Рішення № 9554026, 20.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/13120.04.10 За позовом відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії

до1) закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

2) відкритого акціонерного товариства «АТП-1»

простягнення 1662,49 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Малюська Д.Л. (довіреність №804-1/14 від 26.03.2010 року)

від відповідача1:представник Могиленко Ю.В. (довіреність №55/2010 від 04.01.2010 року)

від відповідача2:представник Василенко А.С. (довіреність №580 від 30.09.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»та з відкритого акціонерного товариства «АТП-1»1662,49 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Позивач відшкодував своєму страхувальнику матеріальні збитки (виплатив страхове відшкодування) нанесені йому у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24 січня 2008 року на перехресті вулиці Дніпровська набережна та проспекту Тичини у місті Києві, в наслідок порушення правил дорожнього руху працівником Відповідача2. Посилаючись на статті 993, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України та статтю 27 Закону України «Про страхування» Позивач просив суд стягнути з закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»993,00 грн. страхового відшкодування та 87,57 грн. пені, а з відкритого акціонерного товариства «АТП-1»510 грн. франшизи, 15,30 грн. трьох процентів річних та 56,61 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач1 уклав з Відповідачем2 договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року порушено провадження у справі № 23/131 та призначено її розгляд на 08.04.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва.

16.04.2010 року через канцелярію Господарського суду міста Києва Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»760,00 грн. страхового відшкодування та 82,54 грн. пені, 13,30 грн. трьох процентів річних та 58,52 грн. інфляційних втрат, а з відкритого акціонерного товариства «АТП-1»510 грн. франшизи, 8,93 грн. трьох процентів річних та 39,26 грн. інфляційних втрат.

Представник Відповідача2 надав відзив на позовну заяву, у якому визнав позов у частині стягнення франшизи, але заперечив проти позовних вимог про стягнення з Відповідача2 трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки згідно статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума франшизи повинна бути компенсована одночасно з виплатою страхового відшкодування, тобто відсутній факт прострочення виконання зобов’язання.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.04.2010 року за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Гледфарм»було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №19 G-0018533 від 08.04.2007 року, відповідно до якого Позивач прийняв під страховий захист автомобіль Mitsubishi (державний реєстраційний номер 250-54 КА).

24.01.2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась на перехресті вулиці Дніпровська набережна та проспекту Тичини у місті Києві, автомобіль Mitsubishi (державний реєстраційний номер 250-54 КА) отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою виданою ВДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля «ЗІЛ»(державний реєстраційний номер 301-66 КА) гр. Бурячка Юрія Валентиновича, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2008 року у справі № 3-3278/08.

Згідно наряд –замовлення №12 від 21.03.2008 року виданого суб’єктом підприємницької діяльності Чайковською А.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi (державний реєстраційний номер 250-54 КА) складає 1270,00 грн.

Позивач, керуючись умовами договору страхування №19 G-0018533 від 08.04.2007 року, на підставі страхового акту №4222 від 20.08.2008 року та заяви страхувальника №28/08 від 14.08.2008 року, виплатив страхове відшкодування у сумі 1270,00 грн. на рахунок виконавця ремонтних робіт –СПД Чайковська А.М., що підтверджується платіжним дорученням №9056 від 01.09.2008 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування»до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник (ТОВ «Гледфарм») має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно довідки ВДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві автомобіль «ЗІЛ»(державний реєстраційний номер 301-66 КА) належить на праві власності ВАТ «АТП-1».

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівниками під час виконання ними трудових обов’язків. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 3-3278/08 Дніпровським районним судом міста Києва було встановлено, що винна у скоєнні ДТП особа працює водієм у Відповідача2 і на момент створення дорожньо-транспортної пригоди виконувала свої трудові обов’язки.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач має право на відшкодування завданих йому збитків за рахунок Відповідача2 у сумі 1270,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача2 застрахована Відповідачем1 згідно поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2331182 зі строком дії страхового покриття з 15.11.2007 року по 14.11.2008 року.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача1, останній відповідно до статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2331182 встановлено ліміт відповідальності Відповідача1 за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Відповідно до умов страхового полісу № ВА/2331182, страхове відшкодування страховика зменшується за кожним страховим випадком на 510,00 гривень встановленої договором франшизи.

Страхувальником за договором (полісом) страхування цивільно-правової відповідальності № ВА/2331182 є Відповідач2. Страхове покриття розповсюджується на можливу цивільно-правову відповідальність страхувальника, яка може виникнути в процесі експлуатації автомобіля «ЗІЛ»(державний реєстраційний номер 301-66 КА) за умови, що за кермом буде знаходитись будь-яка особа на законних підставах. У момент скоєння ДТП за кермом автомобіля знаходився працівник Відповідача2, про що свідчить постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2008 року у справі № 3-3278/08, тобто особа, що перебуває зі страхувальником у трудових відносинах.

Відповідно до статтей 1172 та1187 Цивільного кодексу України у момент нанесення збитків іншій особі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за вини його працівника, у ВАТ «АТП-1»виник обов’язок відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Відповідно –у Відповідача1 виникли зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування за полісом № ВА/2331182.

31.03.2009 року Позивач направив на адресу Відповідача1, претензію №4222 про відшкодування у порядку регресу. Зазначена претензія отримана Відповідачем1 06.04.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Відповідач зобов’язаний протягом одного місяця після отримання заяви на виплату страхового відшкодування (претензії №4222) сплатити страхове відшкодування, тобто до 07.05.2009 року. Всупереч вимогам Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Відповідач1 страхове відшкодування не сплатив.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Судом встановлено, що Відповідач1 в порушення вимог статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не виконав зобов’язання, встановлені цим законом та полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2331182.

Відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, особі яка має право на отримання страхового відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок про стягнення з Відповідача1 пені, 3% річних та інфляційних втрат, вважає його обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також судом встановлено, що Позивач має право на відшкодування за рахунок Відповідача2 франшизи у розмірі 510,00 грн. та трьох процентів річних і інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання у заявленому Позивачем розмірі.

Пояснення Відповідача2 викладені у відзиві на позовну заяву в частині неправомірного нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат є необгрунтованими. Обов’язок роботодавця відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання трудових обов’язків, виникає в момент заподіяння шкоди.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач має право на відшкодування завданих йому збитків за рахунок Відповідачів у заявленому розмірі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідачів на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ідентифікаційний код 19411125) на користь відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, провул. Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) 760,00 грн. (сімсот шістдесят гривень 00 коп.) страхового відшкодування; 82,54 грн. (вісімдесят дві гривні 54 коп.) пені, 13,30 грн. (тринадцять гривень 13 коп.) трьох процентів річних; 58,52 грн. (п’ятдесят вісім гривень 52 коп.) інфляційних втрат; 86,31 грн. (вісімдесят шість гривень 31 коп.) державного мита та 199,70 грн. (сто дев’яносто дев’ять гривень 70 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з закритого відкритого акціонерного товариства «АТП-1» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 03746384) на користь відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, провул. Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) 510,00 грн. (п’ятсот десять гривень 00 коп.) франшизи; 8,93 грн. (вісім гривень 93 коп.) трьох процентів річних; 39,27 грн. (тридцять дев’ять гривень 27 коп.) інфляційних втрат; 15,69 грн. (п’ятнадцять гривень 69 коп.) державного мита та 36,30 грн. (тридцять шість гривень 30 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

4.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 22.04.2010 року