Рішення № 95540419, 11.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2021 року м. Рівне №460/8604/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Олексюк С.М., відповідача: представник Федченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" звернулося о суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000286/2 від 11.09.2020.

Позовна заява обґрунтована тим, що 02.04.2019 між ТОВ “Даліс Аутомотів Груп” та компанією TMD Friction Serviсes GmbH, зареєстрованою в Федеративній Республіці Німеччина, укладено контракт №02042019, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати позивачу товар – автозапчастини. З метою митного оформлення товару митному органу надано митну декларацію та необідні документи. Проте, в ході митних консультацій декларанту надіслане повідомлення про необхідність надання додаткових документів, оскільки подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності. Позивач вказує, що жодних підстав для витребування додаткових документів у митного органу не існувало, оскільки останньому з митною декларацією надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надані додаткові документи та відповідні пояснення, проте відповідачем безпідставно прийняте рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вказує, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що за митною декларацією від 24.09.2020 №UA204120/2020/080666 позивачем заявлено до митного оформлення товари №2 “Запасні частини для легкових автомобілів диски гальмівні в асортименті. Торгівельна марка: Textar, виробник TMD Friction Services GmbH, CN.”. Фактурна вартість товару №2 - 26361,14 евро, митна вартість товару (заявлена декларантом за основним методом) - 866198,06 грн. (3,3327 USD/кг). При проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наявність в документах розбіжностей і неточностей: до митного оформлення подано фактуру 91474914 від 25.08.2020 в якій зазначено транспортний документ 379087, фактуру 91475461 від 27.08.2020, в якій зазначено транспортний документ 310021793, однак до митного оформлення вказані транспортні документи не подано. Згідно з п.5.2 зовнішньо-економічного контракту від 02.04.2019 №02042019 продавець має надати пакувальний лист, прайс-листи. Надані декларантом прайс-листи і транспортні документи не містять печаток та підписів, що унеможливлює їх ідентифікацію із товарами поданими до митного оформлення. На електронне повідомлення митниці, декларантом надані бухгалтерські документи, транспортні документи 379087, 302179310, однак не надане підтвердження числових розбіжностей в поданих документах. Відповідач вказує, що подані декларантом документи не були достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом, а тому контролюючим органом прийняте рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом визнання митної вартості.

У відповіді на відзив позивач підтримав позицію викладену в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 24.12.2020.

Ухвалою суду від 24.12.2020 закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 21.01.2021.

В судовому засіданні 21.01.2021 оголошено перерву до 11.02.2021.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив відмовити в задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 11.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

02.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Даліс Аутомотів Груп” та компанією TMD Friction Serviсes GmbH, зареєстрованою в Федеративній Республіці Німеччина, укладено контракт №02042019, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати та поставити позивачу товар – автозапчастини (далі – Контракт) (а.с. 6-10).

Відповідно п.1.2 Контракту товар постачається позивачу партіями, асортимент, ціна та кількість кожної партії, розмір знижок визначається сторонами інвойсі на кожну поставку за укладеним договором.

У пункті 2.1 контракту зазначено, що загальна сума контракту складається із сум виставлених інвойсів.

Згідно пункту 3.1. Контракту по кожній поставці Сторони домовляються про строки поставки, які підтверджуються у відповідному інвойсі на умовах правил Інкотермс 2010, умови поставки DAP Луцьк (Україна) або іншим способом зазначеним в інвойсі.

07.09.2020 з метою переміщення товару на митну територію України позивач подав до Поліської митниці Держмитслужби декларацію ІМ40ДЕ UA204120/2020/080666 (довідковий номер 32555), до митного оформлення було заявлено вантаж: гальмівні колодки, датчики зносу гальмівних колодок, гальмівні диски, гальмівні рідини. Виробник, продавець і відправник – “TMD Friction Serviсes”, загальна сума - 96 746,78 Євро (а.с. 11-18).

