Рішення № 95541906, 11.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 р. № 520/12372/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

суддів – Бідонька А.В., Бабаєва А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Чайкіної Н.Е.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Діденко О.О.,

представника відповідача - Смородської М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кабінету Міністрів України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2), Міністерства фінансів України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2), третя особа – філія – Харківське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (м. Харків, м. Конституції, 22) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернуся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, яка полягає у невжитті заходів щодо виділення (визначення механізму) виплати позивачу грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга». Зобов`язати Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, вжити заходи щодо виділення (визначення механізму) виплати позивачу грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга». Зобов`язати Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, виплати позивачу грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга» в сумі 16800грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.04.1989 по 25.07.1989 у складі військової частини №51559, є особою з інвалідністю ІІ групи. Як нагорода за участь у ліквідації, позивач отримав облігацію Державної цільової безпроцентної позики 1990 р. на придбання автомобілю представницького класу – ГАЗ-2410 «Волга», вартістю 16000 радянських рублів. Вищевказана облігація була здана позивачем до Державної трудової ощадної каси, на теперішній час – це ТВБВ №10020/0487 філія – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк». Станом на час звернення до суду з позовом грошові кошти за облігацією позивачем не отримані. В квітні 2020 року позивач звернувся до філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» із заявою про надання інформації щодо облігації, а також виплати грошових коштів. Листом від 28.04.2020 позивача повідомлення, що на його ім`я в ТВБВ «Ощадбанку» № НОМЕР_1 було відкрито компенсаційний рахунок № НОМЕР_2 з проіндексованою вартістю вищезазначеного цінного паперу та видана ощадна книжка на суму компенсації 16800 грн. Щодо виплати грошових коштів, у тому числі перерахування коштів, проводиться рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок проведення компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Так як на сьогоднішній день відповідних нормативних документів не прийнято, то здійснити виплату грошових коштів банк не може. В травні 2020 року позивач звернувся із заявою до Кабінету Міністрів України про виплату грошових коштів та листом від 18.05.2020 позивачу на його звернення було відмовлено. Листом Міністерства фінансів України від 12.06.2020 позивача повідомлено, що соціально-економічний розвиток України відбуватиметься в умовах збереження певних викликів т ризиків. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік видатків на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, не передбачено. В липні 2020 року позивач вдруге звернувся до Кабінету Міністрів України із вимогою про вжиття відповідних заходів про виділення (визначення механізму) виплати грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга». Листом від 15.07.2020 позивача повідомлено, що відповідно до ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, який реалізовує своє повноваження, зокрема, через міністрів, що очолюють міністерства, які забезпечують реалізацію та формування державної політики у відповідних сферах суспільних відносин, а проекти актів КИУ готуються органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями. Так як Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну фінансову бюджетну та боргову політику, то звернення позивача направлено до Міністерства Фінансів України. Листом Міністерства фінансів України від 29.07.2020 повторно надіслано відповідь, викладену у листі від 12.06.2020 з посиланням на відсутність видатків на 2020 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ №045104 та посвідченням серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_1 було отримано облігацію Державної цільової безвідсоткової позики на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга».

04.06.2005 позивач звернувся до ТВБВ «Ощадбанку» №10020/0487 м. Ізюм та надав облігацію «Цільової безпроцентної позики 1990 року» на автомобіль «Волга ГАЗ-2410» вартістю 16000 радянських рублів.

На ім`я ОСОБА_1 в ТВБВ «Ощадбанку» №10020/0487 було відкрито компенсаційний рахунок № НОМЕР_2 з проіндексованою вартістю вищезазначеного цінного паперу та видана ощадна книжка на суму компенсації 16800 грн., в якій зазначено вид наданого позивачем цінного паперу колишнього СРСР.

21.04.2020 позивач звернувся до ТВБВ №10020/0487 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» із заявою про виплату грошових коштів за його рахунком.

Листом від 28.04.2020 №118.487-50/154 АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківське обласне управління повідомило ОСОБА_1 , що на нарахування компенсації проводиться в установах Ощадного банку України з 01 травня 1997 року при явці власника цінних паперів особисто або за дорученням у відповідності з додатком до Положення «Про порядок проведення компенсації грошових заощаджень громадян, поміщені у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРС». Суми компенсації зараховуються на позабалансові спеціальні компенсаційні рахунки. Доход по цих рахунках не нараховується. Компенсаційний рахунок № НОМЕР_2 було внесено до Центрального Реєстру Компенсаційних Рахунків. Згідно зі ст.6 Закону Компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться, починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України, визначається Кабінетом Міністрів України. На сьогодні, відповідних документів, які б забезпечували виплату компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень у поточному році не прийнято (а.с.7).

12 травня 2020 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України із заявою, в якій просив розглянути питання щодо виплати йому грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга» (а.с.7).

