Рішення № 9554103, 13.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/61513.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта»

про стягнення 61 439,56 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Луценко В.П. (довіреність № 10-03/10 від 10.03.2010р.).

В судовому засіданні 13 квітня 2010 року за згоди представника відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта»(надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 61 439,56 грн., в тому числі основний борг в розмірі 47 296,17 грн., пені в розмірі 11 346,78 грн., 3% річних в сумі 696,07 грн. та збитків від інфляції в розмірі 2 100,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не здійснював сплату лізингових платежів належним чином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд позов залишити без задоволення.

Ухвалою від 07.12.2009р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 28.01.2010р. В судове засідання 28.01.2010р. представник від відповідача не з’явився у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 11.02.2010р. в яке представники від відповідача також не з’явились. Ухвалою від 11.02.2010р. розгляд справи було відкладено до 11.03.2010р. Ухвалою від 11.03.2010р. розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача було відкладено до 29.03.2010р. За наслідками розгляду справи 29.03.2010р. по справі було оголошено перерву до 13.04.2010р.

Через канцелярію суду 13.04.2010р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2008р. між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) (разом - сторони), було укладено договір фінансового лізингу № 903 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), за умовами розділу 2 якого Лізингодовець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодовеця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби (далі –ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ.

Судом встановлено, що позивачем було надано послуги згідно з умовами договору в повному обсязі, в узгоджені строки, а саме позивачем на підставі замовлень на транспортні засоби №903/003 від 25.07.2008р. та №903/002 від 29.07.2008р. (копії в матеріалах справи) були надані транспортні засоби:

- ISUZU - NQR 71Р , шасі № JAAN1R71P87100978, реєстраційний № АА 9409 НО;

- ISUZU- NQR 71Р, шасі № JAAN1R71P87100989, реєстраційний № АА 9431 НО.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем були складені та підписані відповідні Акти приймання-передачі транспортних засобів №903/002 та №903/003 від 14.08.2008р. (копії в матеріалах справи).

Між сторонами Договору було підписано плани лізингу №903/002 від 25.07.2008р. та №903/003 від 25.07.2008р., а також зміни до планів лізингу №903/002 та №903/003 від 13.08.2008р., що є невід'ємними частинами Договору та якими встановлено строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів (копії документів в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що в порушення відповідачем зобов'язань за Договором лізингу він не здійснював сплату Лізингових платежів належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом. 5.1 Договору передбачено, що за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в плані лізингу та інших додатках.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини Лізингоодержувача.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно п. 5.6 Договору, у разі прострочення Лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу Лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що транспортні засоби були вилучені у відповідача 17.04.2009р., про що були складені відповідні акти (копії в матеріалах справи).

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з виникненням заборгованості та порушенням умов Договору він був змушений 27.01.2009р. звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Господарським судом міста Києва по справі 18/72 від 26.03.2009р. (копія в справі) було прийнято рішення, яким задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу та штрафних санкцій в повному обсязі період з 20.11.2008р. по 23.01.2009р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009р. (копія в справі) апеляційну скаргу відповідача залишено без розгляду та постановлено нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Позивач стверджує, що не спростовано відповідачем, що станом на 24.11.2009р. заборгованість останнього по сплаті платежів за період з 20.02.2009р. по 24.11.2009р. становить 47 296,17 грн. (рахунки-фактури в матеріалах справи).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 47 296,17 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 16.1 умов Договору, при порушенні Лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо сплати лізингових платежів стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 5 145,99 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо сплати лізингових платежів стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 696,07 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2 100,54 грн.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню про стягнення 55 238,77 грн., з них основного боргу в розмірі 47 296,17 грн., пені в розмірі 5 145,99 грн., 3% річних в сумі 696,07 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2 100,54 грн.

Судові витрати позивача у сумі 764,57 грн. (552,38 грн. державного мита та 212,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта» (ідентифікаційний код: 31450085, адреса: 03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Гната Юри, будинок, 9, кімната, 414, п/р 26002010573980 в філії «Центральне РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(ідентифікаційний код: 32774741, адреса: 03062, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок, 67, п/р 26003030836400 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005) грошові кошти в розмірі 55 238,77 грн. (п’ятдесят п’ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 77 копійок) та судові витрати в розмірі 764,57 грн. (сімсот шістдесят чотири гривні 57 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 26.04.2010р.