До митної декларації позивачем наступні документи: інвойс 91474914 від 25.08.2020, інвойс 91475461 від 27.08.2020, автотранспортна накладна (CMR) № А1139833 від 02.09.2020, декларація про походження товару, зовнішньоекономічний договір № 02042019 від 02.04.2019, договір про надання послуг митного брокера № 557 від 25.04.2018, декларація-інвойс 91474914 від 25.08.2020, декларація-інвойс 91475461 від 27.08.2020, копія митної декларації країни відправлення 20DE290433282311Е5 від 27.08.2020, копія митної декларації країни відправлення 20DE715733283104Е7 від 27.08.2020 (а.с.19-89, 217-222).

Митний орган 07.09.2020 надіслав декларанту Повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: прайс-листи, каталог; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; випуску з бухгалтерської документації; транспортні документи, зазначені в інвойсах; банківські платіжні документи.

Декларантом додатково надано відповідачу прайс-лист, пакувальний лист, каталог виробника товар, митні декларації та інвойси по минулих розмитненнях, бухгалтерські документи (а.с.90-158).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за МД №UA204120/2020/080666 відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2020 №UA204120/2020/000286/2 (далі – Рішення №UA204120/2020/000286/2) (а.с. 159), відповідно до якого скориговано митну вартість товару за резервним методом за ціною 35039,9277 євро.

11.09.2020, не погоджуючись з Рішенням №UA204120/2020/000286/2, позивач подав повторно відповідну митну декларацію ІМ40ДЕ №UA204120/2020/083224 та сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати митних платежів у розмірі 91564,63 грн (а.с.162-168).

Не погодившись з рішенням №UA204120/2020/000286/2 позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

У графі 33 Рішення №UA204120/2020/000286/2 зазначені підстави для коригування митної вартості товару:

“Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1. Декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митно: вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2. Документи, подані декларантом до митного оформлення товару за митною декларацією (далі - МД) №UА204120/2020/080666 (довідковий номер 32555) містять розбіжності та неточності, зокрема до митного оформлення подано фактуру 91474914 від 25.08.2020, в якій зазначено транспортний документ 379087, фактуру 91475461 від 27.08.2020, в якій зазначено транспортний документ 310021793, однак до митного оформлення ці документи не подані. Згідно з п. 5.2 Контракту від 02.04.2019 №02042019 продавець має надати пакувальний лист, прайс-листи, додатково надані декларантом у якості, що не дозволяє здійснити візуальний контроль згідно з статтею 377 МК України. Надані декларантом прайс-лист і транспортні документи не містять печаток та підписів, що унеможливлює їх ідентифікувати до товарів поданих до митного оформлення.

Митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару – товар №2 МД від 04.08.2020 №UА100060/2020/39744 (4.43USD/кг).

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів: інших платіжних або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; документи що містять інформацію про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачених Наказом МФУ від 24.05.2012 №599; виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованої партії товару на заявлених комерційних умовах поставки; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, каталогів, специфікацій, прейскурантів, прайс-листів виробника товарів.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом тау зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей від 04.08.2020 №UА100060/2020/39744 (4.43USD/кг). Числове значення митної вартості товару становить 1151373,4803 грн (35039,9277 євро/валюта контракту)”.

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі іменується – МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).

Відповідно до частини восьмої – одинадцятої статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

При поданні до митного органу митної декларації, декларантом заявлено митну вартість товарів згідно ціни договору на рівні 96746,78 Євро і обраний метод її визначення – основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (пункт 1 частини першої статті 57 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина четверта статті 53 МК України).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

(2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У другому випадку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган для підтвердження митної вартості товару просив надати прайс-листи, каталог; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; випуску з бухгалтерської документації; транспортні документи, зазначені в інвойсах; банківські платіжні документи.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

В обґрунтування причин прийняття Рішення №UA204120/2020/000286/2 відповідачем зазначено наявність розбіжностей та неточностей у поданих декларантом документах, а саме: до митного оформлення не подано транспортні документи 379087 та 310021793, які зазначені в інвойсах; в п. 5.2. зовнішньоекономічного контракту зазначено, що продавець має надати пакувальний лист, прайс-листи; додатково надані декларантом документи у якості, що не дозволяє здійснити візуальний контроль згідно ст. 337 МКУ; надані прайс-лист та транспортні документи не містять печаток та підписів.

Судом встановлено, що до митного оформлення надано транспортний документ - міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № АН1139833 від 02.09.2020, відповідно до якої здійснювалось транспортування товару від продавця до покупця.

