несвоєчасну оплату поставленого Позивачем Товару не доведено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовних вимогах Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ленінська кузня»з посиланнями на ст. 625 ЦК України просить стягнути 99774,00 грн. які визначає як нарахування 3% річних.

Так, заявлений розмір 3% річних не відповідає нормам законодавства, оскільки Позивачем не зазначено за який саме період прострочення виконання зобов’язання нараховуються відсотки, та не доведено факту прострочення в цей період.

При цьому, суд не вправі виходити за межі позовних вимог в даному випадку в частині визначення періоду за який Позивач просить стягнути 3% річних з огляду на наступне. У п. 14 листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»зазначив наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 4 статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Крім того, Вищий господарський суд України зауважив, що слід мати на увазі, що Верховним Судом України у постанові від 13.07.2004 у справі № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою «суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду».

Стосовно розрахунку розміру інфляційних втрат суд зазначає, що такий здійснений Позивачем за період коли зобов’язання Відповідача з оплати основного богу ще не настали, тому в частині стягнення 274344,22 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код 14312364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ленінська кузня»(04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, б. 4, код 33349738) 2876913,75 грн. заборгованості, 19229,55 грн. державного мита та 177,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 26.04.2010