Ухвала суду № 95543018, 16.03.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9227/20

н\п 2-з/490/66/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миколаївської міської ради про встановлення земельного сервітуту,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миколаївської міської ради про встановлення земельного сервітуту.

15.03.2021 року від позивачки до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить заборонити вчиняти ОСОБА_3 певні дії, а саме будівництво паркану за адресою: АДРЕСА_1 , а також проводити будь-які інші роботи із грунтом, облаштування металевих конструкцій, інженерних споруд до вирішення справи по суті.

В обґрунтування заяви посилається на те, що на даний час між сторонами склались непорозуміння з приводу користування земельною ділянкою та обслуговування житлового будинку.

Так, ОСОБА_3 почала будівництво капітального паркану в притул до стіни будинку ОСОБА_1 , пошкодила кут відмостки будинку.

Позивачка викликала поліцію для перешкоджання сварки та у зв`язку із проведенням будівельних робіт. Відповідач не є власником земельної ділянки, не маючи жодного дозвільного документа, без відступу 2 метри від стіни будинку, вирішила таким чином проблему у майбутньому з судовим рішенням, що може бути ухвалене. При наявності забору в притул до стіни, позивач ніколи не зможе провести ремонтні роботи, а ні встановити будівельні драбини, та й взагалі підійти до своєї стіни будинку, таким чином, навіть якщо суд надасть позивачу сервітут, з такою конструкцією збору не можливе буде нічого зробити.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Всупереч зазначеним вимогам, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так наявність, чи відсутність паркану, на думку суду не може перешкодити чи утруднити виконання можливого рішення суду щодо встановлення сервітуту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миколаївської міської ради про встановлення земельного сервітуту – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Згідно з ст.ст.. 353, 354 ЦПК України та відповідно до п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Суддя О.В. Саламатін