Рішення № 95541485, 15.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

15 березня 2021 р. №520/18623/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3054 від 17.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту настання права на призначення пенсії 20.04.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3054 від 17.07.2020 року йому відмовлено в призначенні пенсії пільгової пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", посилаючись на відсутність необхідного спеціального стажу. Вважаючи, що вказане рішення необґрунтованим, незаконним позивач звернувся до суду за захистом своїх соціальних прав.

Ухвалою суду від 22.12.2020 року відкрито спрощене провадження по справі за правилами ст.257-262 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 діяв на підставі, межах та у спосіб, визначеному чинним законодавством України. Так, позивачем на підтвердження пільгового стажу за період з 22.07.1983 по 30.10.1983 року та з 08.01.1986 по 05.10.1993 року не було надано управлінню пенсійного фонду уточнюючу довідку про характер виконуваної роботи, умови праці та про безпосередню зайнятість впродовж повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим вказані періоди не були враховані при обчисленні пільгового стажу.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради №6333-5000221612 від 30.10.2020 року.

10.07.2020 року позивач звернувся до Слобідського відділу обслуговування громадян м.Харкова (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3054 від 17.07.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розділу ХV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з тим, що заявником в порушення п.2.4 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунків) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 не надано до заяви про призначення пенсії уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи, умови праці та про безпосередню зайнятість впродовж повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за період з 22.07.1983 по 30.10.1983 та з 08.01.1986 по 05.10.1993 року, на підставі чого вказані періоди не були враховані при обчисленні пільгового стажу.

Не погоджуючись зі спірним рішенням відповідача про відмову в призначенні пільгової пенсії, вважаючи його протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" до "Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років" входять машиністи і помічники машиністів тепловозів; машиністи і помічники машиністів електровозів; машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів; машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секція); машиністи -інструктори локомотивних бригад.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17 та від 27 лютого 2020 року у справі №545/4197/16-а.

Матеріалами справи підтверджено те, що позивач в період з 22.07.1983 року по 30.1.01983 року працював на посаді помічника машиніста тепловозу в залізничному цеху Комунарського металургійного заводу - 3 місяці 8 днів, в період з 08.01.1986 по 05.10.1993 року на посаді помічника машиніста локомотиву в залізничному цеху Комунарського металургійного комбінату - 7 років 9 місяців 27 днів та фактично входив в склад локомотивної бригади, що передбачено пунктом а статі 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно диплома № НОМЕР_2 від 20.07.1983 року ОСОБА_1 навчався в ПТУ №8 з 01.09.1980 року по 20.07.1983 року на посаді помічника машиніста тепловозу - 2 роки 10 місяців 20 днів, що відповідно до ст.38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" зараховується до трудового стажу здобувача освіта, у тому числі в безперервний і стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Крім того, відповідно до ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захисту військовослужбовців та лені їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також стажу державної служби.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 від 04.11.1983року, позивач в період з 11.11.1983 по 21.11.1985 року перебував на службі в лавах радянської армії, що складає - 2 роки 10 днів.

Суд зазначає, що у своїй роботі локомотивні бригади керуються, зокрема, Правилами технічної експлуатації залізниць України.

Згідно даних правил, затверджених Міністерством транспорту України, термін локомотиви - це електровози, тепловози, газотурбовози, паровози та мотовози.

Крім цього, згідно визначення, яке міститься в енциклопедії, тепловоз - це автономний локомотив з двигуном внутрішнього згоряння, частіше за все дизельним, енергія якого через силову передачу (електричну, гідравлічну, механічну) передається на колісні пари.

Також, локомотив - самохідна машина (паровоз, тепловоз, електровоз і т. ін.) для пересування вагонів, по залізничних рейках (Словник української мови: в 11 тт./АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970 1980. Т. 4. С. 543).

У посадовій інструкції локомотивної бригади зазначено, що робітниками локомотивних бригад вважаються особи призначені для керування та обслуговування локомотива моторвагонного рухомого складу: машиніст, помічник машиніста, кочегар (на паровозі), а також особи, що працюють дублерами.

Таким чином, локомотив, тобто тягова машина для пересування потягів рейками, об`єднує в собі паровоз, тепловоз, електровоз тощо.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що період роботи позивача з 22.07.1983 по 30.10.1983 року на посаді помічника машиніста тепловоза в залізничному цеху та період з 08.01.1986 по 05.10.1993 на посаді помічника машиніста локомотива в залізничному цеху не належить до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до п.п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У п. 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" №36813/97).

Згідно п.п. 1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що для забезпечення повного та ефективного захисту прав позивача, позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення за призначенням пенсії до органу Пенсійного фонду, а саме з 10.07.2020 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3054 від 17.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.07.2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко