Ухвала суду № 95542191, 09.03.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2924/20

Провадження № 2-с/488/6/21

УХВАЛА

Іменем України

09.03.2021 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Селіщева Л.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по цивільній справі №488/2924/20, -

Встановив:

Боржник — ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу ухваленого Корабельним районним судом м. Миколаєва від 14.09.2020 року по справі №488/2924/20 про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства „Миколаївводоканал” заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі у сумі 14437,22 грн., а також судовий збір у сумі 210,20 грн., мотивуючи її тим, що вимоги стягувача є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують істотні права боржника, оскільки між ним та стягувачем відсутні будь-які договірні відносини, договору про надання послуг між ними ніколи не укладався, і він не є споживачем МКП „Миколаївводоканал”. Крім того, починаючи з 2005 року він за місцем своєї реєстрації : АДРЕСА_1 , не проживає, а тому послуги з водопостачання йому не надавалися.

На підставі викладеного боржник просить суд:

- поновити йому, ОСОБА_1 , пропущений строк для подання заяви про скасування судового наказу від 14.09.2020 року по справі № 488/2924/20, оскільки про існування даного судового наказу йому стало відомо лише 20.02.2021 року в результаті звернення до адвоката за правовою допомогою, яка роз`яснила йому, що за даними веб-сайту Судова влада України у 2020 року Корабельний районний суд міста Миколаєва видав вищезазначений судовий наказ;

- скасувати судовий наказ від 14.09.2020 року по справі № 488/2924/20, виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва;

- стягнути з МКП „Миколаївводоканал” на його користь судові витрати у сумі 3396,50 грн., з яких: витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3283,00 грн., судовий збір в розмірі 113,50 грн.

Дослідивши надані письмові докази, та оцінивши їх у сукупності, знаходжу заяву такою що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Із наведеного роблю висновок, що заявником ОСОБА_1 з об`єктивних причин пропущений п`ятнадцятиденний строк, встановлений для подачі заяви про скасування судового наказу, у зв`язку з чим його клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Крім того, заява про скасування судового наказу розглядається суддею одноособово без повідомлення і виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходжу до висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 488/2924/20 від 14.09.2020 року підлягає задоволенню.

Клопотання про поворот виконання судового наказу не заявлено.

За приписами частини другої статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Щодо вимоги про стягнення з стягувача на користь боржника судових витрат виходжу з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

За змістом положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу. А саме зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові від 03.05.2018 р. (справі №372/1010/16-ц) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу (надасть договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок такихвитрат), то суд не матиме підстав для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених заявником витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у сумі 3283,00 грн., надано договір про надання правової допомоги від 20.02.2021 року, додаток до вказаного договору та акт приймання-передачі правової допомоги від 20.02.2021.

Разом з тим, заявником не було надано належного доказу, який би свідчив про отримання гонорару у заявленому розмірі, а саме: квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, тож підстави для задоволення даної вимоги відсутні.

Щодо вимоги боржника про стягнення на його користь суми судових витрат у розмірі 113,50 грн., необхідно зазначити наступне.

Порядок розподілу судових витрат визначений статтями141,142 ЦПК України, які регулюють порядок розподілу судових витрат, понесених сторонами при розгляді справ у позовному провадженні.

Разом з тим, Цивільний процесуальний кодекс України, не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судового збору.

За вказаних обставин, заявлені вимоги боржника про стягнення з МКП „Миколаївводоканал” на його користь понесених судових витрат у розмірі 113,50 грн. не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. 164, 170-171 ЦПК України, -

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по цивільній справі №488/2924/20 — задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для подання заяви про скасування судового наказу від 14.09.2020 року по справі № 488/2924/20, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва.

Судовий наказ № 488/2924/20, провадження № 2-н/488/474/20 від 14.09.2020 року, виданий Корабельним районним судом міста Миколаєва, за заявою Міського комунального підприємства „Миколаївводоканал” до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення — скасувати.

В іншій частині вимог — відмовити.

Роз`яснити стягувачу, що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Селіщева