Листом від 12.06.2020 Міністерство Фінансів України повідомило позивача, що з огляду на те, що соціально-економічний розвиток України відбуватиметься в умовах збереження певних викликів та ризиків, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» видатків на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, не передбачено (а.с.8).

09.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Кабінету Міністрів України із заявою щодо можливості та вжиття відповідних заходів про виділення (визначення механізму) виплати грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга».

Листом від 15.07.2020 №41-З-012741/20 Кабінет Міністрів України повідомило позивача, що звернення надіслано Міністерству фінансів України 15.07.2020 за №41-З-012741/20 для розгляду і наданні відповіді.

29.07.2020 Міністерство фінансів України направило на адресу позивача лист, в якому розглянуло звернення, яке надійшло від Секретаріату Кабінету Міністрів України листом від 15.07.2020 №41-З-012741/20 і повідомило, що відповідь по суті порушеного питання надавалась позивачу листом Мінфіну від 12.06.2020 №14040-11/3-1456/1474 (а.с.11).

Зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР встановлюються Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства.

Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" відомостей про них, необхідних для ідентифікації вкладника під час відкриття рахунку. Обслуговування громадян, пов`язане із внесенням зазначених відомостей, здійснюється безоплатно.

Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України може залучати для проведення компенсаційних виплат позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами.

Погашення відновлених заощаджень громадян, поміщених у цінні папери, здійснюється на загальних підставах відповідно до сум, визначених у Державному бюджеті України.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Перелік груп вкладників і порядок проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, питання відшкодування знецінених грошових заощаджень Ощадного банку СРСР визначено Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», а на Кабінет Міністрів України вказаним Законом покаледно обов?язок щодо визначення порядку проведення виплат, передбачених Законом та виключно у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.

Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлено зобов`язання держави перед громадянами, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР. Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходилися на рахунках зазначених установ не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років.

Таким чином, передумовою для виплати знецінених заощаджень громадян є передбачення окремою статтею в Державному бюджеті України відповідних видатків. Порядок таких виплат громадянам України регулюється відповідними постановами Кабінету Міністрів України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік. Уряд України може залучати для здійснення компенсаційних виплат також позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами.

Згідно зі статтею 7 зазначеного Закону заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено ЗУ «Про кабінет Міністрів України».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів.

Кабінет Міністрів України згідно п.1 ч.1 ст.20 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України.

Відповідно до статті 32 Бюджетного кодексу України (далі - БКУ), Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.

Частина 2 даної статті передбачає, що за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, відповідає Міністерство фінансів України.

Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету (включаючи загальний обсяг державних капітальних вкладень на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів) та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів у терміни, визначені Міністерством фінансів України.

Згідно з пунктом 9 статті 2 БКУ бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Пунктом 1 ч.2 ст.22 БК України встановлено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Відповідно до вимог статті 35 БКУ головними розпорядниками бюджетних коштів має бути забезпечено складання бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України відповідно до вимог інструкції з підготовки бюджетних запитів, з урахуванням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, а також висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, у терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України та загалом бюджетних показників на середньостроковий період, згідно з вимогами Міністерства фінансів України (ч.3 ст.35 БК України).

Згідно зі статтею 36 БКУ Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, на предмет його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.

На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.

Міністерство фінансів України під час підготовки проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів для усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проекту, який подається Кабінету Міністрів України.

За результатами розгляду, поданого Міністерством фінансів України проекту закону про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України (стаття 37 БКУ).

Відповідно до статті 44 БКУ державний бюджет виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України, відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України.

Складання розпису Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та внесення змін до нього відповідно до п. 27 положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, є одним із завдань Міністерства фінансів України.

Питання організації роботи, пов`язаної із складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету, також покладено на Міністерство фінансів України (п.13 Положення про Міністерство фінансів України) .

Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України визначено главою 9 Бюджетного кодексу України.

Частиною 3 статті 52 БКУ передбачено, що проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України може розглядатися у Верховній Раді України лише у разі наявності експертного висновку Міністерства фінансів України (крім поданих Кабінетом Міністрів України проектів законів, розробником яких є Міністерство фінансів України).

Аналізуючи положення вищезазначених норм права, суд зазначає, що питання розробки проектів закону про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України віднесено до компетенції Міністерства фінансів України.

Суд зазначає, що творення бюджетної політики стало загальносуспільним процесом. За своєю природою, бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, і який є невід`ємною частиною закону про державний бюджет.

Здійснення органами місцевого самоврядування окремих державних повноважень є важливим фактором взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Така взаємодія сприяє більш ефективному вирішенню питань місцевого значення, поліпшенню обслуговування населення, демократизує процес здійснення державних функцій.

Законодавцем визначено спеціального суб`єкта законодавчої ініціативи щодо проекту Державного бюджету України, яким є лише Кабінет Міністрів України (частина друга статті 96 Конституції України та пункт 6 статті 116 Конституції України).

