Рішення № 95542340, 16.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 р. № 520/3415/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №61643815 від 10.02.2021.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що виконавче провадження №61643815 відкрито в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування позивача або знаходження його майна з порушенням правил територіальної діяльності.

Ухвалою суду від 09.03.2021 по справі було відкрито спрощене провадження з викликом сторін, з урахуванням приписів ст. 287 КАС України та призначено судове засідання на 16.03.2021 о 14:00 год.

15.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що у спірних правовідносинах він діяв в рамках Закону України "Про виконавче провадження" та надав до суду матеріали виконавчого провадження.

16 березня 2021 року у судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до офісу приватного виконавця надійшла заява стягувача, Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», №144081 про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №8610 від 06.03.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , коштів у розмірі 10518,94 грн.

У відповідності до ст. ст. 24,26 Закону України "Про виконавче провадження" 25.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61643815.

У подальшому приватним виконавцем були подані запити до ПФУ та до ДФС України.

Згідно отриманих відповідей встановлено, що ОСОБА_1 отримує дохід від ТОВ «ХАСК-ФЛЕКС».

На підставі отриманої інформації, 10 лютого 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, керуючись статтями 68, 69, 70 Закону України "Про виконавче провадження" винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Посилаючись на те, що у відповідача не було підстав для винесення вищевказаної постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.02.2021, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем розташування боржника та його майна та відповідачем не вжито заходів звернення стягнення на майно боржника, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII.

Так, статтею 68 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

З системного аналізу наведених норм, вбачається, що чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати в рамках виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження №61643815, відкритого постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною за заявою стягувача АТ «Перший Український Міжнародний Банк», прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 від 10.02.2021.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.

В заяві стягувач, Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», №144081 про примусове виконання рішення просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №8610 від 06.03.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , коштів у розмірі 10518,94 грн.

Враховуючи фактичні обставини справи, що сума стягнення не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та стягувачем в заяві зазначено про можливість звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника та без перевірки його майнового стану на підставі ч. 2 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку про наявність підстав звернення стягнення на заробітну плату без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника.

Тому у межах даної справи відсутні підстави для визнання неправомірним рішення державного виконавця про звернення стягнення на частину заробітної плати боржника.

Доводи позивача, що оскаржувана постанова відповідача від 10.02.2021 протиправна, так як на час відкриття виконавчого провадження та прийняття оскаржуваної постанови в нього відсутнє будь-яке майно в межах виконавчого округу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни та місце його проживання не відноситься до територіального округу відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження №61643815 станом на теперішній час не оскаржена та є чинною, тобто, оскаржувана постанова від 10.02.2021 прийнята в межах виконавчого провадження, протиправність відкриття якого ніким не встановлена.

Разом з тим суд зазначає, що дана постанова не є предметом розгляду у даному спорі, а тому суд не дає оцінки правомірності цього рішення.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6-9, 241-243, 255, 287, 295 кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (вул. Юрія Поправки, буд. 6,офіс 19, м. Київ 94, 02094) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин