Вирок № 95541667, 16.03.2021, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 1-кп/470/7/21

Справа № 485/1972/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орлової С.Ф., за участю прокурора Снігурівського відділу Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області Грицюка О.П., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Соколіка В.Д., секретаря судового засідання Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 вересня 2019 року за № 12019150310000607 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Капал Капальського району Талди -Курганської області р.Казахстан, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2019 року близько 19 год. більш точного часу органами досудового розслідування встановлено не було, обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_2 , під час сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс потерпілому ОСОБА_2 металевою монтировкою, яку він дістав з салону автомобіля ГАЗ 32213-14, державний номер НОМЕР_1 , не менше одного удару в нижню частину ребер, чим заподіяв закриту травму живота у вигляді розриву селезінки, яка супроводжувалась внутрішньою кровотечею, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило втрату органу.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України не визнав, суду показав, що потерпілий є племінником його дружини, з яким до цих подій були нормальні відносини. Ввечері 17 вересня 2019 року, коли він з дружиною перебували вдома, до них зателефонувала ОСОБА_3 - його племінниця, та поскаржилася, що ОСОБА_2 прийшов до її двору, безпричинно вчинив сварку, зламав хвіртку, вбив кошеня у присутності її дитини, почувши це його дружина пішла до неї щоб заспокоїти ОСОБА_2 . Через деякий час вона йому подзвонила, повідомивши що ОСОБА_2 не вгамовується, тому він поїхав туди на автомобілі. Там на вулиці він побачив потерпілого ОСОБА_2 який був з собакою бійцівської породи, яка була прив`язана біля стовпа, та поводив себе неадекватно і агресивно, нецензурно лаявся, бо загубив мобільний телефон, погрожував присутнім, почав виламувати ворота до двору ОСОБА_7 . В цей час на вулиці також перебували його дружина ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та діти місцевих мешканців. Він почав заспокоювати ОСОБА_2 та відтягувати від воріт, на що ОСОБА_2 лаявся і наставив на нього кулаки, зрозумівши що буде бійка, він дістав з машини металеву монтировку, якою вдарив потерпілого у верхню частину лівої руки, після чого поклав монтировку назад до машини. Після удару ОСОБА_2 відійшов, однак через декілька хвилин знову продовжив лаятися і кидатися з кулаками, але тілесних ушкоджень ні йому, ні присутнім не наносив. Після цього підійшов ОСОБА_11 який вдарив ОСОБА_2 в обличчя через те, що той спускав собаку на його дитину, від удару ОСОБА_2 упав на землю, а ОСОБА_11 бив його ногами, та після того як ОСОБА_2 піднявся, то вдарив його по тулубу. Коли ОСОБА_2 лежав на дорозі то втрачав свідомість, в нього були судороги та йшла піна з роту, тому ОСОБА_11 обливав його водою. Після цього викликали поліцію та швидку, а він поїхав додому. Цивільний позов прокурора в інтересах держави про стягнення коштів витрачених на лікування потерпілого не визнав, пояснив що вказана подія з нанесенням потерпілому тілесних ушкоджень сталася через неправомірну поведінку останнього.

Під час слідчого експерименту 23 жовтня 2019 року обвинувачений показав, що на прохання дружини приїхав до домоволодіння у якому проживала ОСОБА_12 . Там на вулиці він побачив свою дружину, ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_2 який нецензурно на них лаявся та поводив себе неадекватно, його пес бійцівської породи був прив`язаний до стовпа, біля двору ОСОБА_7 . На вмовляння заспокоїтися ОСОБА_2 не реагував, а навпроти бігав, погрожував всім присутнім фізичною розправою та почав ногами бити по воротах у двір ОСОБА_7 . Тоді він підійшов до нього та схопивши обома руками за плечі повернув до себе обличчям, однак ОСОБА_2 почав кидатися на нього з кулаками, тоді він дістав з під переднього водійського сидіння автомобіля металеву монтировку, якою вдарив ОСОБА_2 у верхню частину лівої руки. Після цього підійшов ОСОБА_11 який ударив ОСОБА_2 не менше трьох разів кулаками у живіт, від ударів потерпілий упав на землю, а ОСОБА_11 знову бив його кулаками у живіт, а коли потерпілий перевернувся на лівий бік, то бив його ногою у ліву частину тулубу. Після цього ОСОБА_11 відтягнув ОСОБА_2 з дороги на траву, де останній став хрипіти та втратив свідомість, тому ОСОБА_11 разом з присутніми жінками обливали його водою (т.1 а.п.197-206).

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України, його вина підтверджується іншими доказами дослідженими під час судового розгляду.

Рапортом ст. інспектора чергового Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області Калачова І. від 18 вересня 2019 року, відповідно до якого того дня о 00 год. 47 хв. надійшло повідомлення про доставленя до лікарні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом: забій грудної клітини, гостре алкогольне сп`яніння, госпіталізований до хірургічного відділення, за обставинами: побитий чоловіком тітки д. Валерою (т.1а.п.106).

Протоколом огляду від 18 вересня 2019 року згідно якого місцем події є ділянка вулиці Української біля домоволодіння АДРЕСА_2 ( т.1 а.п.108-111).

Заявою потерпілого ОСОБА_2 начальнику Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 який 17 вересня 2019 року на вулиці с.Олександрівка спричинив йому тілесні ушкодження (т.1 а.п.120).

Довідкою лікаря ОСОБА_18 виданою потерпілому ОСОБА_2 18 вересня 2019 року, згідно якої останній потрапив у хірургічне відділення Снігурівської ЦРЛ в стані алкогольного сп`яніння, з первинним діагнозом забій грудної клітини, після обслідування та здійснення спленектомії, було встановлено остаточний діагноз: закрита травма живота, розрив селезінки, внутрішня кровотеча ( т.1 а.п.107).

Протоколом слідчого експерименту від 27 вересня 2019 року з потерпілим ОСОБА_2 , під час якого потерпілий пояснив, що 17 вересня 2019 року близько 19 год. на вул.Українській в с.Олександрівка Снігурівського району у нього виник конфлікт з незнайомою жінкою через пса якого він прив`язав біля її домоволодіння. Під час конфлікту до них прийшла його тітка ОСОБА_8 , а потім на автомобілі «Газель» під`їхав ОСОБА_1 . Вийшовши з автомобіля останній ображав його нецензурною лайкою, та наніс металевим предметом продовгуватої форми, який він тримав у правій руці два удари у ліву частину тулубу та один удар у праву частину тулубу, від ударів він схопився руками за бік та присів, оскільки йому стало погано. Під час вказаного слідчого експерименту потерпілий показав як обвинувачений наносив йому два удари металевим предметом продовгуватої форми у ліву частину тулубу та один у праву частину тулубу, та як він під час нанесення цих ударів прикривав обличчя та голову обома руками ( т.1 а.п.177-184).

Висновком експерта № 78 від 27 вересня 2019 року за яким у потерпілого ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження у виді закритої травми живота у вигляді розриву селезінки, яка супроводжувалась внутрішньою кровотечею, синець в нижній частині грудної клітини в проекції 10-12 ребер, які утворилися від як мінімум однієї ударної дії тупим твердим предметом циліндрично - продовгуватої форми з розмірами травмуючої поверхні в місці співударяння близько 5х1,5 см та за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень ( при цьому ступінь тяжкості синця окремо не розцінюється, оскільки він є місцем прикладення сили, яка спричинила розрив селезінки). Час утворення якого може відповідати часу зазначеному потерпілим - 17 вересня 2019 року. Не виключено що тілесні ушкодження могли утворитися від удару металевою монтировкою, чи іншим подібним за характеристиками предметом. Утворення їх від ударів ногами, кулаками, долонями, в результаті падіння з положення стоячи як самовільного так і з прискоренням на площину є маловірогідним ( т.1 а.п.142-144).

Висновком експерта судово - медичної експертизи № 83 від 25.10.2019 року, за яким виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися за умов вказаних ним під час слідчого експерименту від 27 вересня 2019 року, а саме від нанесення удару металевим прутом в ліву половину тулуба ( т.1 а.п.187-189).

Показами свідка ОСОБА_19 яка під час судового розгляду суду показала, що працює фельдшером амбулаторії, в середині вересня 2019 року, близько 22 год. вечора її було залучено працівниками поліції для огляду ОСОБА_2 , який знаходився за місцем проживання його батька. ОСОБА_2 лежав на вході до будинку, перебував у стані алкогольного сп`яніння, скаржився на те, що його побили та при цьому називав ОСОБА_1 . По ознакам вона зрозуміла, що у нього внутрішня кровотеча, низький тиск та припухлість на ребрах. Він втрачав свідомість, вони привели його до тями, а через годину його забрала швидка.

Даними протоколу слідчого експерименту від 24 вересня 2019 року зі свідком ОСОБА_7 , відповідно до якого під час відтворення обставин кримінального правопорушення свідок показала, як ОСОБА_1 з салону автомобіля на якому він приїхав, дістав металевий предмет продовгуватої форми, яким наніс ОСОБА_2 , що стояв до нього обличчям, два удари у лівий бік, після яких ОСОБА_2 відійшов та присів ( т.1 а.п.142-152).

Висновком експерта № 93 від 25.10.2019 року за яким, наявні у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися від нанесення удару металевим предметом продовгуватої форми в ліву половину тулуба, за умов вказаних ОСОБА_7 під час слідчого експерименту ( т.1 а.п.154-156).

Показами свідка ОСОБА_11 який під час судового розгляду суду показав, що у вересні 2019 року ввечері, коли він прийшов з роботи, син пожалівся йому що невідомий чоловік спускав на нього собаку. Коли він вийшов на вулицю то побачив там ОСОБА_1 , його дружину, ОСОБА_15 та ОСОБА_2 який з ними сварився виражаючись нецензурною лайкою. За те що ОСОБА_2 цькував собаку на дитину він дав йому ляпаса, від якого потерпілий впав, але потім піднявся. Потерпілий поводився неадекватно, наче під впливом наркотичних засобів, запаху алкоголю він не відчував. Повернувшись додому він декілька разів виглядав з двору та бачив, що потерпілий лежить на дорозі без свідомості, тому виходив приводити його до тями. Після цього, коли він спілкувався з потерпілим, той жалівся на біль у ребрах та розповів що його побили монтировкою та кидали на асфальт.

Протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 під час якого останній на місці підтвердив та показав що 17 вересня 2019 року після 18 год. коли він повернувся додому син пожалівся йому на ОСОБА_2 , який цькував на дітей собаку. ОСОБА_2 в цей час перебував біля будинку ОСОБА_7 там також були ОСОБА_1 з дружиною. Він підійшов до ОСОБА_2 та зробив йому зауваження, у відповідь той почав махати руками намагаючись його вдарити, тому він ударив його долонею правої руки по лівій частині обличчя, від удару потерпілий упав на землю, а він пішов додому. Через декілька хвилин він повернувся разом з дружиною ОСОБА_24 до ОСОБА_2 оскільки той лежав на землі та відливали його водою, після чого потерпілий розповідав їм що його побили металевою трубою ( т.1 а.п.191-196).

Показами свідка ОСОБА_25 , яка під час судового розгляду суду показала, що восени 2019 року, ввечері, її молодший син жалівся на те що на нього спускали собаку. Коли прийшов чоловік ОСОБА_11 вони розповіли йому про це. Чоловік виходив на вулицю відносити пилку, разом з ним на вулицю виходила її донька ОСОБА_26 , яка повернулась і розповіла про те, що дядя б`є ОСОБА_2 . Повернувшись чоловік розповідав їй що дав ОСОБА_2 ляпаса. Вийшовши на вулицю вона бачила ОСОБА_2 який сидів на землі, пізніше він розповідав їй що його побили монтировкою.

Показами неповнолітнього свідка ОСОБА_26 , яка під час судового розгляду суду показала, що бачила як на вулиці сварились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та як ОСОБА_1 дістав з машини довгу палицю якою вдарив ОСОБА_2 по тулубу. Під час удару ОСОБА_2 руками прикривав голову та ударів ОСОБА_1 під час сварки не наносив.

Заявою ОСОБА_8 від 18 вересня 2019 року, за якою вона добровільно надала старшому слідчому СВ Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області Паніч С.С. металеву монтировку якою її чоловік ОСОБА_1 17 вересня 2019 року на вул. Українській в с.Олександрівка Снігурівського району Миколаївської області спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження ( т.1 а.п.112).

Протоколом огляду предмета від 18 вересня 2019 року, відповідно до якого старшим слідчим СВ Паніч С.С. було оглянуто металеву монтировку, яка являє собою металевий предмет продовгуватої форми довжиною 49 см, товщиною 1,5 см, на одному з кінців якої мається загострений край конусної форми, а інший кінець приплюснутий, яку було поміщено до поліетиленового пакету блакитного кольору з биркою «Пакет №1». Протоколом огляду предмету від 26 листопада 2019 року за яким старшим слідчим за участю обвинуваченого та його захисника було оглянуто металеву монтировку, яка знаходилась у пакеті «Пакет № 1» блакитного кольору, довжиною 49 см, товщиною 1,5 см під час якого заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило (т.1 а.п.113-115,206-211).

Таким чином суд доходить висновку що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України є доведеною та кваліфікує його дії - як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило втрату органу.

При цьому покази обвинуваченого ОСОБА_1 про нанесення ним ОСОБА_2 удару монтировкою виключно у верхню частину лівої руки, судом відкидаються як недостовірні, оскільки вони протирічять сукупності доказів досліджених в судовому засіданні, а саме заяві потерпілого, даним рапорту від 18.09.2019 року, показам свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , даним протоколів слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , висновкам судово медичних експертиз, які повністю узгоджуються між собою, у тому числі щодо обставин та механізму заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та доводять факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень саме обвинуваченим. З цих підстав судом відхиляються, як недостовірні покази свідка ОСОБА_8 дружини обвинуваченого, надані в судовому засіданні та під час слідчого експерименту 24 вересня 2019 року, які окрім зазначених вище доказів також спростовуються висновком експерта № 93 від 04.10.2019 року, за яким утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 у вигляді розриву селезінки та синця в ділянці нижньої частини грудної клітини в проекції 10-12 ребер за умов вказаних ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту, а саме від нанесення ударів ногою по лівому боці є маловірогідним, а від удару монтировкою по лівій стороні тулубу при опущених руках неможливим, так як удар за показами ОСОБА_8 прийшовся по лівій руці, яка в той момент прикривала ліву частину тулуба (т.1а.п. 157-166).

Також судом критично оцінюються та відкидаються як недостовірні покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , в частині того, що ОСОБА_1 бив ОСОБА_2 монтировкою по верхній частини руки, оскільки вони суперечать обставинам кримінального провадження, встановленим судом на підставі досліджених та перевірених у сукупності доказів, а покази свідка ОСОБА_7 також через їх розбіжності, оскільки за даними слідчого експерименту проведеного за її участю 24 вересня 2019 року, фактично одразу після вказаної події, свідок пояснювала та на місці події показала як ОСОБА_1 під час конфлікту зі ОСОБА_2 наносив йому удари монтировкою по лівому боці, від яких потерпілий відійшов та присів, та про те, що окрім обвинуваченого ОСОБА_2 ніхто не бив (т.1 а.п.145-152).

Крім цього, з медичних документів потерпілого убачається, що окрім синця в нижній частині грудної клітки продовгуватої форми розмірами 2 х 6 см, та розриву селезінки, інших тілесних ушкоджень у тому числі у вигляді синців, саден у ОСОБА_2 виявлено не було, що спростовує покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_1 про нанесення удару монтировкою по руці, як і покази останнього в частині заподіяння ОСОБА_2 численних ударів кулаками і ногами свідком ОСОБА_11 .

Доводи захисника про недопустимість як доказу рапорту старшого інспектора чергового Калачова І. від 18 вересня 2019 року про отримання ним повідомлення про госпіталізацію до лікарні потерпілого з тілесними ушкодженнями, через відсутність резолюції на рапорті та отримання його у поза процесуальний порядок, суд вважає безпідставними. Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.Згідно дослідженого в судовому засіданні рапорту після отримання старшим інспектором черговим Калачовим І. повідомлення, його було зареєстровано в інформаційно - телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) 18 вересня 2019 року за № 2946, та того ж дня зазначені у рапорті відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Безпідставними суд вважає також доводи захисника про визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, через те, що їх було проведено за відсутності захисника обвинуваченого, оскільки чинний КПК не передбачає обов`язкової участі захисника обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту зі свідками, відповідно участь такого захисника при проведення вказаної слідчої дії, може бути визнана обов`язковою виключно у випадку якщо вона (слідча дія) здійснюється за клопотанням саме сторони захисту. Натомість матеріали провадження не містять даних про надходження від захисника відповідних клопотань. Відповідно вказані слідчі дії проведені відповідно до вимог ст.240 КПК України, підстав визнавати їх результати недопустимими суд не вбачає.

Твердження захисника про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту з потерпілим, оскільки останній не допитувався під час судового розгляду, суд відхиляє з огляду на правові висновки викладені Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 14 вересня 2020 року по справі №740/3597/17, провадження №51-6070кмо19 за якими показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд повинен оцінювати за правилами ст. 94 КПК України . Відповідно оскільки слідчий експеримент за участю потерпілого було проведено з дотриманням вимог КПК України, неприбуття потерпілого належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду в судові засідання, не може бути підставою для визнання вказаного протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.

Щодо доводів захисника про отримання старшим слідчим медичної картки потерпілого ОСОБА_2 у неналежний спосіб, а саме за запитом, суд їх вважає необґрунтованими, оскільки отримання копії медичної картки стаціонарного хворого у такий спосіб, не є таким що вплинуло або могло вплинути на достовірність інших доказів наявних в матеріалах кримінального провадження, зокрема висновків судово - медичного експерта. Крім цього надання дружиною обвинуваченого, яка є свідком у кримінальному провадженні, а не самим обвинуваченим, добровільно для огляду та вилучення металевої монтировки, яка в подальшому була визнана речовим доказом у порядку визначеному КПК України, не суперечить кримінальному процесуальному законодавству. Крім того під час огляду вказаного предмету 26 листопада 2019 року обвинуваченим за участю його захисника, останні не висловлювали незгоди з порядком отримання зазначеного речового доказу та відсутністю згоди на його вилучення, а ОСОБА_1 не заперечувався факт нанесення саме цією монтировкою тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 . З огляду на викладене вище доводи захисника про необхідність виправдання його підзахисного через відсутність належних та допустимих доказів його винуватості є неспроможними.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено, що він одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, пенсіонер за віком, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на адміністративних комісіях не розглядався, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом встановлено не було.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Враховуючи особу обвинуваченого який є пенсіонером, вперше притягається до кримінальної відповідальності, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься до тяжкого злочину, відсутність обставин пом`якшуючих та обтяжуючих його вину, обставини та наслідки вчиненого злочину, суд доходить висновку про призначення обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкції ч.1 ст.121 КК України.

Згідно з положеннями ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З огляду на зазначене, беручи до уваги тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та його позитивну характеристику за місцем проживання, обставини вчинення злочину, а саме неправомірну поведінку потерпілого, який перебуваючи у стані сп`яніння, розпочав конфлікт, який не припиняв протягом тривалого часу, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі та призначення покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Відповідно до статті 1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Згідно довідки КНП «Снігурівська центральна районна лікарня» потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП "Снігурівська ЦРЛ" з 18 вересня по 01 жовтня 2019 року, що складає 13 ліжко -днів, а на його лікування було витрачено 11413 грн. 49 коп. (т.1 а.п.190). З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про задоволення цивільного позову прокурора та стягнення з обвинуваченого на користь держави в особі фінансового управління Снігурівської районної державної адміністрації витрат на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду відповідно до частини першої статті 326 КПК України у зв`язку з неприбуттям цивільного позивача в судове засідання, та ненадходження від нього клопотання про розгляд позову за його відсутності.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 - визнати винуватим у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік і 6 (шість) місяців та з покладенням відповідно до ч.ч.1,2 ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора Снігурівського відділу Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі фінансового управління Снігурівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі фінансового управління Снігурівської районної державної адміністрації 11 413 грн. 49 коп. коштів витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 на р/р№UA768260130000035431055748435 ГУДКСУ у Миколаївській області, ЄДРПОУ 01998302, МФО 826013).

Арешт металевої монтировки накладений слідчим суддею Снігурівського районного суду Миколаївської області 19.09.2019 року - скасувати.

Речові докази по справі: металеву монтировку яка передана на зберігання до відділення поліції - знищити, мобільний телефон марки «Meizy» сірого кольору - залишити потерпілому ОСОБА_2 як власнику.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.Ф.Орлова