Рішення № 95539080, 15.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/628/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Воронка Віталія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Воронко Віталій Васильович (далі – представник позивачки) із позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22 жовтня 2020 року № 8157/2020, щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивачки зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку, як отримувач пенсії за віком. 16.02.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Однак відповідач, своїм рішенням від 22.10.2020 № 8157/2020 відмовив позивачці у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи 20 років.

Вказане рішення мотивовано тим, що періоди роботи осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких присвоєнні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Проте позивачка зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 22.02.1996 прийнята на роботу на посаду старшого державного податкового інспектора відділу з ліквідації заборгованості до бюджету управління податків та зборів Державної податкової інспекції по Луганській області. Того ж дня 22.02.1996 - ОСОБА_1 , прийнято присягу державного службовця.

У подальшому, безперервно, з 22.02.1996 та по теперішній час, позивачка працювала на різних посадах в Державній податковій інспекції по Луганській області, Державній податковій адміністрації в Луганської області, Державній податковій службі у Луганській області, Головному управлінні Міндоходів у Луганській області, Головному управлінні Державної фіскальної служби України у Луганській області, Головному управлінні Державної податкової служби у Луганській області.

Позивачка вважає вказане рішення відповідача необґрунтованим, протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 42-43).

Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області позовних вимог не визнало про що 04 березня 2021 року надало відзив на позовну заяву від 03 березня 2021 року № 1216-06-7/4815 (а.с. 77-79), у якому заперечувало проти позовних вимог з огляду на наступне.

Позивачка перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 - IV з 03.06.2020.

22.09.2020 позивачка звернулась до управління із заявою про перерахунок пенсії, для перерахунку пенсії надані такі документи: заява від 22.09.2020 № 7444; диплом № 9584; довідка про взяття на облік ВПО № 919-55574; копія паспорту.

16.10.2020 позивачкою надана заява для переведення на пенсію за віком згідно Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». Для перерахунку пенсії надані такі документи: заява від 16.10.2020 № 8157; довідка про взяття на облік ВПО від 22.08.2016 № 919-55574 довідка від 16.10.2020 № Ш-6993/14/12-32-10-02-23; довідка від 15.10.2020 № Ш-6994/14/12-32-10-02-23; копія паспорту та ідентифікаційного номеру.

Згідно з п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 відповідачем перевірено зміст і належне оформлення наданих позивачкою документів. Дослідивши надані документи, управлінням було прийнято рішення від 22.10.2020 № 8157/2020 про відмову в переведенні на пенсію ОСОБА_1 . Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців для переведення на пенсію за віком згідно Закону України від 10.12.2015р. № 889-VIII «Про державну службу» за заявою від 16.10.2020 № 8157.

Статтею 342 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Порядок пенсійного забезпечення посадових осіб контролюючих органів та зарахування періодів роботи зазначених осіб до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» викладено у статті 344 Податкового кодексу. Проте в зазначених статтях посилання йде на Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI. Який на теперішній час втратив чинність. Зміни не внесено.

Відповідно до статті 343 Податкового Кодексу України у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувався постановами Кабінету Міністрів України.

У зв`язку з чим періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Згідно записів трудової книжки позивачки від 30.07.1979, можливо зарахувати до державної служби період роботи з 22.02.1996 по 17.03.1996 (26 днів) на посаді старшого державного податкового інспектора.

Неможливо зарахувати до державної служби період роботи з 18.03.1996 по 25.11.1996, так як згідно записів трудової книжки позивачки, їй присвоєно персональне звання - радник податкової служби III рангу, з 26.11.1996 по 30.01.2012, з 31.01.2012 по 16.09.2019, з 17.09.2019 по теперішній час, так як згідно трудової книжки з 01.06.1999 присвоєно персональне звання - радник податкової служби II рангу.

Враховуючи вищезазначене та на підставі частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та наданих документів управлінням, прийнято рішення від 22.10.2020 № 8157/2020 про відмову у переведенні позивачки на пенсію за віком згідно Закону України від 10.12.2015р. № 889-VIII «Про державну службу» за заявою від 16.10.2020 № 8157 у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Не погодившись із доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивачка надала відповідь на відзив на позовну заяву від 04.03.2021 (а.с. 87) у якому зазначила, що викладені відповідачем обставини та трактування Закону з приводу спірних правовідносин не відповідають чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорту громадянина України, картки платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.08.2016 № 919-55574 (а.с. 6-9).

Позивачка перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку як отримувач пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03.06.2020, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 та протоколом про призначення пенсії (а.с. 10, 49).

16.10.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, встановленого зразка про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 68). До заяви було додано: довідку про взяття на облік ВПО від 22.08.2016 № 919-55574 довідку від 16.10.2020 № Ш-6993/14/12-32-10-02-23; довідку від 15.10.2020 № Ш-6994/14/12-32-10-02-23; копію паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с. 68 зворотній бік.)

Рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 22.10.2020 № 8157/2020 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу 20 років (а.с. 36-38, 74-75).

Згідно вказаного рішення періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання – не зараховуються до стажу роботи на посадах, відповідних категорій посад державних службовців. Відтак неможливо зарахувати до державної служби період роботи з 18.03.1996 по 25.11.1996, так як згідно записів трудової книжки з 18.03.1996 останній присвоєно персональне звання – радник податкової служби ІІІ рангу, з 26.11.1996 по 30.01.2012, з 31.01.2012 по 16.09.2019, з 17.09.2019 по теперішній час, так як згідно трудової книжки з 01.06.1999 присвоєно персональне звання – радник податкової служби ІІ ранга.

Трудова книжка на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_4 від 30.07.1979 містить наступні записи щодо спірних періодів роботи:

Державна податкова інспекція МФУРСР по Луганській області:

Запис № 13 від 22.02.1996 – прийнята на роботу на конкурсній основі на посаду старшого державного інспектора з ліквідації заборгованості бюджету управління податків і зборів за переводом, наказ № 36-Л від 22.02.1996;

Запис № 14 від 22.02.1996 – прийнята присяга державного службовця;

Запис № 15 від 18.03.1996 – на підставі постанови КМУ № 559 від 05.10.1992 та проведеної атестації присвоєно звання радник податкової служби ІІІ рангу, наказ № 47 від 18.03.1996;

Запис № 16 від 29.05.1996 – призначена за конкурсом на посаду головного державного податкового інспектора відділу з ліквідації заборгованості бюджету управління податків та зборів, наказ 81-Л від 29.05.1996;

Запис № 17 від 25.11.1996 – звільнена у зв`язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по Луганській області за ст. 36 п. 5 КЗпП України за переводом до Державної податкової адміністрації в Луганській області, наказ № 18-Л від 25.11.1996.

Державна податкова адміністрація в Луганській області:

Запис № 18 від 26.11.1996 – прийнята за переводом головним державним інспектором відділу примусового стягнення податків, наказ 18-Л від 26.11.1996;

Запис № 18 а від 01.06.1999 – присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІ рангу, наказ № 298 від 01.06.1999;

Запис № 19 від 01.12.1999 – переведена головним державним податковим ревізором інспектором в організаційно-аналітичний відділ управління примусового стягнення податків, наказ № 489-О від 24.11.1999;

Запис № 20 від 13.04.2000 – переведена старшим державним податковим інспектором організаційно-аналітичного відділу управління примусового стягнення податків, наказ № 188-О від 13.04.2000;

Запис № 21 від 22.05.2000 – призначено старшим державним податковим інспектором у відділ платіжної дисципліни, наказ № 232-О від 19.05.2000;

Запис № 22 від 01.09.2000 – призначена старшим державним податковим інспектором у відділ по організації планування інформаційного забезпечення та розгляду заяв, наказ № 501-О від 08.09.2000;

Запис № 23 від 01.02.2002 – призначено на підставі конкурсу на посаду головного державного податкового інспектора відділу по організації планування, інформаційного забезпечення та розгляду заяв управління стягнення податкової заборгованості, наказ № 94-О від 01.02.2002;

Запис № 24 від 04.01.2005 – у зв`язку зі структурними змінами переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення управління забезпечення податкових зобов`язань, наказ № 30-о від 19.01.2005;

