Рішення № 95540644, 15.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2021 року м. Рівне №460/9849/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 включно;

-зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії у розмірі 233 431,61 грн. із нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянами частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 зазначав, що є внутрішньо переміщеною особою та до 2017 року фактично проживав у Київській області та отримував там пенсію. Згодом позивач змінив фактичне місце проживання, переїхавши у с.Хорів Острозького району Рівненської області. За період перебування на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області з 01.10.2019 по 31.12.2019 було проведено нарахування невиплачених коштів з 01.04.2017 по 30.09.2019 в загальній сумі 233431,61 грн. У зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 його пенсійну справу було знято з обліку з 01.01.2020 та відправлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а кошти в сумі 233431,61 грн. передано на облік даного пенсійного органу. Разом з тим, така пенсія досі не виплачена позивачу, що є протиправною бездіяльністю відповідача. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що так як пенсія ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 в сумі 233 431,61 грн. обліковувалась в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області (м. Ірпінь), як заборгованість за минулий період, то відповідно вказана доплата буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 та при надходженні коштів Державного бюджету України. На даний момент, Урядом не прийнято відповідного Порядку, який би регулював такі виплати. Також відповідач вважав пропущеним строк звернення до суду з даним позовом. При цьому, наголошував, що починаючи з 20.01.2020 пенсія щомісяця перераховується на рахунок ОСОБА_1 в банку АТ "Ощадбанк". Компенсацію за втрату частини пенсії відповідач вважав видом цивільно-правової відповідальності, що не може застосовуватися у сфері пенсійного законодавства. Просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.14-16).

Відповідно до положень ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується його пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.6).

Відповідно до довідки від 02.12.2019 №5613-500237696, Управління соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщених осіб (а.с.7, 20).

Листом від 16.07.2020 №1700-0403-8/20847, надісланим у відповідь на звернення позивача щодо виплати пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило його, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.08.2019 та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.12.2019 №5613-5000237, було зроблено запит електронної пенсійної справи до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (м. Ірпінь). Відповідно до супровідного листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (м.Ірпінь) від 16.12.2019 вих. №1493/04 пенсія ОСОБА_1 була поновлена з 01.04.2017 та виплата пенсії проведена за період з 01.10.2019 пo 31.12.2019. Додатково зазначено, що відповідно до супровідного листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Деснянський район) від 22.08.2019 за вих. №188533/8 пенсія ОСОБА_1 (за попереднім місцем проживання) виплачена по 31.03.2017. Оскільки пенсія ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 в сумі 233431,61 грн. обліковувалась в Головному управлінні Пенсійного фонду України Київській області (м. Ірпінь), як заборгованість за минулий період, то відповідно вказана доплата буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365. Вказано, що на підставі розпорядження Острозького відділу з питань призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.12.2019 виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.04.2017 відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Починаючи з січня 2020 року пенсія щомісяця перераховується на вкладний рахунок ОСОБА_1 в уповноваженому банку АТ "Ощадбанк". Виплата пенсії ОСОБА_1 за минулий період з 01.04.2017 по 30.09.2019 в сумі - 233431,61грн. буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та при надходженні коштів з Державного бюджету України. На даний момент, Урядом не прийнято відповідного Порядку, який би регулював такі виплати (а.с.8).

Також в матеріалах справи міститься лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.09.2020 №1000-0236-8/70809, в якому вказано, що ОСОБА_1 перебував на обліку в такому управлінні як внутрішньо переміщена особа з 01.10.2019 по 31.12.2019. Зазначено, що в період перебування на обліку в Головному управлінні з 01.10.2019 по 31.12.2019 було проведено нарахування невиплачених коштів з 01.04.2019 по 30.09.2019 в загальній сумі 233431,61 грн. У зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 , пенсійну справу було знято з обліку з 01.01.2020 та відправлено до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області. Оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області кошти за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 в загальній сумі 233431,61 грн. передано на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (а.с.9).

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати йому нарахованої пенсії такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Стаття 7 Закону №1706-VII визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

На реалізацію вказаних приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", згідно з п. 1 якої передбачено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.

Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (далі – Порядок №365).

Пункт 2 Порядку №365 передбачає, що документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Згідно з п. 4 Порядку №365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Відповідно до п.5 Порядку №365 для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування; до заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки.

Таким чином, обов`язок щодо соціальних виплат, в тому числі пенсії, внутрішньо переміщеним особам покладено на органи, що здійснюють соціальні виплати, за місцем фактичного проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб, яке підтверджується довідкою про статус внутрішньо переміщеної особи.

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивачу було нараховано доплату пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, яка не виплачена відповідачем з покликанням на Порядок №365, згідно з яким суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд не погоджується із вказаною позицією Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, з огляду на таке.

Виплата позивачу доплати пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, відповідає вимогам Порядку №365, однак суперечить Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), який регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 47 Закону №1058-IV визначає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Водночас, Законом №1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсій за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, фактично відмовляючи позивачеві у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що відмова у виплаті доплати позивачу пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 вчинена відповідачем за відсутності підстав, передбачених Законом № 1058-IV, тому з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Тому, суд вважає, що належним способом порушеного права позивача є визнання протиправною відмови відповідача виплатити нараховану пенсію та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії у розмірі 233 431,61 грн.

Стосовно вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів, то суд вважає таку вимогу передчасною, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати недоотриманої пенсії буде порушене відповідачем у майбутньому, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Як наслідок суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення обумовленої позовної вимоги.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України, з урахуванням частковості задоволення вимог

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.9-а).

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 нараховану пенсію за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 у розмірі 233 431,61 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1167,16 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15 березня 2021 року

Суддя С.А. Борискін