Згідно з п.3.1 Контракту сторонами визначені умови поставки - DAP Луцьк згідно з “Інкотермс 2010”, якщо інше не вказано в інвойсі.

В інвойсах № 91474914 від 25.08.2020 та №91475461 від 27.08.2020 не зазначено інших умов поставки, а відтак поставка відбувалась на умовах, визначених контрактом, тобто, DAP Луцьк. За таких умов поставки перевезення здійснювалось за рахунок постачальника, а його вартість була включена у вартість товару.

В товарно-транспортній накладній № АН1139833 від 02.09.2020, зазначені відправник, одержувач та інвойс, що повністю відповідають іншим документам, що подані до митного оформлення.

Номери 379087 та 310021793, які зазначені в інвойсах проти напису «transport number» це номери договорів, які уклав постачальник з експедиційною компанією, яка в свою чергу уклала договір на перевезення з перевізником, який зазначений в товарно-транспортній накладній № АН1139833 від 02.09.2020.

Таким чином декларантом надано транспортний документ відповідно до якого здійснювалось перевезення товару. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано.

В п. 5.2 Контракту дійсно передбачений обов`язок продавця надати покупцю до кожної партії товару супровідні документи, а саме, інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію, прайс-лист.

Серед зазначених документів лише інвойс є документом, який підтверджує митну вартість товару в розумінні статті 53 МК України та був поданий декларантом до митного оформлення. Нормами митного законодавства не передбачений обов`язок декларанта надавати митному органу всі документи, які ним отримані від постачальника в процесі виконання умов зовнішньо-економічного контракту.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна № АН1139833 від 02.09.2020 містить підписи та печатки всіх сторін: відправника, перевізника та отримувача. На останній сторінці прайс-листа наявний підпис та печатка його виконавця.

Тобто, декларантом були надані усі необхідні документи, які стосуються питання визначення числових значень вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.

Таким чином, суд зазначає, що митним органом не зазначено в оскаржуваному Рішенні №UA204120/2020/000286/2, у чому саме полягає наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, та не надав жодної оцінки документам, які були надані декларантом, хоча документи були надані у повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача, що митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару – товар №2 МД від 04.08.2020 №UА100060/2020/39744 (4.43USD/кг), суд зазначає, що інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу та рівнем вартості такого транспортного засобу згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

З даного приводу суд зазначає, що Рішення №UA204120/2020/000286/2 не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару та у подальшому надані додаткові документи. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару.

Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення №UA204120/2020/000286/2, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2102,00 грн, сплачена відповідно до платіжного доручення від 18.11.2020 №4031.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

11.02.2021 стороною позивача подано клопотання про присудження судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу. До клопотання долучено: копію договору про надання правової допомоги №02-11-20/1 від 02.11.2020 з додатком №1 у вигляді переліку послуг адвоката та їх вартістю за 1 годину, копію платіжного доручення №6705 від 10.02.2021 про сплату ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" коштів в розмірі 6000 грн. за правову допомогу згідно договору №02-11-20/1 від 02.11.2020, а також копію акту про надані послуги від 10.02.2021, за яким було виконано такі роботи: 1) вивчення матеріалів справи (2 год. роботи 500 грн.) вартістю 1000 грн., 2) написання позовної заяви (3 год. роботи адвоката по 800 грн.) вартістю 2400 грн., 3) написання відповіді на відзив (2 год. роботи адвоката по 800 грн.) вартістю 1600 грн., 4) написання пояснення по справі (2 год. роботи адвоката по 500 грн.) вартістю 1000 грн., а всього 6000 грн.

Наданими документами в повній мірі підтверджується факт надання адвокатом правничої допомоги позивачу і їх вартість на рівні 6000 грн.

Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належним чином, є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, а тому приходить до висновку що заява позивача про стягнення на його користь судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (код ЄДРПОУ 41160309, вул. І.Франка, 29 Б, м.Радивилів, Рівненська область, 35500) до Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097, вул. Соборна, 104, м.Рівне, 33028) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000286/2 від 11.09.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. та по оплаті витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 22 лютого 2021 року.

Суддя Н.В. Друзенко