Ухвала суду № 95539633, 15.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 березня 2021 р. № 400/2243/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Фульги А.П., розглянув в письмовому провадженні заяву, подану позивачем в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020

про:заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 у справі №400/2243/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.05.2020 року №353/03.20-р про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії відповідно до п.б) ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна 1, м. Миколаїв,54020, код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.б) ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020 код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн.

08.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі № 400/2243/20 .

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.Така ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду, в порядку ст.383 КАС України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

У свою чергу, як визначено в ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

При цьому, подана у даній справі, в порядку статті 383 КАС України, заява до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону "Про судовий збір" вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.

З системного аналізу викладених положень, вбачається, що на позивача покладено обов`язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України "Про судовий збір".

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача, закріплених у статті 5 Закону "Про судовий збір", пільг позивач не надав.

Втім, позивачем, в порушення вимог пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України, документа про сплату судового збору не надано, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено.

Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України відображені також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18 (провадження №К/9901/6667/19), у постанові

Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18-а (провадження №К/9901/32201/19).

Також позивачем в супереч вимог п.7, п.8 частини 2 ст.383 КАС України не надано інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання, інформації про хід виконавчого провадження по справі.

Судом не береться до уваги посилання позивача на те, що виконавчі листи не видавалися.

Суд зазначає, що виконавчі листи від 06.11.2020 року було направлено на адресу позивача, та згідно корінця поштового відправлення були отримані позивачем 16.11.2020 року особисто.

Таким чином, враховуючи те, що подана позивачем, в порядку ст. 383 КАС України, заява в частині не відповідає вимогам, визначеним п.7,п.8, п.9 ч.2 ст.383 КАС України, слід повернути заяву позивачу, у відповідності до вимог ч.5 ст.383 КАС України.

Керуючись ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву позивача в порядку ст. 383 КАС України у справі № 400/2243/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - повернути заявнику.

Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Фульга