Рішення № 95539925, 15.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/517/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань перерахунку пенсій №2 Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеський області №159 від 02 грудня 2020 року «Про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років»;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області перевести, перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції Закону від 24.08.2014 № 1642-VІІ), що діяла на час призначення пенсії у розмірах 70 відсотків від суми її місячної заробітної плати, відповідної посади працівника прокуратури, до якої включаються всі види оплати праці, згідно довідки прокуратури Одеської області від 31.08.2020 №617.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на позивача поширюється норми статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції Закону від 24.08.2014 № 1642-VІІ), що діяла на час призначення пенсії, прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 24.08.2014 № 1642-VII), що діяла на час призначення пенсії, пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Позивач має всі підстави для переведення та отримання пенсії за інвалідністю у розмірі 70 відсотків від суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 15.01.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

16.02.2021 року за вх. № 7698/21 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву,

По-перше, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та з 08.09.2014 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту - Закон № 1058).

30.11.2020 Позивач звернулась до Головного управління із заявою №10081 щодо переведення на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697- VII (далі - Закон № 1697).

До заяви позивачем були надані наступні документи:

сканована копія довідки про складові заробітної плати за період з квітня 2003 року по березень 2008 року, видана Прокуратурою Одеської області № 617;

сканована копія довідки про складові заробітної плати за період з квітня 2003 року по березень 2008 року, видана Прокуратурою Одеської області № 617/1;

сканована копія трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Відділом з питань перерахунків пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто заяву Позивача та винесено Рішення від 02.12.2020 № 159 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за вислугу років, оскільки згідно ст. 86 Закону № 1697 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

А отже, Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України.

По-друге, позовна вимога Позивача щодо зобов`язання Головного управління перевести, перерахувати та виплачувати пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», що діяла на час призначення пенсії у розмірі 70 відсотків від суми її місячної заробітної плати, відповідної посади працівника прокуратури, до якої включаються всі види оплати праці, згідно довідки прокуратури Одеської області від 31.08.2020 № 617 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1058 особа, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один з видів пенсії за її вибором, тобто не допускається одночасного призначення кількох пенсій одній особі.

У разі виникнення у особи права на різні види пенсій то вона може обрати на свій розсуд найбільш вигідний для неї вид пенсії як у межах одного закону, так і за різними законами.

Відповідно до ст. 45 Закону 1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється із дня подання заяви з усіма необхідними документами на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що містяться на час переведення в пенсійній справі, а також додаткових документів, які отримали органи Пенсійного фонду України.

15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ та на цій підставі Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ втратив чинність, крім ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15.12.2015 року.

Порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегульовано ст. 86 Закону № 1697 відповідно до якої зазначається, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону № 1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи вищевикладене позивач має право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

За таких обставин та керуючись ст. 86 Закону № 1697 позивачу правомірно відмовлено у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697.

По-третє, позовна вимога позивача в частині зобов`язання Головне управління перевести, перерахувати та виплачувати пенсію не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Зазначена позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження Головного та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду.

23.02.2021 року за вх. № ЕП/4863/21 від позивача надійшов відзив на заперечення, в якому підтримана правова позиція, викладена у позові.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та з 08.09.2014 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

30.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління із заявою № 10081 щодо переходу на пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру».

В заяві також зазначено: «визнаний особою з інвалідністю ІІ групи з 06.09.2014 по 31.12.2054».

До заяви позивачем надані наступні документи:

довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення;

довідка про заробітну плату (спецпенсії);

трудова книжка або документи про стаж.

02 грудня 2020 року Відділ з питань перерахунку пенсій №2 Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеський області прийнято рішення № 159 в якому зазначається:

«…відділом з питань перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 30.11.2020 № 10081 щодо переведення на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ, а також надані під час звернення за переведенням документи:

- сканована копія довідки про складові заробітної плати за період з квітня 2003 року по березень 2008 року, видана Прокуратурою Одеської області № 617,

- скакова копія довідки про складові заробітної плати за період з квітня 2003 року по березень 2008 року видана Прокуратурою Одеської області № 617/1.

- сканована копія трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно статті 86 Закону прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

-з 01 жовтня 2020 року і пізніше - за вислугу 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

За таких обставин та керуючись статтею 86 Закону та п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.12.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, прийнято рішення, що Вам відмовлено у переведенні на пенсію за вислугу років згідно Закону, за відсутності необхідного стажу за вислугу 25 років (в наявності 20 років 9 місяців, у тому числі на посадах прокурорів 17 років 6 місяців).