Запис № 25 від 11.08.2005 – у зв`язку зі структурними змінами переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу планування та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення прострочених податкових зобов`язань, наказ № 347-О від 11.08.2005;

Запис № 25 від 31.01.2012 - прийнята на посаду головного державного податкового інспектора відділу планування та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення податкового боргу в порядку переведення з державної податкової адміністрації в Луганській області відповідно до частини 3 ст. 36 КЗпП України, наказ № 3-О від 31.01.2012;

Запис № 26 від 11.06.2012 - переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу планування та інформаційно-аналітичного забезпечення управління не погашення податкового боргу, як така, що успішно пройшла стажування, наказ № 247-О від 11.06.2012.

Головне управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області:

Запис № 27 від 30.05.2013 – у зв`язку з реорганізацією, відповідно до постанови КМУ від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», призначено на посаду головного державного ревізора – інспектора відділу з питань координації погашення заборгованостей управління обслуговування платників податків в порядку переведення з Державної податкової служби у Луганській області, відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України, наказ № 16-о від 24.05.2013;

Запис № 28 від 30.05.2013 – присвоєно ІІ ранг державного службовця, наказ № 16-о від 24.05.2013;

Запис № 29 від 02.01.2014 – відповідно до постанови КМУ від 23.10.2013 № 839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу, наказ № 420-О від 30.12.2013;

Запис № 30 від 23.01.2014 – у зв`язку зі структурними змінами у штатному розписі переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу організації погашення заборгованостей управління погашення заборгованостей, наказ № 23-о від 23.01.2014.

Головне управління ДФС у Луганській області:

Запис № 31 від 01.04.2015 – у зв`язку з реорганізацією, відповідно постанови КМУ від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів КМУ» призначена на посаду головного державного ревізора – інспектора відділу організації погашення заборгованостей управління погашення заборгованостей Головного управління ДФС у Луганській області в порядку переведення з Головного управління Міндоходів у Луганській області згідно з ч. 4 ст. 36 КЗпП України, наказ № 2-о від 01.04.2013;

Запис № 32 від 01.03.2016 – у зв`язку з організаційним змінами переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу погашення боргу, наказ № 50-О від 29.02.2016;

Запис № 33 від 07.04.2017 – у зв`язку з організаційними змінами переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та перенесення термінів сплати платежів управління погашення боргу, наказ № 88-О від 07.04.2017;

Запис № 34 від 28.08.2018 – у зв`язку з організаційними змінами переведено на посаду головного державного інспектора відділу моніторингу та інформаційного забезпечення управління погашення боргу, наказ № 231-О від 22.08.2018;

Запис № 35 від 11.12.2018 – переведено на конкурсній основі на посаду начальника відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення боргу, наказ № 625-О від 11.12.2018;

Запис № 36 від 16.09.2019 – звільнено із займаної посади у зв`язку з переведенням для подальшої роботи у Головному управління ДПС у Луганській області, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 41 ЗУ від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу», пункту 5 статті 36 КЗпП України, наказ № 799-О від 16.09.2019.

Головне управління ДПС у Луганській області:

Запис № 37 від 17.09.2019 - призначено на посаду начальника відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДФС у Луганській області, наказ № 595-о від 17.09.2019;

Запис № 38 від 17.09.2019 – присвоєно 5 ранг державного службовця, наказ № 595-о від 17.09.2019;

Запис № 39 від 21.12.2020 – звільнено з займаної посади у зв`язку з переведенням для подальшої роботи у Головному управлінні ДПС у Луганській області відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 ЗУ від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу», наказ № 524-о від 18.12.2020.

Головне управління ДПС у Луганській області, код ЄДРПОУВП 44082150:

Запис № 40 від 22.12.2020 – призначено на посаду начальника відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління по роботі з податковим боргом в порядку переведення з Головного управління ДПС у Луганській області, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України від 10.12.2015 «Про державну службу», із збереженням раніше присвоєного 5 рангу державного службовця (а.с. 11-35).

Інші періоди роботи не є спірними, тому судом не дослужуються.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (далі - Порядок № 22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Положеннями пункту 1.7 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (абзац перший).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац другий).

