Рішення № 95542538, 16.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/347/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2020 р. № 0017477-0408-2103 форми "Ф" стосовно нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 9656,32гр.

За заявами сторін справа розглядається в письмовому провадженні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що йому належить на праві власності будівля телятника площею 231,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка використовується для сільськогосподарського товаровиробництва, а саме: зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції, розміщення сільськогосподарської техніки та інвентаря. Спільно з батьком - ОСОБА_2 ведуть особисте селянське господарство з використанням вищевказаної будівлі. У приватній власності батька - ОСОБА_2 перебувають земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 13,9 га. Таким чином, об`єкт нерухомого майна - будівля телятника використовується для здійснення сільськогосподарської діяльності, а здійснюючи виробництво сільгосппродукції є товаровиробником в розумінні норм ПКУ і незалежно від того, що є фізичною особою позивач посилаючись на пункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» пункту 56.21 статті 56 ПК України, вважає, що має на пільги та звільняється від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили що відповідно до пп. 266.1.1 п 266.1 ст. 261 Податкового кодексу, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Згідно пункту «ж», пп. 266.2.2 п.266.2. ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно до пп.14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання;

Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Зазначене свідчить про те, що, з огляду на наявність визначення в Податковому кодексі, терміну «сільськогосподарський товаровиробник», то підстави для застосування визначень такого терміну в інших законах відсутні, що у свою чергу, свідчить про необґрунтованість доводів Позивача щодо використання визначення терміну «сільськогосподарський товаровиробник» положеннями Закону України «Про сільськогосподарський перепис», Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Із вищезазначеного вбачається, що в розумінні Податкового кодексу України, виробниками сільськогосподарської продукції є, зокрема, фізичні особи-підприємці, які займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, за даними інформаційних баз даних контролюючого органу не перебуває на обліку як фізична особа - підприємець, не декларував у 2019 році отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, а тому не займається діяльністю з виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації.

Фізична особа - власник об`єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, без державної реєстрації підприємницької діяльності, не може належати до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм Податкового кодексу.

Таким чином, нежитлова будівля, телятник, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває з 29.11.2017 у приватній власності Позивача є об`єктом оподаткування і нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки яке здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.12.2017р. №106121848 ОСОБА_1 належить на праві власності будівля телятника площею 231,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У приватній власності батька позивача - ОСОБА_2 перебувають земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: площею 3,1100 га, кадастровий номер 6522385000:06:001:1263; площею 3,9000 га, кадастровий номер 6522385000:06:001:1135; площею 3,0204 га, кадастровий номер 6522385000:06:001:1261; площею 3,8700 га, кадастровий номер 6522385000:06:001:1262.

Будівля телятника використовується позивачем разом з батьком для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції та розміщення сільськогосподарської техніки та інвентаря, що підтверджується довідкою Старости Садівського старостинського округу від 22.01.2021 року №88.

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача від 06 вересня 1970 року серії НОМЕР_1 .

Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2019 рік на загальну суму 9656,32 гривень.

Зазначені обставини є доведеними і не спростовуються сторонами.

Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, враховуючи приписи діючого законодавства, правові позиції Верховного суду у аналогічних справах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 визначено - не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб). віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку у редакції Закону України № 2628-УІІ1 від 23.11.2018, який набув чинності з 01.01.2019р.

Правовий аналіз цієї норми зумовив висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Судом встановлено, що будівля телятника, яка належить позивачу підпадає під зазначені критерії, оскільки позивач разом із батьком є сільськогосподарським товаровиробником та використовує нерухоме майно у своїй діяльності.

Розбіжності позицій сторін полягають у питанні того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18.

Верховний Суд КАС розглядаючи аналогічну справу №540/2206/19 у постанові від 24 квітня 2020 року та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи передбаченої підпунктом "ж" зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи. (п.21)

22. Слід зауважити, що встановлена пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Враховуючи встановлені обставини у цій справі, Суд визнає, що нежитлова будівля телятник площею 231,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а, у якій судами застосовано пункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Виходячи з наведених обґрунтувань, суд повністю відхиляє позицію відповідача у цій справі, щодо не можливості застосування пункту "ж" до фізичних осіб, які не можуть бути сільськогосподарськими товаровиробниками та не звільняються від сплати податку на нерухомість.

Згідно вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення.

Позивач, в свою чергу, довів що він є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки є виробником власного товару сільськогосподарського призначення та використовує майно для цих цілей.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Судові витрати підлягають стягненню на користь позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.11.2020 р. № 0017477-0408-2103 форми "Ф" стосовно нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в сумі 9656,32гр.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 43143201) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 908,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов

кат. 111031101