У разі незгоди з даним рішенням, воно може бути оскаржено в судовому порядку до органу Пенсійного фонду України вищого рівня. Скарга може бути подана до Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту набуття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням…».

Із матеріалів пенсійної справи встановлено:

Протоколом №8166 від 24.10.2014 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання призначення пенсії працівникам прокуратури до 1 червня 2015 року регулювалося статтею 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-XII).

Згідно з пунктом 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII (який діяв на час виникнення спірних відносин) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки такий закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, то з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону №1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.

Проте, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VII (крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи), який у статті 86 поновив правове регулювання питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

18 червня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення №5-р(ІІ)2020, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

У рішенні Конституційний Суд України зазначив, що від часу виникнення спору щодо призначення й перерахунку пенсії ОСОБА_2 до питання вирішення цього спору мають стосунок три закони України - Закон №1058-IV, Закон №1697-VII, Закон №213-VIII, у яких містяться приписи, що потребують належного застосування з огляду на те, що вони співдіють як суперечливі норми одного ієрархічного рівня.

Конституційний Суд України взяв до уваги такі обставини: Закон №213-VIII ухвалено 2 березня 2015 року, він набрав чинності 1 квітня 2015 року (крім окремих його приписів, що не стосуються цієї справи), його спрямовано на реалізацію „заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України" (пояснювальна записка до законопроекту), а отже, є загальним законом (lex generalis), що набрав чинності раніше (lex priori); ухвалений 14 жовтня 2014 року Закон №1697-VII набрав чинності 15 липня 2015 року (крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи), відповідно він є законом, що набрав чинності пізніше (lex posterior), а оскільки він визначає юридичні засади організації та діяльності всієї системи прокуратури, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, то він є спеціальним законом (lex specialis).

Отже, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється статтею 86 Закону №1697-VІІ, який набув чинності 15 липня 2015 року, та є діючим, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону №1697-VІІ.

Вказана правова позиція викладена у Постанові ВС від 11.02.2021 року №161/17390/17.

Як встановлено судом 30.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління із заявою №10081 (заява у вигляді бланку), яка містить наступні графи:

вид перерахунку перехід на пенсію згідно ЗУ «Про прокуратуру»

пенсія на іншій підставі, державна допомога,

виплата на дитину, страхові виплати призначалась

визнаний особою з інвалідністю ІІ групи

з 06.09.2014 по 31.12.2054

Стаття 86 (Пенсійне забезпечення працівників прокуратури) ЗУ «Про прокуратуру» передбачає призначення пенсії за вислугу років та пенсії по інвалідності.

Відповідач по справі розглянув подану позивачем заяву, як перехід на пенсію за вислугу років, про яку фактично позивач не просила.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджена форма Заяви про призначення/перерахунок пенсії (додаток №3).

Розділом ІV. Приймання, оформлення і розгляд документів встановлено:

4.2. При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Отже, перевірка оформлення заяви покладається на пенсійні органи, що не було здійснено відповідачем, а саме, не з`ясовано про який вид пенсії просила позивач.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

З огляду на встановлене суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Відділу з питань перерахунку пенсій №2 Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеський області №159 від 02 грудня 2020 року «Про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років».

В даній справі судом слід застосувати підхід, що використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) до розуміння пенсії. Так, юридичну природу соціальних виплат, зокрема пенсій, ЄСПЛ пояснює не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних (легітимних) очікувань особи та принцип правової визначеності, що є невіддільними елементами принципу правової держави та верховенства права (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (заяви № 7151/75 та № 7152/75), «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95), «Пічкур проти України» (заява № 10441/06), «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10). Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Так, у справі «Пічкур проти України» було констатоване порушення статті 14 Конвенції в поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області перевести, перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 24.08.2014 № 1642-VІІ), що діяла на час призначення пенсії у розмірах 70 відсотків від суми її місячної заробітної плати, відповідної посади працівника прокуратури, до якої включаються всі види оплати праці, згідно довідки прокуратури Одеської області від 31.08.2020 №617.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах прокурорів становить 17 років 6 місяців.

Частиною 9 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» визначено, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Встановлені судом фактичні обставини щодо стажу позивача свідчать про відповідність її вимогам вказаної статті Закону.

Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області розглянути заяву №10081 від 30.11.2020 року ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань перерахунку пенсій №2 Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеський області №159 від 02 грудня 2020 року «Про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років».

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області розглянути заяву №10081 від 30.11.2020 року ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , телефон: НОМЕР_3

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, телефон: (048) 728 29 90, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua

Головуючий суддя Н.В. Потоцька

.