Ухвала суду № 95542503, 15.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

15 березня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/758/21

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати,

встановила:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить стягнути з держави України в особі Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 04851120) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за ч.3 ст.81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 08 жовтня 2019 року по 29 грудня 2020 року у сумі 364558 грн 17 коп.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України з наступних підстав.

Так, згідно положень ч.ч. 1, 4 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч.ч.2, 4, 5 ст.94 КАС України письмовими доказами є документ (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивачем в порушення вказаних вимог до позовної заяви долучено копії документів, які не засвідчені в установленому законом порядку (один комплект копій не містить дати засвідчення, інший комплект не містить засвідчувальних написів взагалі).

Окрім вказаного, суд зазначає, що предметом даного спору, як самостійно вказано позивачкою, є відшкодування шкоди, завданої їй прийняттям нормативного акту, який в подальшому визнано неконституційним.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України. Закони та інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.05.2001 у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" зазначив, зокрема, таке: Україна закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (ст. 3, 16, 22). Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків". І далі: "... ст. 152 Конституції України зобов`язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними".

Суд зазначає, що норми частини третьої статті 152 Конституції України мають відсилочний характер та передбачають наявність закону щодо порядку та механізму, який би регулював відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. На даний час такий спеціальний закон не прийнятий.

Позивачка вважає, що до спірних правовідносин ст. 152 Конституції України підлягає застосування як норма прямої дії. Враховуючи зазначену правову позицію, відповідачем у справі має бути Держава України.

Наведена правова позиція передбачає, що відповідати за позовом має сама Держава Україна.

Разом з тим, відповідно ч.1 ст. 42, ч.1,3 ст. 46 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно визначень, наведених в п.п.1,2 ч.1 ст. 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

2) публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, здійснення яким публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень, призвели до виникнення спору, за вирішенням якого позивач звернувся до суду.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (ч.4 ст. 55 КАС України).

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З аналізу наведеного вбачається, що норми КАС України виключають можливість Держави України бути відповідачем у справі. В адміністративному судочинстві Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти Державу в суді.

Також суд зазначає, що даний спір є спором про відшкодування шкоди, а не про стягнення недоотриманого заробітку.

Тому, зазначення в якості відповідача в спорі про відшкодування шкоди завданої неконституційною нормою прокуратури Херсонської області є не обґрунтованим, оскільки органи прокуратури не наділені повноваженнями представляти Державу в спорах щодо її законотворчої діяльності.

Вирішення даного спору за участі Херсонської обласної прокуратури в якості відповідача від імені Держави України порушить, зокрема, один з основних принципів адміністративного судочинства – принцип змагальності, оскільки з боку відповідача участь в справі буде приймати орган, що не наділений, у спірних правовідносинах, повноваженнями щодо представництва та що не має жодного відношення до спору, який ініційовано позивачем.

Натомість, відповідно висновку зазначеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року по справі № 522/3454/16-ц - при визначенні державного органу, який може представляти державу, необхідно приймати до уваги пункт 3 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за № 395/2011, у якому одним з основних завдань Міністерства юстиції України є забезпечення представництва інтересів держави у судах України.

З огляду на вказане, належним відповідачем в даній справі, є Міністерство юстиції України.

Таким чином, позивачці необхідно або навести в позові обґрунтування підстав залучення в якості відповідача Херсонської обласної прокуратури, або змінити відповідача у справі.

Окрім вказаного, як вже зазначалось судом вище за текстом ухвали, відповідно ч.1 ст. 42, ч.1,3 ст. 46 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Натомість, позивачка вживає відносно відповідача в своєму позові формулювання "в особі" (в контексті Держава Україна в особі Херсонської обласної прокуратури). Суд зазначає, що згідно вимог КАС України дане формулювання ("в особі") застосовується тільки відносно позовів поданих прокурором в інтересах держави (ст.53, 54 КАС України) та не може бути застосовано відносно інших позовів, оскільки порушує вимоги КАС України щодо зазначення конкретного органу державної влади, який є відповідачем у справі та неодмінно породить непорозуміння на стадії виконання судового рішення (на кого конкретно в подальшому буде покладено тягар відшкодування збитків в разі існування таких).

Таким чином, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме необхідно:

- надати належним чином завірені копії доданих до позову документів відповідно кількості учасників спору;

- визначитись з належним відповідачем по справі або навести в позові обґрунтування підстав залучення в якості відповідача – Херсонської обласної прокуратури;

- визначити відповідачем конкретний орган державної влади без застосування конструкції "в особі".

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалила:

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/758/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя О.В. Ковбій