Статтею 52 БКУ передбачено, що проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України може розглядатися у Верховній Раді України лише у разі наявності експертного висновку Міністерства фінансів України (крім поданих Кабінетом Міністрів України проектів законів, розробником яких є Міністерство фінансів України).

Крім того, питання організації роботи, пов`язаної із складанням та управлінням виконання Державного бюджету України також покладено на Міністерство фінансів України.

На обґрунтування заперечень щодо вимог адміністративного позову, відповідачами, зокрема, зазначено, що Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» видатків на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, не передбачено.

Як зазначалося, 12 травня 2020 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України із заявою, в якій просив розглянути питання щодо виплати йому грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 “Волга” (а.с.7).

Листом від 12.06.2020 Міністерство Фінансів України повідомило позивача, що з огляду на те, що соціально-економічний розвиток України відбуватиметься в умовах збереження певних викликів та ризиків, Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” видатків на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, не передбачено (а.с.8).

09.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Кабінету Міністрів України із заявою щодо можливості та вжиття відповідних заходів про виділення (визначення механізму) виплати грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 “Волга”.

Листом від 15.07.2020 №41-З-012741/20 Кабінет Міністрів України повідомило позивача, що звернення надіслано Міністерству фінансів України 15.07.2020 за №41-З-012741/20 для розгляду і наданні відповіді.

29.07.2020 Міністерство фінансів України направило на адресу позивача лист, в якому розглянуло звернення, яке надійшло від Секретаріату Кабінету Міністрів України листом від 15.07.2020 №41-З-012741/20 і повідомило, що відповідь по суті порушеного питання надавалась позивачу листом Мінфіну від 12.06.2020 №14040-11/3-1456/1474 (а.с.11).

На неодноразові звернення позивача Кабінет Міністрів України та Міністерство Фінансів України обмежелось лише повідомленням про соціально-економічний розвиток України, який відбуватиметься в умовах збереження певних викликів та ризиків, зазначивши при цьому, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” видатків на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, не передбачено.

Доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів на передбачення видатків щодо виділення грошових коштів за облігацією Державної цільової безвітсоткової позики або визначення відповідного механізму виплати таких коштів на 2021 рік, відповідачами, також не надано.

В свою чергу, передумовою для виплати знецінених заощаджень громадян є передбачення окремою статтею в Державному бюджеті України відповідних видатків. Порядок таких виплат громадянам України регулюється відповідними постановами Кабінету Міністрів України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік.

Уряд України може залучати для здійснення компенсаційних виплат також позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами.

Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету (включаючи загальний обсяг державних капітальних вкладень на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів) та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів у терміни, визначені Міністерством фінансів України.

Міністерство фінансів України під час підготовки проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів для усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проекту, який подається Кабінету Міністрів України.

За результатами розгляду, поданого Міністерством фінансів України проекту закону про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України (стаття 37 БКУ).

Питання організації роботи, пов`язаної із складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету, також покладено на Міністерство фінансів України (п.13 Положення про Міністерство фінансів України) .

Проте, Кабінетом Міністрів України та Міністерством фінансів України всупереч положенням ст.ст. 73, 74, 77 КАС України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття заходів, вчинення відповідних дій щодо розроблення порядку проведення поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, шляхом подання відповідного проекту до закону про Державний бюджет України на відповідний рік для розгляду у Верховній Раді України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, яка полягає у пасивній поведінці суб`єктів владних повноважень, тобто невчинення дій, які б вони мали вчинити на реалізацію прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 за його зверненнями щодо виплати йому грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, яка полягає у невжитті заходів щодо виділення (визначення механізму) виплати ОСОБА_1 грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга» та зобов`язання відповідачів вжити заходи щодо виділення (визначення механізму) виплати ОСОБА_1 грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга».

Щодо вимог адміністративного позову про зобов`язання Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України виплати позивачу грошові кошти за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 “Волга” в сумі 16800 грн., суд зазначає, що передумовою для виплати знецінених заощаджень громадян є передбачення окремою статтею в Державному бюджеті України відповідних видатків, порядок виплат яких регулюється відповідними постановами Кабінету Міністрів України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» видатків на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, не передбачено, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кабінету Міністрів України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2), Міністерства фінансів України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2), третя особа – філія – Харківське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (м. Харків, м. Конституції, 22) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, яка полягає у невжитті заходів щодо виділення (визначення механізму) виплати ОСОБА_1 грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга».

Зобов`язати Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, вжити заходи щодо виділення (визначення механізму) виплати ОСОБА_1 грошових коштів за облігацією Державної цільової безвідсоткової позики, на придбання автомобілю ГАЗ-2410 «Волга».

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.03.2021.

Головуючий Єгупенко В.В.

Судді Бідонько А.В.

Бабаєв А.І.