Рішення № 95539482, 16.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11796/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченого грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до Військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченого грошового забезпечення, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року по справі № 380/3004/20, грошової компенсації за всі дні, невикористаної ним щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу не донараховану йому у зв`язку з невключенням до складу його місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, суму грошової компенсації за всі дні невикористаної ним щорічної додаткової відпустки в розмірі 4 776,98 грн. за вирахуванням податків і зборів, передбачених чинним законодавством України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року по справі № 380/3004/20, відповідачем безпідставно не включено до розрахунку грошової компенсації щомісячну додаткову грошову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яку він щомісячно отримував під час проходження служби.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Копію вказаної ухвали суду надіслано на електронну адресу відповідача 11 січня 2021 року. На електронну адресу суду повернувся звіт про отримання відповідачем вказаної ухвали.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

На час прийняття рішення у даній справі відзив на позовну заяву або заява про визнання позову від відповідача до суду не надходили.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 02.10.2015 Головним управлінням Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 27.03.2015 № 63 позивача зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 20.03.2017 № 23 о/с позивача звільнено у запас відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 20.03.2017 № 55 позивача направлено для зарахування на військовий облік до Дрогобицько-Бориславського РВК м. Дрогобич Львівської області, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.02.2020 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки.

У листі-відповіді від 24.03.2020 № 40/57/33-1109 відповідач вказав, що під час проходження військової служби позивач не звертався із рапортом про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки.

Вважаючи бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2017 роки протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року по справі № 380/3004/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю - визнано протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки; зобов`язано військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки.

29 липня 2020 року на банківський рахунок ОСОБА_1 було зараховано 6 273,76 грн. грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки.

У подальшому, позивач звернувся до Військової частини 3057 Національної гвардії України із заявою, в якій просив здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату відповідних коштів.

Командування Військової частини 3057 Національної гвардії України листом від 01.09.2020 № 40/57/32-3120 повідомило позивача, що відсутні правові підстави для включення у склад грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, щомісячної додаткової грошової винагороди, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Також відповідно до постанови КМУ від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою КМУ від 13 березня 2013 року № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889» для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам,затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 04.07.2014 № 638, чинної на час здійснення правовідносин, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять:посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства(п.1.2).

Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. (п.36.10).

У даній справі є спірними обставини щодо не включення до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

Як встановлено судом, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний (систематичний) характер.

Позиція відповідача щодо відмови від включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено компенсацію за невикористані дні відпустки ґрунтується на нормах постанови КМУ від 22 вересня 2010 року № 889, положення якої застосовувались з 01 жовтня 2010 року. Відповідач вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до місячного грошового забезпечення, а є окремою від нею виплатою.

Суд зазначає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки останні 24 місяці перед звільненням на підставі постанови КМУ № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалися і виплачувалися позивачеві щомісяця, підстави уважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Судом враховано висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/3211/17, від 05 грудня 2019 року у справі № 295/5200/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 520/3505/19, від 14 квітня 2020 року у справі № 820/3719/18, від 29 грудня 2020 року у справі № 240/1095/20.

За такого правового регулювання та обставин справи суд вважає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано компенсацію за додаткові відпустки, щомісячну додаткову грошову винагороду.

Керуючись ст. 245 КАС України та обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховано грошову компенсацію за всі дні, невикористаної ним щорічної додаткової відпустки, щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок такої грошової компенсації з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, та здійснити виплату суми перерахунку, з урахуванням виплаченої суми.

Щодо позовної вимоги про виплату позивачу грошової компенсації за всі дні невикористаної ним щорічної додаткової відпустки в розмірі 4 776,98 грн. за вирахуванням податків і зборів, передбачених чинним законодавством України, то така не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за всі дні невикористаної ним щорічної додаткової відпустки в розмірі 4 776,98 грн. за вирахуванням податків і зборів, віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача, у зв`язку з чим вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем доведено протиправність дій відповідача, тоді як відповідачем не доведено правомірність не включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову компенсацію за всі дні, невикористаної ним щорічної додаткової відпустки, щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена Постановою № 889, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченого грошового забезпечення – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3057 Національної гвардії України щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховано грошову компенсацію за всі дні, невикористаної ним щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за всі дні, невикористаної ним щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, та здійснити виплату суми перерахунку, з урахуванням виплаченої суми.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Військова частина 3057 Національної гвардії України (87525, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948)

Повний текст рішення виготовлений 16.03.2021 року.

Суддя Кухар Н.А.