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий).

Абзацом першим пункту 2.7 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Абзацом першим пункту 2.8. розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі (абзаци другий, третій пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (абзац шостий пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Судом встановлено, що відповідачем розглянуто заяву позивачки від 16.10.2020 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 від 16.12.1993 та прийнято рішення від 22.10.2020 № 8157/2020, тобто положення частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV та пункту 4.3 Порядку № 22-1 відповідачем порушені не були.

Щодо не зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивачки на посадах в органах податкової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 року «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII - на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Згідно із п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно з п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записами у трудовій книжці позивачки НОМЕР_4 підтверджено, що остання з 22.02.1996 прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу по ліквідації заборгованості до бюджету управління податків та зборів Державної податкової інспекції по Луганській області. Того ж дня 22.02.1996 ОСОБА_1 прийнято присягу державного службовця. У подальшому, безперервно з 22.02.1996 по теперішній час, позивачка працювала на різних посадах в Державній податковій інспекції по Луганській області, Державній податковій адміністрації в Луганської області, Державній податковій службі у Луганській області, Головному управлінні Міндоходів у Луганській області, Головному управлінні ДФС України у Луганській області, Головному управлінні ДПС у Луганській області (а.с. 11-35).

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Закону України «Про державну службу» №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивачки на відповідних посадах в органах податкової служби, - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII.

Згідно з ч. 5, 7, 8 ст. 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України «Про державну службу» №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

В свою чергу, «Порядком обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою KMУ від 03.05.1994 №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Так, згідно з абз. 2 п. 2 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою KM України від 03.05.1994 року №283 (чинного до набрання законної сили Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, як Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього профільних Законів України «Про державну службу» №3723-XII та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII, «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою KMУ від 03.05.1994 року №283, - передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 з 22.02.1996 безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), та те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII порядку, а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної нею заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, - то всі періоди роботи (служби) позивачки підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо посилань відповідача на те, що займані позивачкою посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до п. 343.1 - 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Так, постановами Кабінету Міністрів України визначались порядки присвоєння спеціальних звань посадовим особам податкових органів:

- від 19 грудня 2012 року № 1169 “Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби”;

- від 23 жовтня 2013 року № 839 “Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів”;

- від 09 жовтня 2020 року № 945 "Про спеціальні звання посадових осіб податкових органів".

Так, записами в трудовій книжці позивачки підтверджено, що ОСОБА_1 18.03.1996 присвоєно звання радник податкової служби ІІІ ранга (запис № 15); 01.06.1999 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІ рангу, наказ № 298 від 01.06.1999 (запис № 18а); 02.01.2014 відповідно до постанови КМУ від 23.10.2013 № 839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу, наказ № 420-О від 30.12.2013 (запис № 29).

Згідно із п. 9 «Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

Відповідно до п. 4 «Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.

Додатком 6 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу» прирівнюється до 6 рангу державного службовця, а «Радник податкової та митної справи ІІ рангу» прирівнюється до 5 рангу державного службовця.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13 колегія суддів зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Суд акцентує увагу на тому, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII та Податковий кодекс України, які мають вищу юридичну силу, ніж розпорядження КМУ від 22.07.2016 № 465.

Таким чином, доводи відповідача про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є безпідставними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про помилковість доводів відповідача стосовно незарахування пенсійним органом періоду роботи позивачки в податкових органах з 22.02.1996 по теперішній час до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У відповідності до п.1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

В силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

На переконання суду, наявні підстави для визнання рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 22.10.2020 № 8157/2020 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» протиправним та його скасування.

Враховуючи протиправність оскаржуваного рішення відповідач, як наслідок, має бути зобов`язаний судом перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, у зв`язку із чим, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду із позовом, позивачкою сплачено судовий збір у сумі 908 грн, відповідно до квитанції від 05.02.2021 № 0.0.2004013012.1 (арк. спр. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908 грн на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Воронка Віталія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код ЄДРПОУ 21792459, місце знаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22 жовтня 2020 року № 8157/2020 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з 03.06.2020 та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 пенсії з дати звернення - 16 жовтня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн (дев`ятсот вісім грн).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова